Відкрити головне меню

Мартинець Володимир Євгенович

Володимир Мартинець
Martynec Volodymyr.jpg
Володимир Мартинець
Народився 15 липня 1899(1899-07-15)
Львів
Помер 10 грудня 1960(1960-12-10) (61 рік)
Вінніпег, Канада Канада
Громадянство
(підданство)
Flag of Austria-Hungary (1869-1918).svg Австро-Угорщина
Flag of the Ukrainian State.svg ЗУНР
Flag of Poland (1928–1980).svg Польща
Canadian Red Ensign (1957–1965).svg Канада
Діяльність журналіст, політик
Відомий завдяки політичний діяч і публіцист
Знання мов німецька, українська, російська і англійська
Партія Organization of Ukrainian Nationalists-M.svg ОУН
У шлюбі з Ірена Туркевич-Мартинець

Володи́мир Мартине́ць (*15 липня 1899, Львів—†10 грудня 1960, Вінніпег, Канада) — український політичний діяч, журналіст, публіцист, один з найплідніших авторів націоналістичного руху.

З біографіїРедагувати

Народився 15 липня 1899 року у Львові. Здобувши гімназійну освіту, вступив у 1918 добровольцем до Корпусу Січових Стрільців у Києві. Працював секретарем губернського комісара Холмщини, Осяння та Підляшшя Олександра Скоропис-Йолтуховського. За українсько-польської війни 1918-19 був старшиною Холмсько-Городельського коша ім. С. Петлюри.

Студіював право (1920–1923) на юридичному факультеті Львівського університету; економіку (1923-26) — у Вищій торговельній школі в Празі; політичні науки і журналістику (1927–1929) — у Берліні; філософію (1934–1936) — в Парижі у Сорбонському університеті. Відбувши рік еміграції (1925) у ЧСР, стає віце-президентом ЦЕСУС (Центральний Союз Українського Студенства) (1936–1937).

Член ЛУН та Верховної команди УВО (1927–1933), секретар і член Проводу українських націоналістів (ПРУН), головний редактор часописів «Розбудова Нації» і «Сурма» (УВО), потім — «Українського слова» (Париж). В 1934–1940 роках мешкав у Франції, де спільно з Миколою Сціборським і Миколою Капустянським вів націоналістичну роботу.

Після розколу в ОУН став на боці Андрія Мельника, очолював Крайовий провід ОУН на ЗУЗ; з 1945 року на еміграції в Німеччині, а з 1949 року — у Канаді, редагував «Новий шлях». Автор низки праць з історії УВО і ОУН. Підпільні псевдоніми: «Туратті», «Маруся», «Волянський».

ТворчістьРедагувати

Автор спогадів «Від УВО до ОУН», «Шляхом таборів» (1950), книжок «За зуби та пазурі нації» (1933), «Ідеологія організованого націоналізму» (1954), понад 3000 статей.

Окремі видання:
  • Мартинець В. Забронзовуймо наше минуле! — Париж: вид-во «Українське слово», 1937. — 31 с.
  • Мартинець В. Шляхом таборів ДП. Спогади. — Вінніпег, 1950. — 380 с.

Джерела та літератураРедагувати

ЛітератураРедагувати

  • І. Патриляк. Мартинець Володимир // Політична енциклопедія. Редкол.: Ю. Левенець (голова), Ю. Шаповал (заст. голови) та ін. — К.: Парламентське видавництво, 2011. — с.427 ISBN 978-966-611-818-2
  • Українська журналістика в іменах . За ред. М. М. Романюка. — Львів, 1997. — Вип. IV. — 351 c.
  • Є. Коновалець. Я б'ю у дзвін, щоб зрушити справу ОУН з мертвої точки… — Київ: Темпора — 2003. — 225 с.
  • Мартинець Володимир // Енциклопедія Українознавства: Словникова частина / Голов. ред. В. Кубійович. Репринт. відтворення. — К., 1996. — Т. 4. — С. 1478.
  • Марунчак М. Мартинець Володимир // Біографічний довідник до історії українців Канади. — Вінніпег: Накладом УВАН у Канаді, 1986. — С. 436.
  • Українська діаспора: літературні постаті, твори, біобібліографічні відомості / Упорядк. В. А. Просалової. — Донецьк: Східний видавничий дім, 2012. — 516 с.

Інтернет-ресурсиРедагувати