Маркіян Шкірпан
Маркіян Шкірпан (світське ім'я Микола; 20 травня 1866, Маластів[1], Горлицького повіту, Лемківщина — 10 вересня 1941, Прудентополіс, Парана, Бразилія) — український церковний і громадський діяч у Бразилії (з 1902), священник-василіянин. Нагороджений лицарським хрестом ордена Франца Йосифа (1907)[2].
| о. Маркіян Шкірпан, ЧСВВ | |
|---|---|
 | |
| Ім'я при народженні | Микола |
| Народився |
20 травня 1866 Маластів, Ґміна Сенкова, Горлицький повіт, Малопольське воєводство, Республіка Польща |
| Помер |
10 вересня 1941 (75 років) Прудентополіс, Парана, Бразилія ·пневмонія |
| Поховання | Прудентополіс |
| Країна |
 Австро-Угорщина.svg){kind=small} Бразилія |
| Діяльність | священник, місіонер, громадський діяч |
| Відомий завдяки | український церковний і громадський діяч у Бразилії |
| Титул | настоятель віце-провінції у Бразилії (1933-1938) |
| Попередник | о. Євстахій Турковид |
| Наступник | о. Йосиф Мартинець |
| Конфесія | Українська греко-католицька церква |
| Родичі | Юліан і Текля |
| Нагороди |
 |
Життєпис ред.
Гімназійні студії розпочав у Першій тернопільській гімназії[3], а закінчив у Новому Санчі. 7 грудня 1884 р. у 18-річному віці вступив до василіянського новіціату в Добромилі. Філософію вивчав у Лаврові, а богослов'я в Кристинополі. 18 липня 1891 р. Перемишльський єпископ-помічник Юліан Куїловський висвятив його на священника. По свяченнях працював у Буковій, потім у Крехові, а згодом в Улашківцях та Михайлівці, де був ігуменом. На рідних землях працював тільки 11 років.
На пропозицію протоігумена, щоб хтось із василіян поїхав на місійну працю серед українців до Бразилії, о. Маркіян добровільно зголосився. У червні 1902 р. виїхав до Гамбурга, а звідти до Парани. Причалив до паранської пристані Паранаґва, а 12 липня вже був у Куритибі.
У 1905—1931 роках — настоятель місії, а в 1933—1938 роках — настоятель віце-провінції василіян у Бразилії.
З 1904 розпочав акцію заснування українських шкіл (для ведення їх і шпитальної допомоги спровадив з Галичини у 1911 році Сестер Служебниць), читалень «Просвіти», побудував багато українських церков, заклав українську друкарню оо. Василіян у м. Прудентополіс. Його заходами почали виходити газети «Прапор» (1910—1911), «Місіонар» (1911) і «Праця» (1912). Опікун і дорадник у справах поселення.
На початку вересня 1941 добровільно зголосився поїхати на північ штату Парана до українських людей із духовною обслугою, але тому, що в південній півкулі якраз був початок весни і на півночі штату було ще холодно, перестудився і захворів на запалення легень.
Помер 10 вересня 1941 у шпиталі Сестер Служебниць у Прудентополіс. Похований 11 вересня в м. Прудентополіс. На похороні було 17 священників, десятки монахів і монахинь, тисячі народу. У день похорону о. Маркіяна управа міста оголосила офіційну жалобу по цілому місті. З усіх 50 років священничої праці, майже 40 років працював о. Маркіян Шкірпан у Бразилії.
Примітки ред.
- ↑ Книга народжених села Маластів. с. 30.
- ↑ Hof- und Staatshandbuch der Österreichisch-Ungarischen Monarchie für das Jahr 1918. — Wien, 1918. — S. 197.
- ↑ У 1879/1880 навчальному році вчився в Ib класі: Sprawozdanie C. K. Gimnazjum Tarnopolskiego za rok szkolny 1880 [Архівовано 25 березня 2017 у Wayback Machine.]. — Tarnopol 1880. — S. 51.
Джерела ред.
- о. Володимир Бурко, ЧСВВ. Отці Василіяни у Бразилії. — Прудентопіль, Бразилія, 1984. — 118 с.
- Енциклопедія українознавства : Словникова частина : [в 11 т.] / Наукове товариство імені Шевченка ; гол. ред. проф., д-р Володимир Кубійович. — Париж — Нью-Йорк : Молоде життя, 1955—1995. — ISBN 5-7707-4049-3.
- о. Василь Зінько, ЧСВВ. Сильветки василіянських трудівників (у Південній Америці). — Львів : Місіонер, 2007. — 296 с. — ISBN 978-966-658-097-2.
- о. Іриней Назарко, ЧСВВ. Сильветки перших василіян після Добромильської реформи // Записки Чину Святого Василія Великого. — Секція ІІ. — Т. ХІ. — Romae, 1982. — С. 451—522.
|
Це незавершена стаття про релігійного діяча чи діячку УГКЦ. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |