Шехтман Мануїл Йосипович

Мануїл Йосипович Шехтман (2 лютого 1900(19000202), Липники, Овруцький повіт, Волинська губернія, Російська імперія, нині — Коростенського району Житомирської області — 1941, загинув під Москвою) — український художник, митець-монументаліст, графік, театральний художник, належав до творчої групи «бойчукістів». Член Асоціації революційного мистецтва України.

Мануїл Йосипович Шехтман
Народження	2 лютого 1900(1900-02-02) Липники, Овруцький повіт, Волинська губернія, Російська імперія
Смерть	1941(1941)
	Московська область, РРФСР, СРСР
Національність	єврей
Країна	СРСР
Жанр	художник
Навчання	Київське художнє училище, Українська державна академія мистецтв
Діяльність	художник, графічний дизайнер
Напрямок	монументалізм
Роки творчості	1921—1941
Вплив	Михайла Бойчука
Брати, сестри	Бат-Хама
Учасник	німецько-радянська війна
Шехтман Мануїл Йосипович у Вікісховищі

М. Шехтман «Єврейський погром» (1926)

Біографія

Народився 2 лютого 1900 року в селі Липники на Житомирщині.

Навчався у Київському художньому училищі (1913—1920), Українській державній академії мистецтв в майстерні монументального живопису Михайла Бойчука (1920—1927). З 1921 року брав участь на республіканських, всесоюзних та зарубіжних виставках. Був членом Асоціації революційного мистецтва України. Крім станкових творів «Мати», «Погромлені», «Жахи війни», «Переселенці» й інших, брав участь у розписах Селянського санаторію на Хаджибейському лимані в Одесі (фрески «На панщині», «Жахіття імперіалістичної війни» та «Свято врожаю» (остання в співавторстві з бойчукістами Кирилом Гвоздиком, Миколою Рокицьким та Олександром Мизіним, 1928). Фрески «На панщині» і «Свято врожаю» знищені за так званий «націоналістичний формалізм». Працював в театральній студії «Аманут» у Києві, завідував відділом мистецтва Всеукраїнського музею єврейської культури імені Менделя Мойхер-Сфорима в Одесі (1929–1932).

З 1934 року мешкав та працював у Москві, писав пейзажі в єврейських колгоспах Криму (1930-і); 1939 року оформив спектакль «Гершеле Острополер» в Московському державному єврейському театрі. Працював також як графік і скульптор. На початку німецько-радянської війни добровольцем вступив до лав народного ополчення. Загинув 1941 року у боях під Москвою.

«Що таке картина?, — розмірковував Мануїл Шехтман. — Це сконцентрована, образна передача дійсності, котра впливає на наші емоції. Картина — це показ сприйняття життя в образах. Наука — доводить, аналізує, обгрунтовує те чи інше положення, факт. Мистецтво — синтезує, узагальнює».

Див. також

• Бойчукізм

Література

• Білокінь С. І. Бойчук та його школа / Авт.-упоряд. С. І. Білокінь. — К.: Мистецтво, 2017. — 256 с. — С. 240—241. — ISBN 978-966-577-229-3.
• Енциклопедія українознавства : Словникова частина : [в 11 т.] / Наукове товариство імені Шевченка ; гол. ред. проф., д-р Володимир Кубійович. — Париж — Нью-Йорк : Молоде життя, 1955—1995. — ISBN 5-7707-4049-3.
• Ковальчук О. Михаил Бойчук и его школа // «Великие художники» Eaglemoss International Ltd. — 2005. (рос.)
• Ковальчук О. Про фресковий живопис у Київському художньому інституті // Дослідницькі та науково-методичні праці: Зб. наук. пр. Національної академії образотворчого мистецтва і архітектури. — К., 2009. — Вип. 16. — С. 173—185.
• Мануїл Шехтман (1900—1941). uartlib.org. Бібліотека українського мистецтва. Архів оригіналу за 8 січня 2023. Процитовано 10 квітня 2023.
• Школа Михайла Бойчука. Тридцять сім імен / Міністерство освіти і науки України. Львівська національна академія мистецтв. Кафедра історії та теорії мистецтва; ред. Н. Гончаренко; пер. англ. мовою О. Молчко; ред. тексту англ. мов. О. Гриценко; дизайн М. Царик. — К.: Майстерня книги: Оранта, 2010. — 399 с. — ISBN 9789662260182.