Вікіпедія

Манньо

данський острів

Манньо (дан. Mandø) — острів у Північному морі біля південно-західного узбережжя півострова Ютландія. Один із Фризьких островів (входить до групи Північно-Фризьких островів). Належить Данії, входить до складу муніципалітету Есб'єрг (область Південна Данія). Площа — 7,63 км², населення — 44 особи (2009).

Манньо
Карта
Географія
55°17′ пн. ш. 8°33′ сх. д. / 55.283° пн. ш. 8.550° сх. д. / 55.283; 8.550Координати: 55°17′ пн. ш. 8°33′ сх. д. / 55.283° пн. ш. 8.550° сх. д. / 55.283; 8.550
Акваторія Ваттове море
Група островів Danish Wadden Sea Islandsd
Площа 8,4 км²
Довжина 3,2 км
Ширина 2,6 км
Країна
 Данія
Адм. одиниця Есб'єрг
Населення
Манньо. Карта розташування: Данія
Манньо
Манньо
Манньо (Данія)
Мапа
CMNS: Манньо у Вікісховищі

Географія ред.

Острів розташований приблизно за 30 км на південний захід від міста Рібе. З материком острів з'єднаний 4-кілометровою дорогою. Під час припливів дорогу затоплює. Острів оточують великі броди та припливно-відпливні болота, де гніздиться безліч птахів та мешкають інші тварини[1]. Види птахів: крячки, кулики, чаплі, качки, зокрема ґаґи, та інші види болотяних птахів. У минулих століттях уздовж периметру острова побудовано велику глиняну греблю, переважно поодаль від берега. Це дало змогу розвивати сільське господарство — на острові вирощували зерно та розводили овець.

Історія ред.

Перша писемна згадка про Манньо датується 1231[2], першу церкву на острові згадано 1340 року[2]. Найстарішу зі сучасних будівель побудовано 1727 року. До 1741 острів належав королю і місцеві жителі викупили його на аукціоні[3]. Острів залишається малонаселеним. За переписом 1890 на острові проживало 262 особи, зараз — менше 70[3].

1887 року на сході побудовано греблю, що захищала острів від штормів і повеней, 1937 року збудовано другу північну греблю. Обидві греблі пошкоджено під час повені 1981 року[2].

Економіка ред.

Основними галузями економіки острова були сільське господарство та рибальство. Пізніше історія острова пов'язана з мореплавством. У XX столітті сільське господарство було добре розвиненим, кількість ферм досягала 25. На 1997 рік залишилася лише одна ферма[2].

Див. також ред.

Примітки ред.

  1. ↑ C. M. Hogan, Ecology and Geology of Mandø Island, Lumina Technologies, July 9, 2006.
  2. ↑ а б в г Store Danske Encyklopædi, CD-rom edition, entry: Mandø, Copenhagen: Gyldendal, 2004(дан.)
  3. ↑ а б Om Mandø (дан.). Архів оригіналу за 4 липня 2003. Процитовано 4 листопада 2006.

Посилання ред.

Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Манньо&oldid=37808144