Марков Микола Анатолійович

Мико́ла Анато́лійович Ма́рков (1960—2016) — український громадський діяч та волонтер.

Марков Микола Анатолійович
Народився 1 серпня 1960(1960-08-01)
Червонопартизанськ
Помер 17 травня 2016(2016-05-17) (55 років)
Київ
Громадянство Україна Україна
Нагороди
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
Орден «За мужність» ІІІ ступеня

З життєпису

ред.

Народився 1960 року в селі Красний Партизан Свердловського району Луганської області; здобув вищу освіту. Довший час мешкав у селі Калинівка Макарівського району, згодом переїхав у П'ятигори (Тетіївський район)[1]. Член Народного Руху часів В'ячеслава Чорновола.

Учасник Помаранчевої Революції. Коли розпочалася Революція Гідності, не залишився осторонь — з перших днів був у Києві. В грудні 2013 року обраний сотником 27-ї сотні Самооборони Майдану — «Дядь Коля». Сотня охороняла периметр навколо будинку Профспілок. Йому створити одну з найсильніших сотень Самооборони Майдану.

Після Революції Гідності був одним із тих, хто формував добровольчий батальйон «Айдар». Організував збір коштів на придбання реанімаційного автомобіля «швидкої допомоги», який передав бійцям 2-ї роти батальйону «Айдар».

Заснував громадську організацію «Спілка учасників, ветеранів, інвалідів АТО та бойових дій».[2] Після Майдану у Миколи Маркова боліло серце та легеня. Побратими взялися рятувати командира; з'ясувалося, що Ізраїль ладен узяти на операцію — потрібно 20 тисяч євро. Звертатися по допомогу сам не став — це зробили побратими. Але коштів не вистачало.

Помер 17 травня 2016 року під наркозом на операційному столі в Києві. З Миколою Марковим попрощалися 18 травня біля Стели на Майдані Незалежности[3]. Похований в П'ятигорах Тетіївського району.

Нагороди

ред.
  • після смерті Миколи Маркова 27-й сотні присвоїли його ім'я
  • орден «За мужність» III ступеня (посмертно; 2019)[4]

Примітки

ред.
  1. Марков Микола Анатолійович — мажоритарка 200. Архів оригіналу за 6 вересня 2021. Процитовано 6 вересня 2021.
  2. Благодійний медичний фонд «Лелеко». Ми завжди відкриті для будь-якої співпраці. Архів оригіналу за 1 січня 2022. Процитовано 6 вересня 2021.
  3. Це болісна втрата для майданівців, але не для нинішньої влади. Архів оригіналу за 6 вересня 2021. Процитовано 6 вересня 2021.
  4. Указ Президента України 39-2019. Архів оригіналу за 13 червня 2021. Процитовано 6 вересня 2021.

Джерела

ред.