Маргарита Брабантська, королева Німеччини

Маргарита Брабантська (англ. Margaret of Brabant; нар. 4 жовтня 1276 — пом. 14 січня 1311) — донька герцога Брабанта Жана I та його другої дружини Маргарити Фландрської. Королева Німеччини, дружина Генріха VII, імператора Священної Римської імперії.

Маргарита Брабантська, королева Німеччини
фр. Marguerite de Brabant
Margaret of Brabant.jpg
Народилася 4 жовтня 1276(1276-10-04)[1][2][…]
Померла 14 грудня 1311(1311-12-14)[1][2][4] (35 років)
Генуя, Італія[5]
Поховання Q3670157? і П'яцца-деі-Міраколі
Країна Німеччина[6][7][8]
Діяльність консорт
Посада Holy Roman Empressd
Конфесія християнство і католицтво
Рід Люксембурги і House of Reginard
Батько Жан I (герцог Брабанту)[9]
Мати Margaret of Flanders, Duchess of Brabantd[9]
Брати, сестри  • Жан II (герцог Брабанту)[9], Jean Meeuwed, Marie of Brabant, Countess of Savoyd і Marguerite de Tervuerend
У шлюбі з Генріх VII[10][9]
Діти Іоанн Люксембурзький[9], Марія Люксембурзька і Beatrice of Luxembourgd
Armoiries Brabant Limbourg.svg

ЖиттєписРедагувати

ШлюбРедагувати

Маргарита народилась 1276 року та вийшла заміж за Генріха 9 липня 1292 року. Шлюб був організований з метою врегулювання давньої суперечки з герцогом Брабанта щодо герцогства Лімбург. Герцог відмовився від своїх домагань на Лімбург, коли відбулося весілля Маргарити[11] Шлюб виявився щасливим.

Маргарита стала королевою-консорт Німеччини в 1308 році, коли її чоловік був коронований королем Німеччини.

 
Пам'ятник Маргариті Elevatio animae роботи Джованні Пізано (1313—1314).
 
Маргарита (зліва) з невісткою Єлизаветою (Елішкою) (по центру) та дружиною внука Анною (праворуч)

ДітиРедагувати

У подружжя було троє дітей:

Смерть та вшанування пам'ятіРедагувати

Маргарита супроводжувала свого чоловіка в його італійської кампанії, захворіла під час облоги Брешії і померла через декілька місяців в Генуї, де і була похована в церкві Сан-Франческо ді Кастеллетто — за її християнський спосіб життя та благочестя за життя. Інформація про смерть королеви була записана в Gesta Baldewini Luczenburch у грудні 1311 року.

Імператор замовив у знаменитого скульптора Джованні Пізано її пам'ятник в 1313 році, що названий «як душа, що потрапила на небо відразу після смерті»[12]. Пам'ятник частково зберігся в музеї Генуї на палаццо Спінола.

Італійські хроністи Альбертіно Мусато та Джованні де Серменат, описували зовнішність 36-річної королеви як «…будучи у віці 36 років, з юнацьким враженням, з білим кольором обличчя, темним волоссям […] і очима, які постійно усміхаються з'явився»[13].

ГенеалогіяРедагувати

ПриміткиРедагувати

  1. а б Find a Grave — 1995.
  2. а б Lundy D. R. The Peerage
  3. WikiTree — 2008. — ed. size: 14265778
  4. Pas L. v. Genealogics — 2003. — ed. size: 683713
  5. AA.VV. Dizionario Biografico degli Italiani — 1960.
  6. Німецька національна бібліотека, Державна бібліотека в Берліні, Баварська державна бібліотека та ін. Record #118951203 // Німецька нормативна база даних — 2012—2016.
  7. https://data.cerl.org/thesaurus/cnp00543197
  8. OCLC. VIAF (Virtual International Authority File)[Dublin, Ohio]: OCLC, 2003.
  9. а б в г д Kindred Britain
  10. https://books.google.fr/books?id=BOFaAAAAQAAJ&pg=PP30
  11. а б John A. Gades, Luxemburg in the Middle Ages, (Brill, 1951), 119.
  12. Max Seidel, Rekonstruktion des Grabmals im Katalog der Pisano-Ausstellung in Pisa 1987.
  13. M. E. Franke zitiert Albertino Mussato aus Kaiser Heinrich VII. im Spiegel der Historiographie, S. 39.

ЛітератураРедагувати

  • Heinz Thomas: Margarete von Brabant // Lexikon des Mittelalters. — München, Zürich: Artemis & Winkler, 1993. — Band 6. — S. 235–236.
  • Max Seidel: Giovanni Pisano a Genova. Ausstellungskatalog von Sagep Editrice, Genua 1987, ISBN 88-7058-232-9.
  • Maria Elisabeth Franke: Kaiser Heinrich VII. im Spiegel der Historiographie (= Forschungen zur Kaiser- und Papstgeschichte des Mittelalters. Bd. 9). Böhlau, Köln u. a. 1992, ISBN 3-412-10392-6.

ПосиланняРедагувати