Мармуліївка
Мармулі́ївка — село в Україні, у Володарській селищній громаді Білоцерківського району Київської області. Розташоване при впадінні річки Злодіївка у річку Рось за 29 км на захід від смт Володарка. Населення становить 460 осіб.
| село Мармуліївка | |
|---|---|
 | |
| Країна |  Україна
|
| Область | Київська область |
| Район | Білоцерківський район |
| Громада | Володарська селищна громада |
| Основні дані | |
| Населення | 460 |
| Площа | 298,2 км² |
| Поштовий індекс | 09341 |
| Телефонний код | +380 8-4469 |
| Географічні дані | |
| Географічні координати | 49°30′07″ пн. ш. 29°36′23″ сх. д. / 49.50194° пн. ш. 29.60639° сх. д.Координати: 49°30′07″ пн. ш. 29°36′23″ сх. д. / 49.50194° пн. ш. 29.60639° сх. д. |
| Середня висота над рівнем моря |
185 м |
| Водойми | Рось, Злодіївка (колишні назви: Червоний Став, Струг) |
| Місцева влада | |
| Адреса ради | Київська обл., Білоцерківський р-н, с. Мармуліївка, вул. Центральна, 1 |
| Карта | |
  Мармуліївка | |
 Мармуліївка | |
| Мапа | |
| |
|
| |
Етимологія ред.
За народною етимологією село отримало назву від Мормили — «давнього дворянського прізвища українського». До ХХ ст. село називалось Мормиліївка або Мормоліївка[1] Також зустрічається назва Мормоловка. [2]
За іншою версією, в основі назви села лежить діалектне слово мармул, яке, своєю чергою, походить від давньоверхньонімецького слова marmul, що означає мармур.
Історія ред.
На території села виявлено:
— поселення ІІ тис. до н. е. (під лінією електропередач на першій надзаплавній терасі лівого берега річки Рось);
— поселення VII-VI ст.до н. е. (1,5-1,2 км на схід від околиці колгоспного саду, обмежене пересохлим струмком);
— поселення III-IV ст. н. е. черняхівської культури (на першій надзаплавній терасі лівого берега річки Рось, 0,5 км на схід від кар'єру, на околиці колгоспного саду);
— поселення III-IV ст. черняхівської культури (1,5 км на схід від околиці села, біля саду).
Археологічні розкопки на території села свідчать про давність поселення людей. Проте село було засноване на рубежі XVII-XVIII століття.
1864 року Лаврентій Похилевич зазначав:
- «Село лежить при впадінні з лівого боку річки Струг в Рось, навпроти села Кошева, відділеного Россю. Частина села, що лежить вище уздовж річки Струг відстанню в половину версти, називається Капустинці. Жителів обох статей: православних — 983, римських католиків — 59, євреїв — 2. При селищі, над річкою Рось, є стародавнє земляне замковище, що має в окружності 50 сажнів. У ньому залишилися печери або ями, з яких одна в 80 сажнів завдовжки й 7 сажень завширшки. Інші завдовжки по 8 сажнів».[1][2]
За адміністративно-територіальним поділом ХІХ століття село входило до Сквирського повіту. У ХХ столітті відійшло до території Володарського району.
За повідомленням Л.Похилевича «церква Свято-Михайлівська, дерев'яна, стара, 6-го класу, яка має землі 57 десятин; побудована 1734 року колишнім керуючим маєтком Заблодським»[1] (за іншою версією — Забродським)[2]. 1847 року її суттєво перебудували. У радянську добу храм частково зруйнували, зокрема знесли баню.
Галерея ред.
-
Вулиця Центральна -
Сільська рада -
Школа -
Будинок культури -
Фельдшерський пункт -
Ставок на річці Злодіївка -
Михайлівська церква (1847 р.) -
Водяний млин -
Пам’ятник на честь воїнів-односельців -
Пам’ятник жертвам Голодомору
Див. також ред.
Примітки ред.
- ↑ а б в Похилевичъ Л. Сказанія о населенныхъ мъстностяхъ Кіевской губерніи. — Кіевъ: Типографія Кіево-Печерской Лавры, 1864. — С. 171.
- ↑ а б в Słownik geograficzny Królestwa Polskiego i innych krajów słowiańskich. — T. VI. — Warszawa, 1885. — S. 680 [Архівовано 3 березня 2016 у Wayback Machine.].
Посилання ред.
- облікова картка на сайті ВРУ[недоступне посилання з квітня 2019]
- Погода у селі [Архівовано 15 червня 2017 у Wayback Machine.]
|
Це незавершена стаття з географії Володарського району. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |