Відкрити головне меню

Мангіста́уська о́бласть (колишня назва Мангишлацька область; каз. Маңғыстау облысы) — область на південному заході Казахстану. Адміністративний центр — місто Актау.

Мангістауська область

(каз. Маңғыстау облысы)

Маңғыстау логотибі.jpg
Герб Мангістауської області
Sherqala.jpg
Адм. центр Актау
Країна Казахстан Казахстан
Межує з: сусідні адмінодиниці
Атирауська область, Актюбінська область, Каракалпакстан, Балканський велаят ?
Номерний знак R і 12
Населення
 - повне  (2014) [1] (3,4%, 15-е)
 - густота 3,55 осіб/км² (13-е місце)
Етнікон казахи — 86,5%;
росіяни — 8,6%;
азербайджанці — 1,0%;
українці — 0,7%[2][3]
Площа
 - повна 165 642 км² (6,1%, 7-е місце)
Висота
 - максимальна 556 м
(плато Мангістау)
 - мінімальна −132 м (западина Карагіє)
Часовий пояс UTC+5
Дата заснування 20 березня 1973 року
Аким Алік Айдарбаєв
Веб-сайт офіційний сайт
Код ISO 3166-2 KZ-MAN
Mangystau in Kazakhstan.svg

Commons-logo.svg Вікісховище має мультимедійні дані
за темою: Мангістауська область

Зміст

ІсторіяРедагувати

Область утворена 20 березня 1973 року з південної частини Гур'євської області і мала назву — Мангишлацька. В 1988 році область була ліквідована, але 1990 року відновлена вже під новою назвою.

ГеографіяРедагувати

Розташована на східному березі Каспійського моря, в більшій частині на півострові Мангістау, межує: на півночі з Атирауською та північному сході з Актюбинською областями, на півдні — з Туркменістаном та на сході — з Узбекистаном.

Північна частина області з обширними солончаками розташована на Прикаспійській низовині, центральну і південну частину займає плато Мангістау (г. Бесшоки, 556 м),[4] плато Устюрт і Кендерлі-Каясанське (на крайньому півдні). Кілька западин лежать нижче рівня моря, в тому числі дві найнижчі точки Казахстану — западини Карагіє (на захід від плато Мангістау) — 132 м і Каринжарик (між плато Мангістау і Устюрт) −70 м, а також западина Каунди (за 60 км на північний схід від Казахської затоки) −57 м.[5]

Велика частина території області зайнята солончаковою пустелею з ділянками чагарникової рослинності на бурих ґрунтах: поверхня частково покрита солончаками, такировидними солонцями і пісками, в тому числі рухомими піщаними масивами (Бостанкум),[6] з вкрай рідкою рослинністю.

Берег Каспійського моря порізаний численними затоками:

Біля берегів Каспійського моря знаходяться острови Тюленячі (в районі Мангістауської затоки) та Дурнєва (затока Комсомолець).

Клімат різко-континентальний, вкрай посушливий. Середня температура в січні −7 °C, в липні +27 °C (в окремі дні максимальна температура перевищує +40 °C). Опадів всього випадає близько 100–150 мм на рік.

ГосподарствоРедагувати

В області видобувається 25% усієї нафти Казахстану. На початку 1950-х років у надрах були виявлені великі поклади урану і рідкісноземельних елементів.

ТранспортРедагувати

Територією області проходить нафтопровід Актау-Жетибай-Озен. Місто Актау є морськими воротами Казахстану.

2014 року був затверджений перелік автомобільних шляхів обласного значення загальною протяжність 1012 км[7]:

Номер Назва Протяжність,
км
KR-1 «Актау-Каламкас» з під'їздом до аеропорту 278
KR-2 «Актау-Куюлус (ПГМК)» 44
KR-3 «Куюлус (ПГМК)-Шетпе» 45
KR-4 «Тасбулат-Карамандибас» 11
KR-5 «Жетиай-Карамандибас-Жанаозен» 80
KR-6 «Сайотес-Каракудук-Кизилсай» 108
KR-7 «Форт-Шевченко-43 км дороги Актау-Каламкас» 89
KR-8 «Форт-Шевченко-Таучик-Шетпе» 161
KR-9 «Опорний-Сарикамис» 80
KR-10 під'їзд до БВ «Фетісово» (Кендерлі) 5
KR-11 під'їзд до аеропорту «Актау» 14
KR-12 «Ата-Жоли» 97

2015 року був затверджений новий перелік, загальна протяжність доріг при цьому зменшилась до 932 км[8]:

Номер Назва Протяжність,
км
KR-1 «Актау-Форт-Шевченко» 122
KR-2 «43 км дороги Актау-Форт-Шевченко-родовище Каламкас» 231
KR-3 «Актау-аеропорт» 24
KR-4 «С.Шапагатов-аеропорт» 4
KR-5 «Актау-Куюлус» 44
KR-6 «Куюлус-Шетпе» 45
KR-7 «Тасболат-Карамандибас» 11
KR-8 «Жетибай-Карамандибас-Жанаозен» 80
KR-9 «Сайотес-Каракудук-Кизилсай» 108
KR-10 «Форт-Шевченко-Таучик-Шетпе» 161
KR-11 під'їзд до БВ «Кендерлі» 5
KR-12 «Ата-Жоли» 97

Соціальна сфераРедагувати

2010 року був затверджений Державний перелік пам'яток історії та культури місцевого значення, який налічує в собі 570 об'єктів[9].

Адміністративний поділРедагувати

 
Адміністративний поділ Мангістауської області

При утворені, у 1973 році, область ділилася на 3 райони: Бейнеуський, Єралієвський і Мангістауський. У 1980 році утворено Мунайлинський район, проте у 1988 він був ліквідований. У 1992 році утворено Тупкараганський район, а через рік Єралієвський район був перейменований в Каракіянський. У 2007 році відновлений Мунайлинський район.

РайониРедагувати

Район Площа,
км²
Населення,
осіб (2009)
Центр Міські
адміністрації
Сільські
адміністрації
Сільські
округи
Населені
пункти
1 Бейнеуський район 40500 46937 Бейнеу - 6 4 11
2 Каракіянський район 65800 29579 Курик - - 7 12
3 Мангістауський район 47900 31215 Шетпе - - 12 20
4 Мунайлинський район 4922 74294 Мангістау - - 7 8
5 Тупкараганський район 13300 20544 Форт-Шевченко 1 - 5 6
6 Актауська м.а. - 169809 Актау - - 1 2
7 Жанаозенська м.а. - 113014 Жанаозен - 1 2 4

Найбільші населені пунктиРедагувати

Населений пункт Населення,
осіб (1999)
Населення,
осіб (2009)
1 Актау 143 396 166 962
2 Жанаозен 48 871 91 332
3 Бейнеу 14 299 32 452
4 Рахат - -
5 Атамекен - 22 428
6 Тенге 11 080 16 688
7 Кизилтобе - 15 157
8 Мангістау 12 433 14 818
9 Баскудук - 14 215
10 Шетпе 10 237 12 223
11 Жетибай 9 153 11 326
12 Батир - -

НаселенняРедагувати

Населення Мангістауської області — моноетнічне. На 1 січня 2010 року значну частину населення становили казахи — 86,51%, значно меншу — становили росіяни — 8,55%, азербайджанці — 1,0%, українці — 0,74%, лезгіни — 0,55%. Інші національності складають близько 2,65% від загальної чисельності населення краю.[3]

Найбільші міста: Актау і Жанаозен.

Зміна чисельності населення:[10][11]
Роки 2003 2004 2005 2006 2007 2008
Населення 338 612 349 668 361 754 374 430 390 531 407 403
Роки 2009 2010 2011 2012 2013 2014
Населення 482 631 503 265 524 175 545 724 568 086

ПриміткиРедагувати

  1. Чисельність населення РК по областях, містах та районах на 1 січня 2014 (казах.), (рос.)
  2. Агентство Республіки Казахстан по статистці. Архів: Національний склад населення Республіки Казахстан і його областей (том 1)
  3. а б Чисельність населення за областями, містами і районами, статтю і окремими віковими групами, окремими етносами на 1 січня 2010
  4. «Topographic Maps». Гора Бесшоки[недоступне посилання з липень 2019] на Topomapper.com.
  5. К. С. Лазаревич. «Ниже уровня моря» на Geo.1september.ru.
  6. Завершен второй этап проекта по задержанию песков в селе Уштаган Meta.kz від 15 грудня 2008 (рос.)
  7. http://adilet.zan.kz/rus/docs/V14M0002369
  8. http://adilet.zan.kz/rus/docs/V15M0002714#z2
  9. http://adilet.zan.kz/rus/docs/V10M0002080
  10. Чисельність населення на початок року, регіони Республіки Казахстан, 2003–2012
  11. Чисельність населення Республіки Казахстан по областях на 1 січня 2013 року[недоступне посилання з квітень 2019] (казах.), (рос.)

ПосиланняРедагувати