Відкрити головне меню

Микита Іванович Мандрика (28 вересня 1886, Київ — 20 серпня 1979) — український літературознавець, публіцист, учений, дипломат, поет, громадський діяч. Доктор права (1925).

Мандрика Микита Іванович
Народився 28 вересня 1886(1886-09-28)
Київ, Російська імперія
Помер 24 грудня 1933(1933-12-24) (47 років)
Вінніпег, Канада
Громадянство
(підданство)
Flag of Russia.svg Російська імперія
Flag of Ukraine.svg УНР
Canadian Red Ensign (1921–1957).svg Канада
Діяльність політик, літературознавець, публіцист
Партія Українська партія соціалістів-революціонерів

Зміст

Біографічні відомостіРедагувати

Вищу освіту, яку розпочав у ранніх 1900-х роках у Києві, продовжив у Софійському університеті в Болгарському царстві (1922—1925). В Українському вільному університеті в Празі (Чехословацька республіка) отримав наукову ступінь доктора права (1925. Викладав міжнародне право, історію дипломатії.

З 1914 по 1917 служив у царській армії. З 1917 член Української Центральної Ради. Після приходу до влади Павла Скоропадського Микита Мандрика жив у Херсоні бо на Київщині його посилено розшукувала гетьманська влада і німецьке командування. Після того, як у газеті «Киевская мысль» був розміщений наказ німецького коменданта про його затримання, Микита Мандрика змушений був під чужим ім'ям тікати на Кубань. Там він деякий час завідував кооперативним видавництвом і редагував щотижневий журнал. На початку 1919 року, коли на Кубані закріпилася Добровольча армія, денікінці почали переслідувати українців і Микита Іванович змушений бу переїхати до Ростова.[1]

З 1919 по 1921 виконував дипломатичні доручення уряду Української Народної Республіки на Далекому Сході, в Республіці Китай, Японській імперії, Грузинській Демократичній Республіці, Османській імперії.

Працював науковим секретарем Українського соціологічного інституту, за дорученням якого 1928 переїхав до США, 1929 згодом до Канади. Один з організаторів товариства «Українське трудове об'єднання», редактор часопису «Правда і воля», член редакції і президент (1970—1973) Осередку української культури і освіти у Вінніпезі.

Брав активну участь у створенні і діяльності Комітету українців Канади і Української вільної академії наук у Канаді. З 1970 по 1973 президент Української вільної академії наук у Канаді. Був редактором серій УВАН у Канаді «Література» та «Українські вчені».

Помер у місті Вінніпег (1979).

Наукові праціРедагувати

  • «Національні меншості в міжнародному праві» (1925),
  • «Історія консульського права й інститутів» (1927),
  • «Суспільні антагонізми і їх вплив на історичний процес» (1927),
  • «Теорія господарської дипломатії» (1934),
  • «Теорія економічної демократії» (1934)
  • «Історія української літератури в Канаді», видана англ. мовою (Вінніпег-Оттава, 1968)

ПоезіяРедагувати

  • збірка «Пісні» двох авторів під псевдонімами Самотнього (О.Грузький) і Гамалії (М.Мандрика);
  • збірка «Пісні про Анемону».
  • збірка «Мій сад» (1941) (Канада)
  • збірка «Золота осінь» (1958);
  • збірка «Радість» (1959);
  • збірка «Сонцецвіт» (1965);
  • збірка «Вино життя» (1970);
  • збірка «Завершення літа» (1975)
  • поема «Мазепа» (1960);
  • поема «Канада» (1961);
  • поема «Симфонія віків» (1961);
  • поема «Україна» (1963);
  • поема «Вік Петлюри» (1966)

ПриміткиРедагувати

  1. Розстріл Денікінцями представника України на Кубані, Барона Ф.Боржинського. Русскій Заграничный Историческій Архивъ. ПРАГА, No 5115. 

Джерела та літератураРедагувати

ЛітератураРедагувати

  • Олекса Гай-Головко «Українські письменники в Канаді: Літературно-критичні нариси», Том другий. — Вінніпег, 1997. — 224 с.
  • Микита Іванович Мандрика: Ювілейний збірник у відзначення 85-річчя його життя та 65-річчя його поетичної, суспільно-поетичної і культурно-наукової діяльності (1886—1971). Вінніпег, 1973;
  • «Сучасність», 1979, № 12;
  • «The Ukrainian Quarterly», 1979, N 3;
  • Марунчак М. Біографічний довідник до історії українців Канади. Вінніпег, 1986;
  • Господин А. Творці культури і науки. Вінніпег, 1988;
  • Марунчак М. Історія українців Канади, т. 2. Вінніпег, 1991;
  • Боровик М. Століття українського поселення в Канаді (1891—1991). Монреаль, 1991;
  • Славутич Я. Микита Мандрика. В кн.: Славутич Я. Українська література в Канаді. Едмонтон, 1992;
  • Жила В. Поет, науковець, громадський діяч (до 110-річчя від дня народження Микити Івановича Мандрики). «Нові дні», 1997, січень-лютий;
  • Боднарук І. Нестор українських поетів у Канаді. В кн.: Боднарук І. Між двома світами: Вибрані статті про українських письменників. Донецьк, 1996;
  • Ковальчук О. Мандрика Микита. В кн.: Українські історики XX століття: Біобібліографічний довідник: Серія «Українські історики», вип. 2, ч. 2. К., 2004.
  • Ukrainians in North America. Champaign, 1975.(англ.)
  • Українська діаспора: літературні постаті, твори, біобібліографічні відомості / Упорядк. В. А. Просалової. — Донецьк: Східний видавничий дім, 2012. — 516 с.
  • Бирич Я. Поема М. І. Мандрики «Канада» в двох виданнях: 1961 і 1977. — Вінніпег, 1991. — 16 с.
  • Боднарук І. Нестор українських поетів у Канаді // Між двома світами: Вибрані статі про країнських

письменників. — Донецьк: Український культурологічний центр, 1997. –С. 80-84.

  • Зорівчак Р. П., Лисенко І. М. Мандрика Микита Іванович // Українська літературна енциклопедія: У 5 т. — К.: Українська енциклопедія ім. М. П. Бажана, 1995. –Т. 3. — С. 286.
  • Мандрика Микита // Енциклопедія Українознавства: Словникова частина / Голов. ред. В. Кубійович. Репринт. відтворення. — К.,1996. — Т. 4. — С. 1481.
  • Микита Іванович Мандрика: Ювілейний збірник у відзначення 85-річчя його життя та 65-річчя його поетичної діяльності. –Вінніпег, 1973. — 149 с.
  • Славутич Яр. Метафора у поезії Микити Мандрики // Хрестоматія з української літератури в Канаді. — Едмонтон, 2000. — С. 545—547.
  • Славутич Яр. Новий осяг М. — Мандрики // Українська література в Канаді: Вибрані дослідження, статті й рецензії. — Едмонтон: Славута, 1992. — С. 164—165.

ПосиланняРедагувати