Марцинкéвич Гаврило (рос. - Марценкович Гавриил, Гаврилушка) (народився у 1741 році, Глухів Ніжинського полку — помер ?,Сумська область) — український та російський співак (тенор).[1]

ЖиттєписРедагувати

Народився у Глухові, Сумської області (Україна).

З дитинства співав у Глухівській капелі гетьмана Кирила Розумовського. Навчався у Глухівській співочій школі, удосконалювався в Італії. Співав найскладніші італійські арії з каденціями та мелізмами. Виступав у московському палаці гетьмана. У 1753 році К. Розумовський привіз співака до Петербурга. Професійну освіту здобув у Придворній капелі в Петербурзі у А. Вакарі. У 1753—1779 роках був камер-співаком імператриці Єлизавети Петрівни, потім солістом Придворного хору (капели) в Петербурзі.[1] Співав партію Цефала в опері "Цефал і Прокріс" (музика італійського композитора Франческо Арайя[2], текст російського поета Олександра Сумарокова) [3], а також партію Олексія в опері "Танюша, або Щаслива зустріч" Ф. Г. Волкова (1756 р.). Володів "витонченою манерою співу"[3]. Російські критики вважали його суперником таких відомих італійських співаків, як Фарінеллі та Челіотті.[4]

ПриміткиРедагувати

  1. а б Пружанский, А. (1991). Отечественные певцы. 1755 - 1917: Словарь: В двух частях. Ч. 1. (рос.). М: Сов. композитор. с. 317. ISBN 5-85285-151-5. 
  2. Витоки творчості Максима Березовського: Матеріали наукової конференції, присвяченої 250-річчю з дня народження М. С. Березовського (укр.). Глухів. 1995. с. 37–38. 
  3. а б Штелин, Я. (1935). Музыка и балет в России XVIII века (рос.). Ленинград: Тритон. с. 90–91. 
  4. Лисенко, І. М. (2012). Співаки України: Енциклопедичне видання. К: Знання. с. 353—354. ISBN 978-617-07-0077-3. 

ПосиланняРедагувати

Звідки взялась музика в Росії

Марцинкевич Гаврило // Українська музична енциклопедія. Т. 3: [Л – М] / Гол. редкол. Г. Скрипник. — Київ : ІМФЕ НАНУ, 2011. — С. 323-324.

Марцинкевич Гаврило // Українська мала енциклопедія : 16 кн. : у 8 т. / проф. Є. Онацький. — Буенос-Айрес, 1960. — Т. 4, кн. VII : Літери Ле — Ме. — С. 925-926. — 1000 екз.

ДжерелаРедагувати