Відкрити головне меню

Марина Грецька та Данська (грец. Μαρίνα της Ελλάδας και Δανίας), (нар. 13 грудня 1906 — пом. 27 серпня 1968) — принцеса Греції та Данії з династії Глюксбургів, донька грецького принца Миколая та російської княжни Олени Володимирівни, дружина принца Великої Британії Георга Кентського.

Марина Грецька та Данська
Μαρίνα της Ελλάδας και Δανίας
Princess Marina 1934.jpg
Фото принцеси Марини в день весілля, 29 листопада 1934
Псевдо Марина Кентська
Народилася 13 грудня 1906(1906-12-13)
Афіни, Королівство Греція
Померла 27 серпня 1968(1968-08-27) (61 рік)
Кенсінгтонський палац, Лондон, Велика Британія
·рак головного мозку[d]
Поховання 30 серпня 1968
Фроґмор, Беркшир
Громадянство
(підданство)
Flag of the United Kingdom.svg Велика Британія
Діяльність меценат
Учасник Друга світова війна
Титул герцогиня Кентська
Попередник не було
Наступник Кетрін Ворслі
Конфесія православ'я
Рід Глюксбурги, Віндзори
Батько Миколай Грецький
Мати Олена Володимирівна
Брати, сестри  • Єлизавета Грецька і Ольга Грецька
У шлюбі з Георг Кентський
Діти Едвард, Александра, Майкл
Автограф Signature of Princess Marina of Greece and Denmark, Duchess of Kent.jpg
Нагороди Орден Британської імперії
Орден Святих Ольги та Софії
Герб

Герб принцеси Марини

Зміст

БіографіяРедагувати

Марина народилась 13 грудня 1906 року у Миколаївському палаці в Афінах. Вона була третьою дитиною та молодшою донькою грецького принца Миколая та його дружини Олени Володимирівни. Своє ім'я новонароджена отримала на честь популярної грецької святої — Марини Антіохійської. Дівчинка народилась з трохи вивихнутою лівою ногою, пізніше знадобилась операція, щоб це виправити. В дитячому віці вона помітно кульгала, але у дорослому віці нічого, окрім деякої незграбності у ході, видно не було. Після народження Марини матір тривалий час відновлювала здоров'я на європейських курортах.[1]

Марину охрестили в кінці 1906 року. Її хрещеними батьками стали король Греції Георг I, король Великої Британії Едуард VII, принц Андрій Грецький та Данський, принцеса Уельська Марія Тек, великий князь Борис Володимирович та велика княгиня Вікторія Федорівна.

 
Марина з родичами у Росії

Дівчинка мала старших сестер Ольгу та Єлизавету. Між собою родина спілкувалася англійською мовою. Марину, як наймолодшу, кликали «Baby». Вона мала слухняне темно-русяве волосся та карі очі блідо-бурштинового відтінку з сіро-зеленим кільцем навколо зіниць.

Як і батько, цікавилась малюванням. Часто заходила до його художньої майстерні, а коли стала трохи дорослішою, разом з ним малювала ескізи. Листи до родини часто супроводжувала гумористичними ілюстраціями, що всіх смішили.

Освіту дівчата здобували вдома, під наглядом англійської няньки міс Фокс. Раз на рік всією сім'єю навідували Росію. У Петербурзі вони перебували й коли почалася Перша світова війна.

Греція вступила у війну лише влітку 1917 року. Перед цим відбулося зречення короля та еміграція майже всієї королівської родини до Швейцарії. Принц Миколай з родиною жив спочатку у Санкт-Моріці, а згодом — у Франції, де давав уроки живопису, щоб заробити на життя. 1920-го відбулася реставрація короля Костянтина і вони повернулися до Греції. Марина ж залишилась у Парижі. 1922 її родина знову емігрувала після другого зречення короля.

У 1932 в Лондоні Марина познайомилась із своїм троюрідним братом Георгом Британським. Влітку 1934 між ними зав'язався роман, а 28 серпня 1934 було оголошено про їхні заручини.

 
Марина та Георг, 1934

12 жовтня Георг отримав титули герцога Кентського, графа Сент-Ендрюса та барона Даунпатріка.

Весілля відбулося 29 листопада 1934.[2] Англіканська церемонія вінчання відбулась у Вестмінстерському абатстві, після чого послідувала православна у каплиці Букінгемського палацу. Нареченому виповнився 31 рік, нареченій було 27. На Марині була біла із срібним шовкова сукня від Едварда Моліно, яку шили декілька швачок, серед яких, на її прохання, були і росіянки. Дружками були принцеси Ірина, Євгенія та Катерина Грецькі, велика княжна Кіра Кирилівна, принцеса Юліана Нідерландська, Єлизавета Йоркська, леді Айріс Маунтбаттен та Мері Кембридж.

Чоловік Марини був суперечливою персоноюː він уживав наркотики та мав численні позашлюбні зв'язки. Тим не менш, у подружжя народилося троє дітейː

  • Едвард (нар.1935) — герцог Кентський, одружений з Кетрін Ворслі, має трьох дітей;[3]
  • Александра (нар.1936) — була одружена з високоповажним Анґусом Оґілві, має двох дітей;[4]
  • Майкл (нар.1942) — одружений з баронесою Марією Крістиною фон Рейбниць, має двох дітей.[5]

Проживала родина в будинку № 3 на Белгрейв-сквер у фешенебельному лондонському районі Белгравія та на віллі в Бакінгемширі, яку вони успадкували від тітки Георга.

За шість тижнів після народження молодшого сина Георг загинув в авіаційній катастрофі за нез'ясованих обставин.[6] Після його смерті Марина опинилась у скрутному фінансовому становищі, оскільки цивільний лист було анульовано, і вона отримувала лише невеличку дотацію від королевської родини. За п'ять років герцогиня виставила майно чоловіка на продаж на аукціоні «Christie’s». Розпродаж відбувся у березні 1947 року і зібрав 92,3 тисячі британських фунтів стерлінгів.[7]

У листопаді 1947 Марина була присутньою на весіллі кронпринцеси Єлизавети та Філіпа Маунтбаттена і поставила підпис під їх весільним свідоцтвом.

У 1952 подорожувала Далеким Сходом, відвідавши Цейлон, Малайю, Борнео та Гонконг. 1952-го — представляла королеву на святкуваннях у Гані. Пізніше навідала Мексику, ПАР та Австралію. У вересні 1966 була представником королеви в Ботсвані.

Принцеса Марина пішла з життя 27 серпня 1968 року у Кенсингтонському палаці. Причиною смерті стала пухлина мозку. Відспівування герцогині відбулось 30 серпня. На ньому були присутніми королева Єлизавета, королева-матір, король Греції Костянтин II з матір'ю та дружиною, Єлена Грецька, колишній король Італії Умберто II та інші. Поховали Марину у Фроґморі на королівському цвинтарі поруч із чоловіком.[8]

СпадщинаРедагувати

Принцеса Марина дала своє ім'я численним закладам, у їхньому числіː

НагородиРедагувати

Почесні військові званняРедагувати

  • Шеф Кентського полку;
  • Шеф Шотландського полку Есекса та Кента;
  • Шеф Королівського власного Її Величності полку Західного Кента;
  • Шеф Дорсетського полку;
  • Шеф Девонширського та Дорсетського полку;
  • Шеф Корпусу королевських електриків та інженерів-механіків;
  • Шеф Королівського полку;
  • Почесний полковник Букінгемширського батальйону оксфордширської та букінгемширської легкої піхоти;
  • Почесний полковник 4-го Батальйону оксфордширської та букінгемширської легкої піхоти;
  • Почесний полковник 431-го ППО полку Королівської артилерії;
  • Почесний полковник 229-го Королівського Йоменів Букінгемшира, Власних Королівських гусар Оксфордшира та Беркшира польового полку королівської артилерії
  • Почесний полковник Букінгемширського територіального полку королівської артилерії;
  • Полковник Власного королівського полку Баффів
  • Почесний комендант Австралийської Жіночої королевської військово-морської служби.

ТитулиРедагувати

Після весілля з Георгом Кентським Марина йменувалась ЇКВ Герцогиня Кентська, однак залишалась принцесою Грецькою та Данською.

Перед весіллям свого старшого сина із Кетрін Ворслі, Марина заявила, що бажає титулуватися ЇКВ Принцеса Марина, Герцогиня Кентська замість ЇКВ Вдовіюча Герцогиня Кентська і повернула собі префікс принцеси. Королева Єлизавета II дала дозвіл на відповідне йменування.

На момент смерті принцеси Марини її повне титулування було Її Королівська Високість Принцеса Марина, Герцогиня Кентська, Графиня Святого Ендрюса та Баронеса Даунпатрік, Член Імператорського Ордену Корони Їндії, Дава Великого Хреста Уоролвського Ордену Вікторії, Дама Великого Хреста Ордену Британської Імперії, Дама Великого Хреста Ордену Святого Йоанна Єрусалимського.

Цікаві фактиРедагувати

  • На весіллі Марини Грецької та Георга Кентського вперше побачились принцеса Єлизавета Йоркська та Філіп Грецький.[9] Згодом, вже на їхньому весіллі, одним з юних пажів, що ніс фату Єлизавети, був Майкл Кентський — син Георга та Марини.[10]

ГенеалогіяРедагувати

Крістіан IX
 
 
Луїза Гессен-Кассельська
 
 
Костянтин Миколайович
 
 
Олександра Йосипівна
 
 
Олександр II
 
 
Марія Олександрівна
 
 
Фрідріх Франц II
 
 
Августа Ройсс цу Кьостриць
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
Георг I
 
 
 
 
 
 
Ольга Костянтинівна
 
 
 
 
 
 
Володимир Олександрович
 
 
 
 
 
 
Марія Павлівна
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
Миколай Грецький
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
Олена Володимирівна
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
Марина
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

ПриміткиРедагувати

  1. Олена Володимирівна [1] (англ.)
  2. Оголошення про шлюб в газеті «Відродження» [2]
  3. Герцог Кентський на сайті Бртанського королівського дому [3] (англ.)
  4. Принцеса Александра на сайті Британського королівського дому [4] (англ.)
  5. Принц та принцеса Майкл Кентський на сайті Британського королівського дому [5] (англ.)
  6. Валентина Григорян «Русские жены европейских монархов» [6]
  7. Коллекция герцога Кентского и его супруги на Christie’s [7] (рос.)
  8. Профіль на Find A Grave [8] (англ.)
  9. 100 великих весіль [9] (рос.)
  10. Історія кохання Єлизавети II та Філіпа Маунтбаттена [10] (рос.)

ЛітератураРедагувати

  • Pierre Belperron «La princesse Marina, duchesse de Kent», Plon, 1936
  • Jennifer Ellis «La Vie de Marina, duchesse de Kent», Amiot-Dumont, 1951
  • Grace Ellison «The Authorised Life Story of Princess Marina», William Heinemann, 1934
  • Christopher Warwick «George and Marina», Weidenfeld and Nicholson, Londres, 1988 ISBN 0297794531
  • Sophia Watson «Marina, The story of a Princess», Weidenfeld and Nicholson, Londres, 1994 ISBN 0297814672

ПосиланняРедагувати