Полторацький Марко Федорович

український співак, баритон, хоровий диригент
(Перенаправлено з Марко Полторацький)

Марко Федорович Полторацький (17 (28) квітня 1729, Сосниця — 24 квітня 1795, Санкт-Петербург), український співак (баритон). Козак Сосницької сотні Чернігівського полку. Дійсний статський радник при Петербурзькому дворі Росії. Дід Анни Керн, якій російський лірик Олександр Пушкін присвятив сентиментальний вірш «Я помню чудное мгновенье…».

Полторацький Марко Федорович
Марко Полторацький. портрет пензля Д. Г. Левицького, 1780
Народився 17 (28) квітня 1729[1]
Сосниця, Чернігівський полк, Гетьманщина
Помер 24 квітня (5 травня) 1795 (66 років)
Санкт-Петербург, Російська імперія
Поховання Лазарівське кладовище (Санкт-Петербург)
Країна  Російська імперія
Діяльність оперний співак
Alma mater Києво-Могилянська академія (1659—1817)
Рід Poltoratsky familyd
Батько Полторацький Федір Филиповичd
У шлюбі з Agafokleya Poltoratskayad
Діти Agafokleya Sukharevad, Alexander Poltoratskyd[2], Pavel Poltoratskyd[2], Dmitry Poltoratskyd, Полторацький Костянтин Маркович, Fyodor Poltoratskyd, Yelizaveta Poltoratskayad, Петро Маркович Полторацькийd і Q121097204?

Життєпис ред.

Батько — козак Федір Полторацький, оселився у сотенному місті Сосниця Чернігівського полку Гетьманщини і прийняв сан священика православної церкви. У часи гетьмана Данила Апостола 17(28) квітня 1729 у його сім'ї народився син Марко. Хлопець ріс тямущим та допитливим, і батько визначив його в «латинську школу» Чернігова, в якій той провчився чотири роки.

Потім його навчання продовжилося в стінах Києво-Могилянської академії. З дитинства Марко мав гарний голос і, будучи студентом, співав в академічному хорі. У 1744 голос Марка почув граф Олексій Розумовський, що супроводжував імператрицю Єлизавету Петрівну в її поїздці Україною.

1745 Марко Полторацький попрощався зі своїми київськими товаришами і «визначився» в Санкт-Петербург для співочої служби в хорі при імператорському дворі. Кар'єра Марка складалася вдало, невдовзі він був призначений «уставником» придворного хору. Марка Полторацького невдовзі направляють в Італію для вдосконалення вокальної майстерності. Там він здобуває репутацію яскравого оперного співака.

1750 — зарахований до Петербурзької італійської оперної трупи (першим серед українських артистів, сценічний псевдонім «Марко Портурацький»).

1753 — регент придворної співочої капели (Санкт-Петербург). З іменними указами імператриці неодноразово їздив відбирати найкращі голоси в Україну. У реєстрі «малих півчих» від 30 жовтня 1760 року, яких він відібрав, прослухавши церковні, монастирські, шкільні та інші хори в Гетьманських полках, був записаний і Дмитро Бортнянський, 9 років від роду, — син козака Глухівської сотні Ніжинського полку.

1754 — полковник.

17461762 рр. — співак і регент (1753) придворного хору, з 1763 — директор придворної співочої капели (Санкт-Петербург), водночас 17501770 рр. — соліст Італійської опери. Учнями його були: М. Березовський, Д.Бортнянський, К. Давидов.

1763 — указом Катерини приведений до дворянського звання.

1790 — у селі Красному Старицького повіту Тверської губернії Марком Федоровичем Полторацьким була побудована Преображенська церква (освячена в 1803 році). Чин дійсного статського радника був наданий Полторацкому в 1791 році. Чин «дійсного статського радника» відносився до категорії вищих державних чинів (4-у класу) і прирівнювався до армійського «генерал-майор» або придворного «камергер».

У 1740-х роках маєток Грузини Новоторжського повіту Тверської губернії став належати Марку Полторацькому і був перетворений в одну з найбагатших садиб Тверської губернії. До XXI століття в маєтку збереглися: головний будинок з флігелем, службовий корпус, кузня, льох, валунний міст, Пейзажний парк, кам'яні житлові селянські будинки (21 будинок).

Помер у Петербурзі. Похований на Лазаревському цвинтарі Олександро-Невської лаври.

Родина ред.

Був одружений з Агафоклією Олександрівною (при народженні Шишкова, з дворян). У сім'ї було 22 дітей. Найвідоміші нащадки:

Пам'ять ред.

Ім'я Марка Федоровича Полторацького присвоєне районній дитячій музичній школі у Сосниці. В 2011 на фасаді школи з'явилася пам'ятна дошка[3].

Статті ред.

Примітки ред.

Джерела та література ред.

Посилання ред.