Мартинович Віктор Валерійович
Віктор Валерійович Мартинович (біл. Віктар Валер'евіч Марціновіч, 9 вересня 1977, Ошмяни) — білоруський письменник-фантаст, журналіст і мистецтвознавець. Свої твори пише як білоруською, так і російською мовами.
Віктор Мартинович | ||||
---|---|---|---|---|
біл. Віктар Валер'евіч Марціновіч | ||||
![]() | ||||
Ім'я при народженні | Віктар Валер'евіч Марціновіч | |||
Народився | 9 вересня 1977 (47 років) Ошмяни | |||
Громадянство | ![]() | |||
Національність | білорус | |||
Діяльність | прозаїк, мистецтвознавець | |||
Сфера роботи | журналістика[1] і art theoryd[1] ![]() | |||
Alma mater | Інститут журналістики БДУ ![]() | |||
Заклад | Белгазета і Європейський гуманітарний університетd ![]() | |||
Мова творів | білоруська, російська | |||
Роки активності | 2008— | |||
Напрямок | проза, драматургія, есе | |||
Жанр | фантастична повість, роман, оповідання, п'єса | |||
Magnum opus | «Мова» | |||
Премії | Єврокон (2014), «Дебют» ім. Максима Богдановича (2012) | |||
Сайт: martinovich.by | ||||
| ||||
Біографія
ред.Віктор Мартинович народився в Ошмянах, проте у віці 3 років він разом із родиною перебрався на проживання до Мінська. У Мінську Мартинович закінчив середню та художню школу, після чого навчався на журналістському факультеті Білоруського державного університету. Після скінчення університету навчався в його аспірантурі, підготував дисертацію про репрезентацію культурного авангарду у Вітебську в газетах у 20-х роках XX століття, проте не захисив її. З 2002 до 2015 року Віктор Мартинович працював заступником головного редактора тижневика «Белгазета».[2] З 2006 року Мартинович працює викладачем Європейського гуманітарного університету у Вільнюсі. У 2008 році у Вільнюській художній академії Віктор Мартинович захистив докторську дисертацію на тему «Вітебський авангард (1918—1922): соціокультурний контекст і художня критика» («Віцебскі авангард (1918—1922): сацыякультурны кантэкст і мастацкая крытыка»)[3], отримавши науковий ступінь доктора філософії. З 2009 року Мартинович працює доцентом Європейського гуманітарного університету, а з 2010 року кілька років працював керівником департаменту політичних наук університету.[4]
Літературна творчість
ред.У 2009 році Віктор Мартинович видав свій перший роман російською мовою «Параноя», який вийшов друком у російському видавництві «Аст». За визначенням самого автора, цей роман про «кохання в умовах диктатури». Частина джерел повідомляють, що цей роман потрапив під заборону продажу в книгарнях Мінська[5], а також у інтернет-магазинах Білорусі, хоча цьому немає офіційного підтвердження.[6][7] У 2011 році Віктор Мартинович опублікував свій другий роман, і перший, написаний виключно білоруською мовою «Сцюдзёны вырай», який можна перекласти українською мовою як «Холодний вирій». Цей роман став першим у білоруській літературі, опублікованим у вигляді інтернет-релізу.[8] У цьому романі описується знайомство дівчини з Білорусі з американцем, який розпочав вивчати білоруську мову, після чого ця дівчина опиняється у психлікарні. За словами самого автора, цей роман навряд чи буде перекладений якоюсь мовою, оскільки у ньому білоруською мовою свідомо зроблено велика кількість помилок. За словами автора, цей текст можна вважати потрійним обманом, а також висловився, що в цьому романі він сам здійснив потрійне самогубство.[9]
У 2013 році Віктор Мартинович видав спочатку російською мовою у вигляді безкоштовного електронного релізу свій наступний роман «Сфагнум»[10], а пізніше видав цей роман у друкованій формі білоруською мовою. За короткий час «Сфагнум» став лідером продаж у білоруській мережі книгарень «Белкнига».[11] Білоруською мовою роман переклав білоруський перекладач Віталій Рижков[12], причому переклад здійснений без використання нецензурної лексики, яка неодноразово використовувалась у російськомовному варіанті твору, так що сам автор книги зазначив, що цей переклад можна включити навіть до шкільної програми.[13] У романі описуються пригоди трьох білоруських гопників, які заборгували бандитам велику суму грошей, і вирішили сховатися від них у болотистій місцевості, де з ними відбуваються загадкові пригоди.[14]
У 2014 році Віктор Мартинович видав свій найвідоміший роман «Мова», який як білоруською, так і російською мовою вийшов під назвою «Мова 墨瓦», без перекладу. Два китайські ієрогліфи у назві твору відповідно означають склади «Мо» і «Ва», які й складають слово «мова» білоруською мовою. За словами письменника, роман належить до жанру «лігвістичного бойовика».[15] У романі описуються, як у майбутньому Китай і Росія утворили спільну союзну державу, до якої включили й Білорусь. У центрі Мінська утворився великий китайський квартал. У такому місті великою цінністю стають контрабандні згортки паперу (білоруською мовою «скруткі»), які поставляються з Польщі, за допомогою яких, виконавши спеціальний процес віднайдення необхідних ієрогліфічних написів у китайському кварталі, можна отримати виражене наркотичне сп'яніння від самого вживання білоруських слів замість більш загальнозрозумілої російської мови.[16]
У 2016 році письменник видав свій наступний роман «Озеро радості», який початково виданий російською мовою. Цей роман став найпродавашою книгою в Білорусі за підсумками серпня 2016 року.[17] За словами самого автора, та за оцінками літературних критиків, у романі розповідається про маленьку людину на ім'я Яся.[18][19]
У 2018 році вийшов друком наступний роман Віктора Мартиновича «Ніч», початково виданий білоруською мовою. У романі розповідається про фантастичний майбутній Мінськ, який раптово занурився у повну темряву, та поступово розпадається на окремі держави.[20]
Окрім романів, у доробку Віктора Мартиновича є низка оповідань, дві п'єси — «Обладунки Праведності» та «Найкраще місце у світі», а також документально-історична розвідка «Батьківщина. Марк Шагал у Вітебську».
Переклади
ред.Низка творів Віктора Мартиновича перекладені іноземними мовами. Зокрема, оповідання «Табу»[21] та роман «Параноя» опубліковані англійською мовою.[22][23] Романи «Параноя» та «Мова» перекладені також німецькою мовою.[24][25]
Премії
ред.У 2012 січень: роман «Сцюдзёны вырай» включений в довгий список білоруської літературної премії імені Єжи Гедройца.[26]
У 2012 березень: за роман «Сцюдзёны вырай» Віктор Мартинович отримав білоруську літературну премію «Дебют» імені Максима Богдановича в жанрі прози.[27]
У 2014 році Віктор Мартинович удостоєний відзнаки Єврокону як найкращий дебютант.[28] У 2012 році письменник отримав білоруську премію «Дебют» імені Максима Богдановича за роман «Сцюдзёны вырай».
Бібліографія
ред.Романи
ред.- 2009 — Паранойя
- 2011 — Сцюдзёны вырай
- 2013 — Сфагнум
- 2014 — Мова
- 2016 —Возера радасці
- 2018 — Ноч
Оповідання
ред.- 2008 — Инговое окончание
- 2010 — Не отправленное
- 2010 — Табу
П'єси
ред.- 2015 — Самое лучшее место на свете
- 2016 — Доспехи Праведности
Документально-історичні твори
ред.- 2015 — Родина. Марк Шагал в Витебске
Примітки
ред.- ↑ а б Чеська національна авторитетна база даних
- ↑ Биография — (англ.). 19 липня 2014. Архів оригіналу за 27 вересня 2016. Процитовано 25 вересня 2016.
- ↑ Мартинович Виктор. Витебский авангард (1918-1922): социокультурный контекст и художественная критика (рос.). Европейский гуманитарный университет. Архів оригіналу за 16 червня 2012. Процитовано 16 червня 2012.
- ↑ Виктор Мартинович: «Мы похожи на глубоководных рыб» (12.1.2012) (рос.)
- ↑ Раман Марціновіча забаранілі прадаваць на кірмашы [Архівовано 11 червня 2012 у Wayback Machine.] «Наша Ніва» 1 снежня 2009 (біл.)
- ↑ Тимонов, Василий. В Беларуси запретили роман о любви (рос.). Сегодня.ua. Архів оригіналу за 25 вересня 2012. Процитовано 24 червня 2012.
- ↑ БелаПАН (3 грудня 2009). В РФ рекламируют роман белоруса Мартиновича «Паранойя», который в Минске не продается. naviny.by. Архів оригіналу за 5 листопада 2019. Процитовано 5 листопада 2019. (рос.)
- ↑ Электронны ”Сьцюдзёны вырай” ад Віктара Марціновіча (біл.). Радио Свобода. 19 червня 2011. Архів оригіналу за 13 червня 2012. Процитовано 13 червня 2012.
- ↑ Солонович, Анастасия (16 червня 2011). Новая книга Мартиновича — роман с тройным самоубийством автора. naviny.by. Архів оригіналу за 5 листопада 2019. Процитовано 25 червня 2012. (рос.)
- ↑ 34 MULTIMEDIA MAGAZINE (28 травня 2013). «Сфагнум» – новы раман Віктара Марціновіча ў «Першаку». 34mag[be-x-old]. Архів оригіналу за 28 листопада 2016. Процитовано 6 листопада 2019.(біл.)
- ↑ Прэс-служба СБП (5 червня 2014). Кніга «Сфагнум» Віктара Марціновіча — хіт продажаў за май. Наша Ніва. Архів оригіналу за 26 квітня 2020. Процитовано 6 листопада 2019. (біл.)
- ↑ Прэс-служба ГА "Саюз беларускіх пісьменнікаў" (29 травня 2013). “Ці не зарана глядзець у неба, калі пад нагамі – багна?” Выйшаў новы раман Віктара Марціновіча. Союз білоруських письменників. Архів оригіналу за 1 жовтня 2016. Процитовано 6 листопада 2019. (біл.)
- ↑ Бобоед, Ульяна (24 липня 2014). Виктор Мартинович: «Когда я читаю отзывы на свои книги, думаю, может, я уже не белорус?». Комсомольская правда. Архів оригіналу за 6 листопада 2019. Процитовано 6 листопада 2019. (рос.)
- ↑ Янкута, Ганна (3 червня 2013). Сто таемных сэнсаў сфагнума. Будзьма беларусамі![be-x-old]. Архів оригіналу за 6 листопада 2019. Процитовано 6 листопада 2019. (біл.)
- ↑ Гарапучик, Ольга (5 вересня 2014). Лингвистический боевик Виктора Мартиновича «Мова» появился в продаже. Наша Ніва. Архів оригіналу за 26 січня 2021. Процитовано 6 листопада 2019. (рос.)
- ↑ martinovich.by (10 жовтня 2014). Выходит новый роман Виктора Мартиновича «Мова». Архів оригіналу за 22 жовтня 2014. Процитовано 22 жовтня 2014. (рос.)
- ↑ ТОП-7 книжных бестселлеров Беларуси за август (по данным «Белкніга») - citydog.by | журнал о Минске. citydog.by. Архів оригіналу за 7 листопада 2019. Процитовано 25 вересня 2016. (рос.)
- ↑ «Озеро Радости». Время Возвращения. Архів оригіналу за 7 листопада 2019. Процитовано 25 вересня 2016. (рос.)
- ↑ Марина Охримовская (24 січня 2017). Яся, не возвращайся в папин дом!. Веб-журнал Клуб Крылья / Schwingen.net. Архів оригіналу за 7 листопада 2019. Процитовано 7 листопада 2019. (рос.)
- ↑ Вольная Грушевка и бандитский Институт культуры. В Минске презентовали роман Виктора Мартиновича. tut.by. 12 жовтня 2018. Архів оригіналу за 7 листопада 2019. Процитовано 7 листопада 2019. (рос.)
- ↑ Best European Fiction 2011. Aleksandar Hemon (Editor), Colum McCann (Preface). Dalkey Archive Press, 2010. Архів оригіналу за 25 вересня 2012. Процитовано 25 червня 2012. (англ.)
- ↑ Амерыканская перакладчыца Марціновіча: «Цікавасць да рамана абумоўленая і эстэтыкай, і палітыкай» (біл.). Журнал «ПрайдзіСвет». 2 серпня 2011. Архів оригіналу за 16 червня 2012. Процитовано 13 червня 2012.
- ↑ Victor Martinovich. Paranoia: a Novel (англ.). Архів оригіналу за 25 вересня 2012. Процитовано 26 червня 2012. (англ.)
- ↑ Viktor Martinowitsch (2014). Paranoia – Voland & Quist. Voland & Quist. Архів оригіналу за 26 лютого 2021. Процитовано 17 березня 2022. (нім.)
- ↑ Viktor Martinowitsch. [1] — 1. — Verlag Voland & Quist. — 400 с. — ISBN 9783863911430. Архівовано з джерела 7 листопада 2019 (нім.)
- ↑ Названыя 12 лепшых кніг 2011 году. Generation.bY (біл.). Архів оригіналу за 19 жовтня 2012. Процитовано 10 вересня 2020.
- ↑ Найлепшай дэбютнай кнігай – 2011 стала... Радыё Свабода (біл.). Архів оригіналу за 26 квітня 2020. Процитовано 10 вересня 2020.
- ↑ 2014 (Shamrokon) [Архівовано 16 жовтня 2019 у Wayback Machine.] (рос.)
Посилання
ред.- Особистий сайт (біл.), архівна копія [2]
- Віктор Мартинович на сайті fantlab.ru [Архівовано 4 листопада 2019 у Wayback Machine.] (рос.)
- Віктор Мартинович на LiveLib [Архівовано 4 листопада 2019 у Wayback Machine.] (рос.)
- — блог у LiveJournal, який веде Віктор Мартинович.
- Виктор Мартинович: Снова станем читать, когда утомят гаджеты[недоступне посилання] (рос.)
- Белорусский язык как галлюциноген — интервью с Виктором Мартиновичем [Архівовано 5 листопада 2019 у Wayback Machine.] (рос.)