Відкрити головне меню

Маноліс Глезос (грец. Μανώλης Γλέζος, 9 вересня 1922, Наксос) — грецький політик, письменник. Почесний доктор університету Аристотеля в Салоніках.

Маноліс Глезос
грец. Μανώλης Γλέζος
Manolis Glezos with LAE 3.jpg
Народився 9 вересня 1922(1922-09-09) (96 років)
Apeiranthos[d]
Громадянство
(підданство)
Flag of Greece.svg Греція
Національність греки
Діяльність політик, журналіст, боєць Опору, письменник
Галузь політика
Alma mater Афінський університет економіки та бізнесу
Володіє мовами Новогрецька
Членство United Panhellenic Organization of Youth[d]
Посада депутат Парламенту Греції[d], депутат Парламенту Греції[d] і Депутат Європейського парламенту[1]
Партія ПАСОК, Єдина демократична ліва партія і Сінаспізмос
Нагороди
IMDb nm4414175
Маноліс Глезос під час промови 2007 року

БіографіяРедагувати

Маноліс Глезос народився на острові Наксос у селі Алірантос. З 1935 року з родиною переїхав до Афін. Закінчив середню школу, працював в аптеці. В 1940 році вступив до Вищої школи економічних і комерційних досліджень (нині Афінський університет економіки та бізнесу). У 1939 році він почав брати участь у Русі Опору проти італійської окупації і диктатури Метаксаса. Він хотів вступити до грецької армії, але йому було відмовлено через юний вік. Працював у Грецькій місії Червоного Хреста і в Афінському муніципалітеті.

У ніч на 31 травня 1941 року разом з товаришем по підпіллю Апостолосом Сантасом забрався на Акрополь і зірвав встановлений на ньому нацистський прапор, який знаходився під посиленою охороною. Це був перший акт опору нацистським окупантам в Греції і він підняв багатьох греків на боротьбу. Гітлерівці заочно засудили Глезоса і Сантаса до страти. 24 березня він був заарештований німецькою охороною і підданий тортурам у в'язниці. В результаті захворів на туберкульоз. Гітлерівці випустили його з в'язниці, але 21 квітня 1943 року Маноліс Глезос був заарештований вже італійськими окупаційними військами. Після 3 місяців перебування у в'язниці Глезос був звільнений 7 лютого 1944, але був знову заарештований вже грецькими колабораціоністами. 7 вересня йому вдалося втекти.

З моменту визволення Греції від окупантів Маноліс Глезос стає редактором газети Грецької комуністичної партії «Різоспастіс», а в 1947 році він стає її головним редактором. 10 серпня газета була закрита, а 3 березня 1948 Маноліс Глезос був заарештований та засуджений до декількох штрафів. У жовтні 1948 року він був засуджений до смертної кари і 21 березня 1949 року був повторно засуджений до страти. Однак протести громадськості змусили владу замінити смертну кару довічним позбавленням волі. Перебуваючи у в'язниці, Маноліс Глезос 9 вересня 1951 був обраний депутатом парламенту від Єдиної демократичної лівої партії (EDA), але влада анулювала мандат.

У 1958 році Маноліс Глезос був заарештований разом з кількома колегами за безпідставним звинуваченням у шпигунстві на користь СРСР. У липні 1959 року він був засуджений до 5 років позбавлення волі і 4 років заслання, проте в 1962 році під тиском міжнародної громадськості був звільнений. Ще перебуваючи у в'язниці в 1961 році він знову був обраний до парламенту Греції, мандат знову був анульований владою. В 1967 році Маноліс Глезос знову був арештований в ніч військового перевороту хунти чорних полковників і провів у в'язниці 4 роки.

Після відновлення демократії в Греції Маноліс зайнявся відродженням партії EDA. У 1981 і 1985 роках обирався членом парламенту Греції, а в 1984 році також став депутатом Європейського парламенту.

Крім своєї політичної діяльності Глезос розробив систему для запобігання повеней, боротьби з ерозією і збереження підземних вод, яка працює за конструкцією як серія дуже малих гребель для перенаправлення потоків води у водоносних горизонтах.

5 березня 2010 року, під час сутичок демонстрантів з поліцією, він постраждав від сльозоточивого газу та потрапив до лікарні.

4 березня 2010 року Маноліс Глезос брав участь в акції протесту проти політики економії уряду в Афінах, під час якої постраждав від сльозоточивого газу[2][3]. За словами Маноліса Глезоса, він отримав опіки рогівки очей. Відтак у Греції прийнято рішення замінити сльозоточивий газ, а замість нього використовувати воду[4].

ПриміткиРедагувати

ПосиланняРедагувати