Відкрити головне меню

Мартоно́ша (колишня назва — Восьма рота) — село в Україні, в Новомиргородському районі Кіровоградської області. Населення становить 1 554 осіб. Орган місцевого самоврядування — Мартоноська сільська рада.

село Мартоноша
В'їзд до села Мартоноша
В'їзд до села Мартоноша
Країна Україна Україна
Область Кіровоградська область
Район/міськрада Новомиргородський район
Рада/громада Мартоноська сільська рада
Код КОАТУУ 3523884401
Облікова картка Мартоноша 
Основні дані
Засноване сер. XVIII століття
Колишня назва Восьма рота
Населення 1554
Поштовий індекс 26033
Телефонний код +380 5256
Географічні дані
Географічні координати 48°45′30″ пн. ш. 31°47′17″ сх. д.H G O
Середня висота
над рівнем моря
148 м
Водойми р. Велика Вись
Відстань до
районного центру
13 км
Найближча залізнична станція Новомиргород
Відстань до
залізничної станції
13 км
Місцева влада
Адреса ради 26033, с. Мартоноша, вул. Миру, 74; тел. 4-25-02
Сільський голова Єрьомко Василь Григорович
Карта
Мартоноша. Карта розташування: Україна
Мартоноша
Мартоноша
Мартоноша. Карта розташування: Кіровоградська область
Мартоноша
Мартоноша

Зміст

ГеографіяРедагувати

Село розташоване в долині Великої Висі та її невеликої майже пересохлої притоки. Відстань до районного центру — 13 км.

Західна околиця села розташована на крутому схилі узгір'я, внизу якого знаходиться глибокий яр — Яремина балка.

ІсторіяРедагувати

 
Мартоноша на військово-топографічній карті 1869 року

АрхеологіяРедагувати

Поблизу села досліджено кілька курганів бронзової доби (II тис. до н. е.) та скіфського часу (VIIII ст. до н. е.).

XVIII століттяРедагувати

В 1702 році на місці сучасної Мартоноші в Яреминому байраці була пасіка новомиргородського козака Андрія Лебединця.

Село було засноване в середині XVIII століття вихідцями з Балкан; переважну частину подальших переселенців сюди становили молдовани. У 17521764 роках тут знаходилась Восьма рота новосербського кінного Гусарського полку. Інші назви села: Єреминобальський шанець, Мартонош (сербський аналог — Мартонош).

Станом на 1772 рік, в шанці Мартоноші існувала дерев'яна однопрестольна Георгіївська церква, цілопарафіяльним настоятелем якої з 1759 року був священик Леонтій Савин. Церква підпорядковувалась Новомиргородському духовному Правлінню. З 1764 року тут проживав також священик-молдованин з села Гольми Іоан Хмельницький.[1] Станом на 1789 рік приходськими священиками Георгіївської церкви були Євстратій Євтодієв та Павло Вишневецький.[2]

 
Степан Кожум'яка на новозбудованому мосту через балку (1968)

XIX–XX століттяРедагувати

1859 року у власницькому селі Мартоноша (Восьма Рота) Єлисаветградського повіту Херсонської губернії, мешкало 2111 осіб (1167 чоловічої статі та 944 — жіночої), налічувалось 296 дворових господарства, існувала православна церква[3].

Станом на 1886 рік у селі Новомиргородської волості Єлисаветградського повіту Херсонської губернії мешкала 3221 особа, налічувалось 643 дворових господарства, існували православна церква, школа та лавка[4].

За даними 1894 року у селі, центрі Мартоноської волості, мешкало 4107 осіб (2117 чоловічої статі та 1990 — жіночої), налічувалось 753 дворових господарств, існували православна церква, церковно-парафіяльна школа на 61 хлопчика, 6 лавок, штофна лавка, гуртовий склад вина й спирту[5].

За переписом 1897 року кількість мешканців зросла до 4595 осіб (2313 чоловічої статі та 2282 — жіночої), з яких 4530 — православної віри[6].

Мешканці Мартоноші взяли активну участь у Канізькому повстанні 1918 року.

На фронтах Другої світової війни воювали 610 мартонісців, 105 з яких загинули, а 145 були нагороджені орденами й медалями. В часи окупації місцевими підпільниками було вбито гебісткомісара. Одна з вулиць села названа іменем Григорія Некори — партизанського зв'язкового, очільника підпільної групи, вбитого гестапівцями в Новомиргороді 16 березня 1943 року.[7]

Бої за звільнення села тривали у лютому—березні 1944 року. Під час них 70 мартонісців виконували функції провідників розвідувальних груп.[8]

1968 року під керівництвом Степана Кожум'яки в селі було зведено міст через балку на автошляху Новомиргород — Кропивницький.

НаселенняРедагувати

В 1886 році у селі у 643 дворах мешкала 3221 особа.

У роки Голодомору 19321933 років населення Мартоноші зменшилось з близько 4,5 тисяч до 152 чоловік.[9]

В 1970 році населення Мартоніської сільської ради становило 2615 осіб.

Значний відсоток мешканців села становлять молдовани, що в побуті й досі користуються молдовською мовою.

Динаміка населення
1859 1886 1894 1897 1926 1933 1970 2001
2111 3221 4107 4595 4500 152 2615 1554

Рідна мова населення Мартоноші за переписом 2001 року:[10]

Мова Частка
  українська 68,60%
  молдовська 29,99%
  російська 1,42%

ІнфраструктураРедагувати

В селі знаходиться ЗОШ I–III ступенів, дитячий садок, сільський будинок культури, клуб, фельдшерсько-акушерський пункт, поштове відділення, дільничний пункт міліції, молитовний дім МСЦ ЄХБ та кілька магазинів.

Сільське господарствоРедагувати

  • СТОВ «Степове»
  • СТОВ «Правда», та інші.[11]

ТранспортРедагувати

Більшість вулиць Мартоноші асфальтовані. Через село проходить міжрайонна автомобільна дорога Т 1201.

Регулярні перевезення здійснюють рейсові автобуси сполученням:

ВулиціРедагувати

У Мартоноші налічується 17 вулиць та 2 провулки:[12]

  • Вербний пров.
  • Висока вул.
  • Дзержинського вул.
  • Калініна вул.
  • Козацька вул.
  • Комунарів вул.
  • Котовського вул.
  • Леніна вул.
  • Миру вул.
  • Молодіжна вул.
  • Набережний пров.
  • Некори Григорія вул.
  • Перемоги вул.
  • Правди вул.
  • Пролетарська вул.
  • Садова вул.
  • Стегаря Олександра вул.
  • Фрунзе вул.
  • Шосейна вул.

ФотогалереяРедагувати

        211px
Сільська рада
Мартоніська ЗОШ
Будинок культури
Клуб
Молдовський будинок

Пам'яткиРедагувати

  • До нашого часу поблизу Мартоноші зберігся прикордонний рів, який місцеві мешканці називають «Турецьким валом».[13]

Пам'ятникиРедагувати

Назва Розташування Дата встановлення Фото Короткі відомості
Воїнам, загиблим в роки Другої Світової Війни,
меморіал
по вул. Миру, в центрі села   У братській могилі біля пам'ятника поховано 38 радянських солдат-вихідців з села; імена 31 з них вказані на могильних плитах. На меморіальних стелах розміщені фотографії всіх загиблих воїнів-вихідців з села.
Радянських воїнів,
братська могила
в сільському парку   У братській могилі поховано 32 радянських солдат, що загинули під час звільнення села у 1944 році; імена 22 з них вказані на плиті під пам'ятником.
Розстріляним євреям,
пам'ятний знак
біля Великого урочища (Яреминої балки)   Пам'ятний знак на місці масового розстрілу близько 250 євреїв зі Златопільського гетто.
Мирних мешканців села,
братська могила
по вул. Перемоги, поблизу олійні   У братській могилі на місці страти в період німецької окупації поховано 6 селян Мартоноші.
Володимиру Леніну та Максиму Горькому,
пам'ятник
по вул. Миру, біля будинку культури  
Стегарю Олександру Сергійовичу,
меморіальна дошка
на фасаді Мартоніської ЗОШ I–III ступенів   Пам'ятна дошка встановлена на місцевій школі, де навчався лейтенант О. С. Стегарь (19581981), який загинув в Афганістані.

ПерсоналіїРедагувати

ПриміткиРедагувати

  1. Макаревский Ф. Материалы для историко-статистического описания Екатеринославской епархии. Церквы и приходы прошедшего XVIII столетия. Вып. 1. — Екатеринослав: Типография Я. М. Чаусского, 1880. — С. 1036–1037, 1041.
  2. Державний архів Одеської області, ф. 37, оп. 3, спр. 20, арк. 124—133.
  3. рос. дореф. XLVII. Херсонская губернія. Списокъ населенныхъ мѣстъ по сведеніям 1859 года. Изданъ Центральнымъ Статистическимъ комитетомъ Министерства Внутреннихъ делъ. СанктПетербургъ. Въ типографіи Карла Вульфа. 1868. LXXX + 191 стор., (код 2123)
  4. Волости и важнѣйшія селенія Европейской Россіи. По данным обслѣдованія, произведеннаго статистическими учрежденіями Министерства Внутренних Дѣл, по порученію Статистическаго Совѣта. Изданіе Центральнаго Статистическаго Комитета. Выпуск VIII. Губерніи Новороссійской группы. СанктПетербургъ. 1886. — VI + 157 с. (рос. дореф.)
  5. рос. дореф. Списокъ населенныхъ мѣстъ Херсонской губерніи. Статистическія данныя о каждом полесеніи. Изданіе Губернскаго Статистическкаго комитета. Херсонъ. Типографія Губернскаго Правленія. 1896. XXIV + 544 стор., (код 2782)
  6. рос. дореф. Населенныя мѣста Россійской Имперіи в 500 и болѣе жителей съ указаніем всего наличнаго въ них населенія и числа жителей преобладающихъ вѣроисповѣданій по даннымъ первой всеобщей переписи 1897 г. С-Петербург. 1905. — IX + 270 + 120 с., (стор. 1-257)
  7. Міста-герої. Село Мартоноша, Новомиргородський район. Архів оригіналу за 5 березень 2016. Процитовано 2 серпень 2012. 
  8. Мартоноша на derevushka.org.ua[недоступне посилання з липень 2019]
  9. Кожум'яка С. Із днів неволі. Спогади / Літературний запис М. Суржка // «Червона зірка», № 22 (8115) від 05.06.1996
  10. Розподіл населення Мартоноші за рідною мовою (у % до загальної чисельності населення) за переписом 2001 року
  11. Мартоноша на B2BToday.com
  12. Вулиці Мартоноші на сайті ЦВК. Архів оригіналу за 23 жовтень 2012. Процитовано 3 червень 2012. 
  13. Дмитрієв В. Серби в Україні[недоступне посилання з липень 2019]

ПосиланняРедагувати