Відкрити головне меню
Автопортрет Тараса Шевченка. Олівець. 1848

Мариністика Тараса Шевченка — мистецька спадщина Тараса Григоровича Шевченка; художні твори, що їх виконав Тарас Шевченко в жанрі марини у різній техніці живопису і графіки. В широкому сенсі — це поетичні і живописні твори митця про море, моряків і морське життя.

Зміст

Художня марина Тараса ШевченкаРедагувати

 
Шхуни на Косаралі. Акварель. 1848

Дослідники вважають Тараса Шевченка першим українським художником-мариністом, зачинателем нової течії українського національного художнього мистецтва, яка сьогодні іменується як «мариністика», тобто напрямок художнього зображення морських пейзажів, моряків і моря[1][2].

Першим відомим мистецьким твором Тараса Шевченка на морську тематику є картина «Гамалія», автоілюстрація до однойменної поеми, намальована олійними фарбами в Петербурзі ще до заслання. Шевченко як художник вперше і першим в Україні звернувся до теми історичного морського минулого українського народу, поєднавши морську звитягу запорожців, героїзм морського походу в штормовому морі з високою технікою художнього зображення моря і людських характерів. Цікавим є і сам факт паралельного творення поетичного та живописного творів.

 
Картина Т. Г. Шевченка «Місячна ніч на Косаралі». 1848-1849

Продовжити морську тематику у своїй творчості Тарасу Шевченку довелося далеко від Петербурзької академії мистецтв, на засланні на Аралі і Каспії. Тривале заслання позбавило Тараса Шевченка можливостей використовувати олійні фарби, але для роботи в експедиції Бутакова були спеціально доставлені акварельні фарби, які використовував в роботі Шевченко.

Тарас Шевченко був включений до експедиції не для малювання художніх картин: його завданням було робити технічні малюнки і замальовки для експедиції, малювати краєвиди досліджуваної місцевості, рельєф Аральського узбережжя. Малюнки мали технічний і допоміжний характер наукового звіту експедиції. В цей період Шевченко розвинув талант пейзажиста, де, крім акварелей, створив багато сепій і олівцевих малюнків, разом близько 80 графічних та акварельних робіт мариністичного жанру.

 
Шхуна «Константин» на ремонті. 1849

В акварелях аральського періоду, на відміну від «Гамалії», яка демонструє романтичну мариністичну візію, посилюється реалістична тенденція. З одного боку, це пояснюється прикладним призначенням цих робіт — дати опис берегів, з іншого — органічно виявляє багатство і широту обдарування Шевченка, адже ці картини не є елементарним фактографічним відтворенням ландшафтів і пейзажів, це — художні полотна, осяяні певним настроєм і почуттям автора, мариністична образність яких і за своїм духом, і за своєю майстерністю багато в чому випереджає свій час. Тетяна Андрущенко зазначає: «його акварелі міцно тримали колористичний трепет життя і звабу живого сонця»[3].

 
Скеля «Монах». Акварель. 1853

Перебуваючи в Аральській експедиції Тарас Шевченко розв'язав ряд художніх завдань, які не ставив перед собою жодний сучасний йому живописець. Шевченко обрав шлях творчого реалізму і оспівав мужність морської служби, дав характеристику побуту солдатів і матросів, відобразив порядки у царському війську, чого до нього не робив ніхто. Художні твори, створені Шевченком в експедиції, є дуже своєрідними. Вони відзначаються великою точністю зображуємих об'єктів і великою мірою ліричності. В пейзажних акварелях Шевченко ефектно відображує природне освітлення, тонко передає відтінки моря і узбережжя, поєднує ліричне, романтичне і героїчне сприйняття навколишньої природи. Попри академічну манеру виконання, в мистецьких творах він передає характер народного уявлення про красу. Тональна розробка художнього твору створює «враження вишуканості багатства і барвистості колориту», тому його невеликі за розмірами альбомні роботи сприймаються як станкові полотна[2].

Частина морських пейзажів Тараса Григоровича Шевченка зберігається у Національному музеї Тараса Шевченка в Києві, але більшість зі створених ним під час флотської служби у двох акварельних альбомах, напевно, втрачені[2].

Мариністика в літературній творчості КобзаряРедагувати

 
Картина Т. Г. Шевченка «Гамалія». 1842

Шевченко першим в українській літературі і українській поезії відкрив сторінки морської історії України, героїчної боротьби козацького флоту України на морі та оспівав звитяжні морські подвиги запорожців, здійснені в ім'я України та її народу.

Морська тематика органічно поєднана з життям народу, з темою історичного минулого та боротьбою за визволення України розкрита в багатьох творах Шевченка. Це «Іван Підкова», «Гамалія», «Причинна», «На вічну пам'ять Котляревському», «Тече вода в синє море, «Тарасова ніч», «До Основ'яненка», «Невольник» та багато інших. Тема моря широко присутня в «Кобзарі», одна із найпоширеніших в літературній творчості Тараса Шевченка[2].

Поетична мариністика Шевченка достатньо широка — понад 70 творів. Якщо ж загалом говорити про зображення ним водної стихії та дотичних до неї образів, то коло цих творів істотно розшириться, охоплюючи ледь не всю творчість поета[4].

Див. такожРедагувати

ПриміткиРедагувати

  1. Іветта Котіхова. (09.03.2012). Шевченко був прекрасним художником. WordPress.com. «Флот України». Процитовано 2014-02-08. 
  2. а б в г Мамчак М. А.
  3. Шевченко як художник. http://taras-shevchenko.in.ua/. Радіо «Свобода». Процитовано 2014-02-08. 
  4. Шупта Д. Р. Тарас Шевченко — мариніст // Чорноморські новини. — . — Вип. 092 (21460).

ДжерелаРедагувати