Вікіпедія

Манухівка

село в Сумській області, Україна

Ману́хівка — село в Україні, у Конотопському районі Сумської області. Населення становить 420 осіб. До 2020 орган місцевого самоврядування — Манухівська сільська рада.

село Манухівка
Країна Україна Україна
Область Сумська область
Район Конотопський район
Рада Манухівська сільська рада
Облікова картка Манухівка 
Основні дані
Перша згадка 1718
Населення 420
Поштовий індекс 41553
Телефонний код +380 55442
Географічні дані
Географічні координати 51°15′05″ пн. ш. 34°09′42″ сх. д. / 51.25139° пн. ш. 34.16167° сх. д. / 51.25139; 34.16167Координати: 51°15′05″ пн. ш. 34°09′42″ сх. д. / 51.25139° пн. ш. 34.16167° сх. д. / 51.25139; 34.16167
Середня висота
над рівнем моря 		136 м
Водойми р. Сейм
Відстань до
районного центру 		28 км
Найближча залізнична станція Ворожба
Відстань до
залізничної станції 		10 км
Місцева влада
Адреса ради 41553, с. Манухівка
Карта
Манухівка. Карта розташування: Україна
Манухівка
Манухівка
Манухівка. Карта розташування: Сумська область
Манухівка
Манухівка
Мапа
Мапа

CMNS: Манухівка у Вікісховищі

Після ліквідації Путивльського району 19 липня 2020 року село увійшло до Конотопського району[1].

Географія ред.

Село Манухівка знаходиться на правому березі річки Сейм, вище за течією на відстані 2,5 км розташоване село Бояро-Лежачі, нижче за течією на відстані 2 км розташоване село Іванівка, на протилежному березі — села Нові Вирки (Білопільський район) і Старі Вирки (Білопільський район). Річка в цьому місці звивиста, утворює лимани, стариці і заболочені озера.

Історія ред.

Село Манухівка вперше згадується в історичних джерелах в 1718 році.

За даними на 1862 рік у казеному та власницькому селі Путивльського повіту Курської губернії мешкало 453 особи (231 чоловіків та 222 жінки), налічувалось 40 дворових господарств, існувала православна церква[2].

Станом на 1880 рік у колишньому державному та власницькому селі, центрі Волинцівської волості, мешкала 401 особа, налічувалось 54 дворових господарства, існувала православна церква[3].

До перевороту в селі була економія відомих в Російській імперії українських цукрозаводчиків і меценатів Терещенків, якою керував Микола Миколайович Зайцев. Якщо подивитися архів Путивльського повіту Курської губернії, село носило назву Покровське (на честь Покровської Божої матері, і однойменного храму в селі), але потім з невідомих причин було перейменовано в село Манухівка.

Після встановлення Радянської влади село переживало не найкращі часи. Примусова колективізація призвела до втрати власності заможних селян. Голодомор 33-34 років не сильно зачепив село своїм чорним крилом. Більшість селян завчасно поховали запаси так, щоб комісари не знайшли та таким чином змогли прогодувати себе і своїх дітей.

Під час Другої світової війни майже всі чоловіки були змушені захищати рідну землю в лавах червоної армії. Більшість з них загинули смертю хоробрих на різних фронтах, захищаючи Світ від фашистів. Хлопці молодого віку насильно відправлялися до Німеччини на каторжні роботи. Ті ж, кому вдалося врятуватися, вступили до партизанського загону С. А. Ковпака, що завдавали втрат німцям поруч міста Путивль. В основному село окуповували солдати армії Угорщини, але були і німці.

По закінченню війни село почало відбудовуватися. З каменю, що залишився після розгрому церкви побудували школу на 100 учнів.

В селі стоїть пам'ятник воїнам захисникам, який встановили в 70-х роках.

На жаль, колективне господарство було розформовано, але воно невдовзі стало фермерським господарством під керівництвом Андрія Бровкіна, який дає роботу людям в селі.

16 липня 2022 року ближче до обіду із реактивних систем залпового вогню військові ЗС РФ обстріляли село Манухівку Новослобідську громаду, всього 27 пострілів. За інформацією голови Сумської ОВА Дмитра Живицького, були пошкоджені цивільні господарства, будівлі, лінії електропередач. За даними фактами у поліції відкрито кримінальні провадження за ст. 110 "Посягання на територіальну цілісність і недоторканність України" та ст. 438 "Порушення законів та звичаїв війни" Кримінального кодексу України[4][5].

  •  
    Фото кам'яної православної церкви села Манухівка. Розібрана в 20-х роках ХХ ст.
  •  
    Лазарченко М. Т. (зліва) житель села Манухівка на фронтах Першої світової війни
  •  
    Могила радянського воїна (1955)

Природа ред.

У заплаві річки Сейм (річка) поблизу села стрічається рідкісний червонокнижний вид — хохуля руська (Desmana moschata L.), який потрапив сюди після 1970 року, коли його було штучно акліматизовано на території суміжної з Україною Брянської області Росії. Причиною завезення хохулі на місцевість річки Сейм є той факт, що у XIX—XX ст. хохуля була бажаною здобиччю для мисливців. Цінним було хутро і в свою чергу це призвело майже до її винищення в природі. Місцевість славиться незабутньою чистотою. Вода річки чиста та прозора, у ній водиться багато риби. На жаль, хохулю зустріти важко.

Місцевість навкруги славилась великою кількістю боліт. За час радянської влади, були ухвалені рішення з осушення місцевості, та перетворення її на поля. Це завдало великого удару по екології краю, оскільки загинула велика кількість перелітних птахів, які прилітали гніздитися.

У 1970-х роках у ліс поряд із селом завозили лосів на зимівлю. У природу випустити їх не наважились через загрозу винищення браконьєрами. У лісах можуть зустрічатися свиня дика, вовк, лисиця, заєць, а також сарна європейська.

  •  
    Природа ріки Сейм
  •  
    Пляж села Манухівка на річці Сейм

Населення ред.

Згідно з переписом УРСР 1989 року чисельність наявного населення села становила 519 осіб, з яких 222 чоловіки та 297 жінок.[6]

За переписом населення України 2001 року в селі мешкало 420 осіб.[7]

Мова ред.

Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року:[8]

Мова Відсоток
українська 51,67 %
російська 48,33 %

Примітки ред.

  1. ↑ Постанова Верховної Ради України від 17 липня 2020 року № 807-IX «Про утворення та ліквідацію районів»
  2. ↑ рос. дореф. XX. Курская губернія. Списокъ населенныхъ мѣстъ по сведеніям 1862 года. Изданъ Центральнымъ Статистическимъ комитетомъ Министерства Внутреннихъ делъ. СанктПетербургъ. 1868. LXXV + 175 стор., (код 1750)
  3. ↑ рос. дореф. Волости и важнѣйшія селенія Европейской Россіи. По даннымъ обслѣдованія, произведеннаго статистическими учрежденіями Министерства Внутреннихъ Дѣлъ, по порученію Статистическаго Совѣта. Изданіе Центральнаго Статистическаго Комитета. Выпускъ I. Губерніи Центральной земледѣльческой области. — СанктПетербургъ, 1880. — VI + 413 с.
  4. ↑ Крістіна Члек, Євгенія Токарєва, Катерина Ворона (21 липня 2022). Вторгнення Росії в Україну: що відбувається на Сумщині. Тиждень 21. Онлайн. Суспільне Новини (укр.). Процитовано 11 вересня 2022.
  5. ↑ Ворона, Катерина (16 липня 2022). Впродовж дня російські військові обстрілювали з різного озброєння 7 громад на Сумщині. Суспільне Новини (укр.). Процитовано 11 вересня 2022.
  6. ↑ Кількість наявного та постійного населення по кожному сільському населеному пункту, Сумська область (осіб) - Регіон, Рік, Категорія населення , Стать (1989(12.01)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України.
  7. ↑ Кількість наявного населення по кожному сільському населеному пункту, Сумська область (осіб) - Регіон , Рік (2001(05.12)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України.
  8. ↑ Розподіл населення за рідною мовою, Сумська область (у % до загальної чисельності населення) - Регіон, Рік , Вказали у якості рідної мову (2001(05.12)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України.

Джерела ред.

Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Манухівка&oldid=42178648