Маноцков Олександр Юрійович

Олександр Юрійович Маноцков (15 вересня 1917, Петроград — 2 липня 1957, Київ) — інженер-конструктор і льотчик-планерист, керівник планерної бригади дослідно-конструкторського бюро О. К. Антонова.

Олександр Юрійович Маноцков
Олександр Юрійович Маноцков.jpg
Народився 15 вересня 1917(1917-09-15)
Петроград
Помер 2 липня 1957(1957-07-02) (39 років)
Київ
·авіакатастрофа
Поховання Святошинське кладовище
Громадянство СРСР СРСР
Діяльність glider pilot

БіографіяРедагувати

Народився 15 вересня 1917 року у місті Петрограді (нині Санкт-Петербург). Після закінчення середньої школи і аероклубу в місті Петрозаводську в 1940 році вступив до Ленінградського університету. Потім перевівся на заочний факультет і працював на авіаційному заводі, разом з яким був евакуйований на початку німецько-радянської війни в Новосибірськ. У 1946 році перевівся в Сибірський науково-дослідний інститут авіації інженером-дослідником. Займався продуваннями літака Ан-2 в аеродинамічній трубі у всіх модифікаціях для ДКБ Антонова і продуваннями винищувача М.

Наприкінці 1950 року був звільнений у зв'язку з арештом його матері. Проте Олег Антонов домігся прийому Олександра Маноцкова в своє ДКБ, де Олександр Юрійович працював над створенням безпілотного авіаприцепу для перекидання техніки повітряно-десантних військ на буксирі за літаком, провів математичний розрахунок обводів новостворюваних літаків Ан-8, Ан-10 і Ан-12.

У 1952 році ДКБ переведено в Київ. Маноцков займався льотними випробуваннями літака Ан-2 як провідний інженер, проектуванням, будівництвом та льотними випробуваннями нових планерів А-13 і А-11.

 
Могила Олександра Маноцкова

2 липня 1957 року, при випробуваннях планера А-13 в районі аеродрому Святошино, Олександр Мацонков загинув. Причиною його загибелі виявилася невдала конструкція механізму випуску інтерцепторів крила. Відразу після розчеплення з літаком-буксировщиком, планер з мимовільно відкритими інтерцепторами увійшов в штопор, із якого не зміг вийти до зіткнення із землею. Олександра Мацонкова поховали в Києві на Святошинському кладовищі.

ЛітератураРедагувати

  • Крылья Антонова (История летных испытаний) / В. А. Ткаченко, — Київ: Видавництво «КВЩ». — 2005;
  • Все начиналось с планера. / В. Ф. Спивак, «Крылья Родины» № 2, 2005;
  • По волнам воздушного океана. / Н.Бобров, А.Винокуров. Видавництво «Молодая Гвардия»,1957;
  • Планеры СССР. / А. П. Красильщиков, Москва, Машиностроение, 1991;
  • Союз крылатых. / В. А. Моисеев, Київ, ИПЛ Украины, 1989.