Відкрити головне меню

Мартин каспійський

вид птахів
Мартин каспійський
Larus ichtyaetus 5.png
Охоронний статус
Біологічна класифікація
Домен: Еукаріоти (Euraryota)
Царство: Тварини (Metazoa)
Тип: Хордові (Chordata)
Клас: Птахи (Aves)
Ряд: Сивкоподібні (Charadriiformes)
Родина: Мартинові (Laridae)
Підродина: Мартинові (Larinae)
Рід: Мартин (Larus)
Вид: Мартин каспійський
Біноміальна назва
Larus ichthyaetus
(Pallas, 1773
Синоніми
Ichthyaetus ichthyaetus
Посилання
Commons-logo.svg Вікісховище: Category:Ichthyaetus ichthyaetus
Wikispecies-logo.svg Віківиди: Larus ichthyaetus
EOL logo.svg EOL: 1049309
ITIS logo.svg ITIS: 176855
US-NLM-NCBI-Logo.svg NCBI: 126702

Мартин каспійський, реготун чорноголовий (Larus ichthyaetus) − великий за розміром мартин. Один з 44-х видів роду; один з 12-ти видів роду в Україні, монотипний вид. В Україні гніздовий, перелітний, зрідка зимуючий птах.

ОписРедагувати

Морфологічні ознаки. У дорослого птаха у шлюбному вбранні голова чорна; спід крил сірувато-чорний; спина і верх крил сірі; решта оперення біла; дзьоб і ноги червоні; райдужна оболонка ока темно-коричнева. У позашлюбному вбранні голова біла з чорно-бурим тім'ям і чорно-бурими плямами за очима; дзьоб чорно-бурий; ноги рожевувато-сірі. У молодого птаха верх голови чорно-бурий, низ − білий, за очима чорно-бурі плями; пера спини чорно-бурі; зі світлою облямівкою; по верхніх покривних перах крил і по краю першорядних махових та на кінці хвоста проходить чорно-бурі смуги; верхні великі покривні пера другорядних махових світло-сірі; спід крил білий; дзьоб чорно-бурий; ноги бурувато-червоні; взимку першого року життя спина і плечі сірі.

Голос. У гніздовий період найчастіше подає крик «ке-ке-кеке-кеке-кекеі-кекеі».

Ареал виду та його поширення в УкраїніРедагувати

 
Колонія чорноголових реготунів («Пташиний базар», Кременчуцьке водосховище)

Має широкий гніздовий ареал, який простягається від Північно-західного Причорномор'я, через південний Каспій до Великих озер у Монголії. В Україні гніздиться у Причорномор'ї та Приазов'ї, частіше у Каркінітській затоці та на Сиваші. З 1980-х рр. заселив Кінські острови Ягорлицької затоки, о. Березань, Криву косу і прилеглі острови, Сульську затоку Кременчуцького водосховища. Нерегулярно зимує біля морського узбережжя.

Чисельність і причини її зміниРедагувати

Точний розмір світової популяції не відомий. На території колишнього СРСР гніздилось, ймовірно, 20-25 тис. пар.[1]

Більша частина світової популяції гніздиться в Казахстані. Чисельність в Європі станом на 2000 р. було оцінено в 16—27 тис. пар, серед яких 15-25 тис. гніздяться в Росії та 1-1,5 тис. — в Україні[2].

У межах України Азово-чорноморська популяція за п'ятдесят років зросла з 250—290 до 1,6-2 тис. пар (2009 р.). На Кривій косі у 2006 р. — до 1,5 тис. пар. На Лебединих островах багаторічні коливання чисельності в межах 2-484 пар. На о. Китаї максимум був у 1998 р. — 382 пари, у 2006 р. — лише 63 пари. На островах Східного Сивашу в 1982—1990 рр. зростання до понад 590 пар, а у 1996—2006 рр. — зниження до 2-64 пар. На островах Західного Сивашу в 1989—1998 рр. 50-150 пар, на Кінських островах — 90-180 пар. На о. Березань у 2000—2002 рр. 212—250 пар.

Негативні чинники: погодні умови, зменшення площі гніздових територій, розлякування птахів на гніздуванні, збирання яєць, хижацтво з боку інших тварин. Позитивними є поліпшення кормової бази на Сиваші та посилення охоронного режиму.

Особливості біологіїРедагувати

 
Яйце в оологічній колекції
 
Дорослий птах із пташенятами

Перелітний птах. З місць зимівлі повертається наприкінці лютого − на початку березня. Гніздові біотопи − ізольовані острови і кінцеві ділянки піщано-черепашкових кіс на морських мілководдях, солоних озерах, зрідка − на водосховищах. Моногам. Селиться моновидовими, щільними колоніями, гнізда в колонії можуть розташовуватися у безпосередній близькості або не далі ніж 1,5−2,5 м. Розмір колоній коливається у межах 30−100 і більше пар. Відкладає яйця наприкінці березня − на початку квітня. Повна кладка з 1-4, найчастіше з 2-3 яєць. Насиджують обидва птаха, 27-29 діб. Пташенята з'являються в середині квітня, піднімаються на крила у віці близько 45 діб. У липні — серпні кочує вздовж морського узбережжя. Осінній проліт у серпні − на початку вересня, до листопада. Живиться рибою, а також наземними комахами, дрібними гризунами, ящірками, ракоподібними, яйцями та пташенятами водоплавних птахів, рослинами.

ОхоронаРедагувати

Мартин каспійський знаходиться під охороною угоди AEWA, Боннської (Додаток ІІ) та Бернської (Додаток ІІІ) конвенцій. Включено до Червоної книги України (1994, 2009) (статус − зникаючий). Охороняється у Чорноморському біосферному заповіднику, філії Кримського природного заповідника «Лебедині острови», РЛП «Меотиді», Азово-Сиваському національному природному парку. З метою ефективнішої охорони потребує охорони гніздових колоній, запобігання збиранню яєць та непокоєнню рибалками, рекреантами.

ПосиланняРедагувати

  1. Зубакин В. А. Черноголовый хохотун // Птицы СССР. Чайковые. — М.: Наука, 1988. — С. 57-69.
  2. BirdLife International. Birds in Europe: population estimates, trends and conservation status. — Cambridge, UK: BirdLife International, 2004. — 374 pp. (BirdLife Conservation Series No. 12).
  • Сіохін В. Д., Дядічева О. А. Мартин каспійський // Червона книга України. Тваринний світ / За ред. І. А. Акімова. — К. : Глобалконсалтинг, 2009. — С. 459. — ISBN 978-966-7059-0-7.
  • Фесенко Г. В., Бокотей А. А. Птахи фауни України. — Київ, 2002. — 416 с. — ISBN 966-7710-22-X.

ЛітератураРедагувати

  • Фауна України. Т. 4. Птахи: Загальна характеристика птахів. Курині. Голуби. Рябки. Пастушки. Журавлі. Дрофи. Кулики. Мартини / Кістяківський О.Б. — К. : АН УРСР, 1957. — 432 с.
  • Птицы СССР. Чайковые / В.Д. Ильичев, В.А. Зубакин. — М : Наука, 1988. — 416 с.(рос.)

ДжерелаРедагувати