Маніно (Калачіївський район)

село Маніно
Манино
Країна	Росія
Суб'єкт Російської Федерації	Воронезька область
Муніципальний район	Калачіївський
Поселення	Манінське сільське поселення
Код ЗКАТУ:	20215824001
Код ЗКТМО:	20615424101
Основні дані
Населення	2409
Площа	21.505 км²
Поштові індекси	397640, 397641
Телефонний код	+7 47363
Географічні координати:	50°29′19″ пн. ш. 41°22′42″ сх. д. / 50.48861111113877342° пн. ш. 41.37833333336077857° сх. д.Координати: 50°29′19″ пн. ш. 41°22′42″ сх. д. / 50.48861111113877342° пн. ш. 41.37833333336077857° сх. д.
Часовий пояс	UTC+4
Висота над рівнем моря	225 м
Водойма	р. Маніна
	Мапа
	; Маніно

У Вікіпедії є статті про інші значення цього терміна: Маніно.

Маніно (рос. Манино) — село Калачіївського району Воронізької області. Адміністративний центр Манінського сільського поселення.

Населення становить 2409 осіб за переписом 2010 року, (1073 чоловічої статі та 1336 — жіночої), 2737 осіб 2005 року.

Географія ред.

Село Манино знаходиться на Калачської височині на сході Калачіївском району і межує з Волгоградською областю. Площа села 21 505 га. Максимальна висота 225 м над рівнем моря. В низині протікає річка Манина.

Розташоване між двома крейдяними горами: Висла зі сходу і Лиса із заходу, віддалені одна від одної на 3 км, а між ними - рівна долина, схожа на трикутник. Площа цієї долини приблизно 10 км². Село багате покладами крейди, глини і піску.

Історія ред.

Село засноване в 40-ті роки XVIII століття, українськими козаками Острогозького слобідського (черкаського) козацького полку,як слобода Манина. Спочатку слобода належала до Калачіївської сотні Острогозького полку. За наказом Катерини Другої, в 1765 році, слідом за Гетьманщиною, козацьке адміністративне самоврядування Слобідської України було також ліквідовано, після чого слобода увійшла до Міловського комісарства Острогозької провінції Слобідської України. З 1779 року в Богучарський повіті Воронезького намісництва.

За даними 1859 року у казенній слободі Богучарського повіту Воронізької губернії мешкало 4976 осіб (2383 чоловічої статі та 2593 — жіночої), налічувалось 656 дворових господарств, існувала православна церква^[1].

Станом на 1886 рік у колишній державній слободі, центрі Манінської волості мешкало 6389 осіб, налічувалось 895 дворових господарств, існували 2 православні церкви, 2 поштові станції, аптека, 7 лавок, 2 шкіряних заводи, 70 вітряних млинів, відбувалось 6 ярмарків на рік^[2].

За переписом 1897 року кількість мешканців зросла до 6495 осіб (3305 чоловічої статі та 3190 — жіночої), з яких 6491 — православної віри^[3].

За даними 1900 року у слободі мешкало 6819 осіб (3671 чоловічої статі та 3148 — жіночої) переважно українського населення, налічувалось 1082 дворових господарств^[4].

Джерела ред.

(рос.) Маніно

Примітки ред.

↑ рос. дореф. Воронежская губернія. Списокъ населенныхъ мѣстъ по свѣдѣніямъ 1859 года, томъ IX. Изданъ Центральнымъ статистическимъ комитетомъ Министерства Внутренних Дѣлъ. СанктПетербургъ. 1865 — IV + 157 с., (код 1005)
↑ рос. дореф. Волости и важнѣйшія селенія Европейской Россіи. По даннымъ обслѣдованія, произведеннаго статистическими учрежденіями Министерства Внутреннихъ Дѣлъ, по порученію Статистическаго Совѣта. Изданіе Центральнаго Статистическаго Комитета. Выпускъ I. Губерніи Центральной земледѣльческой области. — СанктПетербургъ, 1880. — VI + 413 с.— С. 199.
↑ Населенные места Российской империи в 500 и более жителей с указанием всего наличного в них населения и числа жителей преобладающих вероисповеданий : по данным первой всеобщей переписи населения 1897 г. / Под ред. Н. А. Тройницкого — С.-Пб. : Типография «Общественная польза»: [паровая типолитография Н. Л. Ныркина], 1905. — С. 1-34. — X, 270, 120 с.(рос. дореф.)
↑ рос. дореф. Населенныя мѣста Воронежской губерніи. Справочная книга. Изданіе Воронежскаго губернскаго земства. Воронеж: Типо-Литографія В. И. Исаева, Большая Дворянская ул., д. д-ра Столлѣ. 1900. — VI + 482 с., (код 5651)

Це незавершена стаття з географії Росії.
Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.

[1] рос. дореф. Воронежская губернія. Списокъ населенныхъ мѣстъ по свѣдѣніямъ 1859 года, томъ IX. Изданъ Центральнымъ статистическимъ комитетомъ Министерства Внутренних Дѣлъ. СанктПетербургъ. 1865 — IV + 157 с., (код 1005)

[2] рос. дореф. Волости и важнѣйшія селенія Европейской Россіи. По даннымъ обслѣдованія, произведеннаго статистическими учрежденіями Министерства Внутреннихъ Дѣлъ, по порученію Статистическаго Совѣта. Изданіе Центральнаго Статистическаго Комитета. Выпускъ I. Губерніи Центральной земледѣльческой области. — СанктПетербургъ, 1880. — VI + 413 с.— С. 199.

[3] Населенные места Российской империи в 500 и более жителей с указанием всего наличного в них населения и числа жителей преобладающих вероисповеданий : по данным первой всеобщей переписи населения 1897 г. / Под ред. Н. А. Тройницкого — С.-Пб. : Типография «Общественная польза»: [паровая типолитография Н. Л. Ныркина], 1905. — С. 1-34. — X, 270, 120 с.(рос. дореф.)

[4] рос. дореф. Населенныя мѣста Воронежской губерніи. Справочная книга. Изданіе Воронежскаго губернскаго земства. Воронеж: Типо-Литографія В. И. Исаева, Большая Дворянская ул., д. д-ра Столлѣ. 1900. — VI + 482 с., (код 5651)

[1]

[2]

[3]

[4]