Вікіпедія

Маргрет Ніколова

Маргрет Ніколова (болг. Маргрет Николова; нар.. 10 жовтня 1928 року, Софія, Третє Болгарське царство) — болгарська співачка, яка виконувала пісні в жанрі поп-музики.

Маргрет Ніколова
Основна інформація
Дата народження 10 жовтня 1928(1928-10-10) (95 років)
Місце народження Софія, Болгарія
Роки активності 1948 — 2000
Громадянство Болгарія
Професії співачка
Співацький голос мецо-сопрано
Інструменти фортепіано і вокал[d]
Жанри поп
Лейбли Балкантон і Мелодія

Життєпис ред.

Маргрет Ніколова закінчила Національне музичне училище в Софії в 1951 році. Отримала освіту у галузі співу і гри на фортепіано. У 1945-1948 роках Ніколова була солісткою художнього колективу «Лиляна Димитрова» при Робітничому молодіжному союзі (РМС). У 1948-1960 роки працювала в ансамблі при міністерстві внутрішніх справ (МВС). У 1960 році ансамбль перейшов на Болгарське національне радіо. У 1963-1977 роки Ніколова була солісткою естради в театрі Болгарської армії[1].

Маргрет Ніколова — визнана першою поп-співачкою Болгарії. Крім того, вона отримала суспільне та державне визнання — орден «Червоний Прапор Праці» та орден «Святі Рівноапостольні Кирило і Мефодій» II ступеня (1961). Ніколова є однією з найвідоміших співачок, які формують образ болгарської популярної музики. Вона дала 7,5 тис. концертів протягом більш ніж 50 років. Була на гастролях в СРСР, Польщі, Ірані, Фінляндії, Угорщиі, Югославії, Чехословаччині, Німеччині, Кубі, Алжирі, Великій Британії, Австрії.

У 1964 році Маргрет Ніколова виступала на фестивалі у Сопоті, де отримала третє місце. Перше місце — на Фестивалях дружби в Братиславі, Варшаві, Москві.

У 1969 році дует Маргрет Ніколової та Петра Петрова «Любили сме, любили» був оголошений «Мелодією року»[1].

У тому ж році дует співачки з Кирилом Семовим «Сън сънувах» виграв головний приз на фестивалі «Золотий Орфей»[2].

Крім поп-музики, Ніколова виконувала балади та російські романси. В репертуарі були також дуети з Георгі Кордовим, Петром Чернєвим, Миколою Любеновим. Маргрет Ніколова була членом журі на фестивалі в «Златен кестен» в Петричі, головою журі на фестивалі «Під липите» в Стара Загорі.

До 70-річчя співачки в жовтні 1998 року на подіумі «Златен кестен» минуло кілька ювілейних концертів[1].

Ніколова співпрацювала з багатьма композиторами: Зорніцей Поповой, Тончо Русєваим, Йосифом Цанковим, Светозаром Русиновим, Ангелом Заберським, Петром Ступелем та іншими.

Чоловік співачки Петро Ніколов є письменником.

У 2000 році 72-річна співачка Маргрет Ніколова припинила свою професійно-творчу діяльність.

До цього дня співачка востаннє з'являлася як гостя на концерті у віці 81 року в 2009 році, де представила одну з своїх символічних пісень[1].

Дискографія ред.

Нагороди ред.

  • 1961: Орден «Червоний Прапор Праці» та Орден «Святі Рівноапостольні Кирило і Мефодій» II ступеня.
  • 1964: премія за 3-тє місце на міжнародному фестивалі в Сопоті (Польща).
  • 1968: премія за 1-ше місце на фестивалі дружби в Москві.
  • 1969: головний приз за пісню «Сън сънувах» на фестивалі «Золотий Орфей» у місті Сонячний берег (Болгарія)[2].
  • 1969: пісня «Любили сме, любили» — «Мелодія року».

Примітки ред.

  1. ↑ а б в г Маргрет Николова. Биография. Архів оригіналу за 5 березня 2016. Процитовано 12 листопада 2016.
  2. ↑ а б Златният Орфей – История на фестивала в БГестрада. Архів оригіналу за 8 листопада 2016. Процитовано 12 листопада 2016.
  3. ↑ Изпълнения на Маргрет Николова – 5564 - 1962 - Балкантон. Архів оригіналу за 11 серпня 2020. Процитовано 13 листопада 2016.
  4. ↑ Маргрет Николова - Защо тъгуваш / Не бързай – 2694 - 1963 - Балкантон. Архів оригіналу за 11 серпня 2020. Процитовано 13 листопада 2016.
  5. ↑ Пее Маргрета Николова – 5684 (1963) - Балкантон. Архів оригіналу за 11 серпня 2020. Процитовано 13 листопада 2016.
  6. ↑ Пее Маргрета Николова – 5649 – 1964 - Балкантон. Архів оригіналу за 14 серпня 2020. Процитовано 13 листопада 2016.
  7. ↑ Маргрета Николова пее песни от Йосиф Цанков – 5712 – 1966 - Балкантон. Архів оригіналу за 14 серпня 2020. Процитовано 13 листопада 2016.
  8. ↑ Изпълнения на Маргрета Николова – 5741 - 1966 - Балкантон. Архів оригіналу за 14 серпня 2020. Процитовано 13 листопада 2016.
  9. ↑ Маргрета Николова – ВТМ 5944 - 1968 - Балкантон. Архів оригіналу за 11 серпня 2020. Процитовано 13 листопада 2016.
  10. ↑ Пее Маргрета Николова – ВТМ 5961 - 1968 - Балкантон. Архів оригіналу за 11 серпня 2020. Процитовано 13 листопада 2016.
  11. ↑ Маргрет Николова и Георги Кордов - Мелодии друзей - ГД0002045-6 - 1970 - [[Мелодія (лейбл)|Мелодія]], СРСР. Архів оригіналу за 14 серпня 2020. Процитовано 17 березня 2022.
  12. ↑ Маргрета Николова – ВТА 1459 - 1972 - Балкантон. Архів оригіналу за 14 серпня 2020. Процитовано 13 листопада 2016.
  13. ↑ Маргрет Николова – ВТК 3301 - 1978 - Балкантон. Архів оригіналу за 11 серпня 2020. Процитовано 13 листопада 2016.
  14. ↑ Маргрет Николова – ВТА 10707 - 1981 - Балкантон. Архів оригіналу за 14 серпня 2020. Процитовано 13 листопада 2016.
  15. ↑ Маргрет Николова и Николай Любенов - Старинни руски романси – Гори, гори, моя звезда – ВТА 11288 - 1983 - Балкантон. Процитовано 13 листопада 2016.
  16. ↑ Маргрет Николова и Николай Любенов - Стари градски песни - 1992 – Край огнището. Процитовано 13 листопада 2016.
  17. ↑ Маргрет Николова - Разказват стари времена – ВТМС 7459 - 1993 - Балкантон. Процитовано 13 листопада 2016.
  18. ↑ Маргрет Николова и Николай Любенов - Спомени далечни - 1997 - Бойко Кънев. Процитовано 13 листопада 2016.
  19. ↑ Маргрет Николова и Николай Любенов - Очи чёрные - Златните руски романси – BG Music Company. Процитовано 13 листопада 2016.

Література ред.

  • Голяма енциклопедія България, том 8, БАН, ІК «Праця», Софія, 2012 (болг.)

Посилання ред.

Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Маргрет_Ніколова&oldid=38885644