Вікіпедія

Маркел Анкірський

Маркел Анкірський (? — близько 374) — богослов, єпископ Анкіри (нині Анкара, Туреччина), учасник Анкірського та Першого Нікейського собору. Був рішучим противником аріанства. Але згодом його звинувачували в прийнятті протилежної крайності, дещо видозміненої форми савелліанства. В результаті Маркела позбавили єпископства, хоча пізніше він зміг в певній мірі реабілітуватися.

Маркел Анкірський
Народився 285
Помер 374[1]
Країна невідомо[2]
Діяльність письменник, священник
Знання мов давньогрецька[2]
Посада єпископ

Біографія ред.

Через кілька років після Нікейського собору (325 р.) Маркел написав книгу проти Астерія Софіста[ru], видатного представника тієї групи богословів, яка підтримувала Арія. Від цієї книги збереглися лише фрагменти. Маркела звинувачували за його твердження, що розділеність Божества на три іпостасі є тимчасовим явищем. Згідно з фрагментами його творів, що збереглися, Бог від вічності був лише однією Істотою (іпостассю), але при створенні всесвіту Слово (Логос) вийшло від Отця і персоніфікувало в собі Його Дієвість. Цей Логос втілився у Христі і таким чином явив собою Образ Божий. Святий Дух також вийшов як третя Особа Божества від Отця і від Христа, відповідно до Івана 20:22 («Він дихнув на них і сказав їм: «Прийміть Духа Святого»). Однак по завершенню всього Христос повернеться до Отця, і Божество знову стане абсолютною єдністю (1 Кор 15: 28: «Коли Йому все підкориться, тоді й сам Син підкориться Тому, Хто Йому все підкорив, щоб Бог був усім у всьому»).[3]

Єпископи на Першому Тирському синоді в 335 році (який також відправив у вигнання Афанасія), схоже, написали імператору Костянтину скаргу на Маркела за те, що той відмовився спілкуватися з Арієм в Єрусалимі під час святкуванні тридцятої річниці Костянтина. Євсевій Кесарійський написав проти нього дві праці: 1) «Contra Marcellum» — можливо, документ обвинувачення під час процесу над Марцеллом; 2) «Про теологію Церкви» — спростування теології Маркелла з точки зору аріанської теології.[4]

Маркел був зміщений в 336 році на соборі у Константинополі, що проходив під головуванням представника аріанства Євсевія Нікомедійського та Василія Анкірського, який і був призначений на його кафедру. Маркел звернувся з апеляцією в Рим до Папи Юлія I. Той написав єпископам, які змістили Маркела, стверджуючи, що Маркел є невинним у висунутих проти нього звинуваченнях. Сардикійський собор (343 р.), на якому більшість складали представники західних церков, офіційно розглянув його книгу і оголосив її вільною від єресі. Та в 344 році в Антіохії зібралися представники східних церков і знову відлучили Маркела від церкви та склали «Символ віри», в якому перераховувалися їхні вірування та заперечення, серед інших, і проти доктрин Маркела.[5] У 345 році Констанцій II, під тиском свого брата Константа, співправителя Імперії, дозволив відновити Афанасія Олександрійського та Маркела на їхніх кафедрах. Проте Маркел через народне збурення так і не зміг зайняти своєї кафедри. Згодом один із учнів Маркела, Фотін[ru], який пізніше викладав різновид теології Маркела, був возведений в сан єпископа Сірмія.[6]

Відносини Афанасія з Маркелом були складними, і спілкування між ними на деякий час було розірвано, але наприкінці їхнього життя Афанасій вчинив спротив спробам Василія Кесарійського домогтися повного засудження Маркела, а потім і сам відновив спілкування з ним. Смерть Маркела Анкірського датується 374-375 рр. на основі твердження Епіфанія Кіпрського, що ця подія відбулася за два роки до написання його каталогу єресей «Панаріон».[7] Другий Вселенський Собор 381 р. засудив «маркелліан[ru]», але не самого Маркела.

Твори Маркела частково відновлені за рахунок численних цитат з його книг у інших авторів того часу. В цитатах Євсевія Кесарійського і Епіфанія Кіпрського збереглась приблизно шоста частина маркелового твору «Проти Астерія», а також лист до Папи Юлія I від 341 року.[8]

Посилання ред.

  1. ↑ а б Deutsche Nationalbibliothek Record #118730827 // Gemeinsame Normdatei — 2012—2016.
  2. ↑ а б Identifiants et Référentiels — ABES, 2011.
  3. ↑ Arendzen, John. "Marcellus of Ancyra." The Catholic Encyclopedia. Vol. 9. New York: Robert Appleton Company, 1910. 9 Dec. 2014. Архів оригіналу за 15 червня 2010. Процитовано 7 червня 2022.
  4. ↑ On these two works, see Timothy Barnes, Constantine and Eusebius, (Harvard University Press, 1981), p. 263-265
  5. ↑ R. P. C. Hanson (1916-1988), The Search for the Christian Doctrine of God: The Arian Controversy, 318-381 (9780801031465)
  6. ↑ Socrates Scholasticus, Church History, book 2, chapter 18 [Архівовано 7 червня 2022 у Wayback Machine.].
  7. ↑ Parvis S. Marcellus of Ancyra and the Lost Years of the Arian Controversy 325–345. — Oxford University Press, 2006. — P. 10. — ISBN 978-0-19-928013-1.
  8. ↑ Parvis S. Marcellus of Ancyra and the Lost Years of the Arian Controversy 325–345. — Oxford University Press, 2006. — P. 30. — ISBN 978-0-19-928013-1.

Бібліографія ред.

Книги ред.

  • Сара Парвіс, Марцелл Анкірський і втрачені роки аріанської суперечки 325-345 (Нью-Йорк: Oxford University Press, 2006)
  • Ейрес, Льюїс, Нікея та її спадок — підхід до тринітарної теології четвертого століття (Оксфорд: Oxford University Press, 2004).
  • Джозеф Т. Лієнхард, Contra Marcellum Marcellus з Анкіри та теологія четвертого століття. (Вашингтон, округ Колумбія: Catholic University of America Press, 1999), стор. 62–69.
  • Роберт Хенсон. Пошуки християнської доктрини Бога (Нью-Йорк: T&T Clark, 1988), 217–235.
  • Сократ Схоластик. Церковная история. М., 1996, стор. 59, 75.

Статті ред.

  • Логан, Аластер Х. Б. 2007. «Темна зірка: реабілітація Марцелла Анкірського Сара Парвіс, Марцелла Анкірського та втрачені роки аріанської суперечки 325-345». Expository Times 118, вип. 8: 384.
  • --------- 1989 рік. «Марцелл Анкірський і антиаріанська полеміка», Св. Пат XIX (1989), 189–197.
  • --------- 1992 рік. «Марцелл Анкірський і ради 325 року нашої ери: Антіохія, Анкіра та Нікея», JTS NS NS 43, 428–46.
  • --------- 2001 рік. «Марцелл Анкірський, захисник віри проти єретиків – і язичників», св. Пат XXXVII, 550–64.
  • --------- 1999 рік. «Марцелл Анкірський про Орігена та аріанство», в Origeniana Septima (Левен: University Press, 1999).
  • --------- 2000 рік. «Марцелл Анкірський (Псевдо-Анфім), «Про Святу Церкву»: текст, переклад і коментар», JTS NS 51, 81-112.
  • Лінхард, Джозеф Т. 2006. «Два друга Афанасія: Марцелл Анкірський і Аполлінарій Лаодикійський». Zeitschrift für Antikes Christentum 10, no. 1: 56–66.

Посилання ред.

Джерела ред.

  • Марке — тлумачення, орфографія [1]
Ця стаття є сирим перекладом з іншої мови. Можливо, вона створена за допомогою машинного перекладу або перекладачем, який недостатньо володіє обома мовами. Будь ласка, допоможіть поліпшити переклад.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Маркел_Анкірський&oldid=41184682