Манасян Вазген Гнатович

український футболіст

Вазген Ігнатович Манасян (13 березня 1958, Душанбе, Таджицька РСР, СРСР — 9 січня 2024) — радянський і таджицький футболіст, нападник. Майстер спорту СРСР (1988), згодом, тренер.

Ф
Вазген Манасян
Особисті дані
Народження 13 березня 1958(1958-03-13)[2]
  Душанбе, СРСР
Смерть 9 січня 2024(2024-01-09)[1] (65 років)
Зріст 178 см
Вага 72 кг
Громадянство СРСР СССР
Таджикистан Таджикистан, Україна Україна
Позиція нападник
Професіональні клуби*
1980—1991 СРСР «Памір» 425 (123)
1992 Таджикистан «Памір» ? (8)
1992 Росія «Зеніт» (СПб) 4 (0)
1992—1995 Україна «Ворскла» 70 (19)
1995 Україна «Нива» (Миронівка) 2 (0)
1996 Росія «Індустрія» 19 (6)
Національна збірна
1992 Таджикистан Таджикистан 1 (0)
Тренерська діяльність**
2003—2004 Росія «Волочанин-Ратмір»
2005 Росія «Чорноморець» (Новоросійськ)
2008 Україна «Сталь» (Дніпродзержинськ)
2009—2010 Україна «Велика Багачка»
2011 Узбекистан «Локомотив» (Ташкент)
2013 Узбекистан «Локомотив» (Ташкент) тренер

* Ігри та голи за професіональні клуби
враховуються лише в національному чемпіонаті.

Біографія ред.

Починав грати у футбол в душанбинських дворах. У 1968—1970 роках брав участь у всесоюзних змаганнях «Шкіряний м'яч»[3]. Потім записався в дитячо-юнацьку спортивну школу № 5 при стадіоні «Спартак». Займався у Валерія Файзрахманова і Валерія Корчеєва.

З 1975 по 1979 рік навчався в Таджицькому політехнічному інституті і одночасно грав за інститутську команду на першість Таджикистану.

У вересні 1979 року його запросили в «Памір». Оскільки дозаявити його було неможливо, то Манасян грав за дубль, де проявив бомбардирські якості.

З 1980 року — в основі команди. В перший же сезон відіграв всі 46 матчів першості і забив 16 м'ячів. Наступні сезони також багато забивав, а команда була на провідних ролях у першій лізі. У чемпіонаті 1986 року забив 27 м'ячів. Цей показник дозволив йому стати володарем «Стріляючого бутсу» — призу газети «Комсомолець Таджикистану» для найрезультативнішого бомбардира першої ліги сезону.

31 травня 1987 року, у виїзній грі проти «Ростсільмашу», забив свій сотий м'яч у чемпіонатах країни серед команд першої ліги. У сезоні 1988 року допоміг команді завоювати малі золоті медалі чемпіонату першої ліги і вийти у вищу лігу. У результаті зі 120 м'ячами став одним з найкращих бомбардирів 1-ї ліги.

У вищій лізі грав не настільки результативно — за три сезони забив лише 3 м'ячі[4].

Після розпаду СРСР у квітні 1992 покинув «Памір» і перейшов в «Зеніт»[5]. У Петербурзі провів 4 гри на позиції «під нападниками»[6]. Закріпитися у складі завадила травма: у грі зі «Спартаком» йому наступили шипами на ахіллове сухожилля. Під час літньої паузи залікував травму, але у контрольній грі знову отримав пошкодження. Обстеження показало, що у гравця частковий розрив сухожилля. У підсумку, за обопільною згодою з керівництвом клубу, розірвав контракт.

Повернувся в Душанбе, де залікував травму остаточно і переїхав в Україну, де провів кілька сезонів за клуб першої ліги «Ворскла» і отримав українське громадянство[7], а потім ще кілька матчів за друголігову «Ниву» (Миронівка).

У 1992 провів один матч за збірну Таджикистану[8].

Завершив кар'єру в 1996 році в команді «Індустрія» (Боровськ) у другій лізі Росії. Повернувся у Полтаву, де тренував команду КФК і був старшим тренером збірної Полтавської області різних вікових груп.

З грудня 2003 тренував клуб Волочанин-Ратмір[9]. У 2004 покинув команду.

У 2005 працював з клубом «Новоросійськ», який виступав в аматорській лізі ЮФО[10]

У 2008 році тренував «Сталь» (Дніпродзержинськ), після чого також в україні працював з аматорською командою «Велика Багачка».

На початку 2011 року призначений головним тренером ташкентського «Локомотива», клубу першої ліги чемпіонату Узбекистану з футболу[11].

Особисте життя ред.

Вдівець, двов дітей. Старша дочка Ольга і син Арсен (нар. 08.01.1987). Ольга була головним педіатром Полтавської області, а Арсен також обрав професію футболіста і виступав за клуби першої ліги України «Олександрія» та «Десна», а також низку клубів другої ліги.

Статистика ред.

Сезон Клуб Матчі Голи
1980   Памір 46 16
1981   Памір 44 13
1982   Памір 42 13
1983   Памір 40 9
1984   Памір 41 7
1985   Памір 40 12
1986   Памір 44 27
1987   Памір 40 8
1988   Памір 39 15
1989   Памір 21 1
1990   Памір 23 1
1991   Памір 5 1
1992   Памір ? 8
  Зеніт (СПб) 4 0
1992/93   Ворскла 16 3
1993/94   Ворскла 26 8
1994/95   Ворскла 28 8
1995/96   Нива (Миронівка) 2 0
1996   Індустрія 19 6

Примітки ред.

  1. а б https://www.championat.com/football/news-5387280-umer-eks-futbolist-zenita-vazgen-manasyan.html
  2. Transfermarkt.de — 2000.
  3. Вазген Манасян — Природжений бомбардир[недоступне посилання з квітня 2019]
  4. Вазген Манасян. Архів оригіналу за 24 вересня 2015. Процитовано 8 листопада 2016. 
  5. Історія «Зеніту». Сезон 1992. Архів оригіналу за 26 квітня 2009. Процитовано 8 листопада 2016. 
  6. Статистика на сайті zenit-history.ru. Архів оригіналу за 8 жовтня 2014. Процитовано 8 листопада 2016. 
  7. Офіційний сайт Федерації футболу України. Архів оригіналу за 27 листопада 2016. Процитовано 8 листопада 2016. 
  8. International Matches 1992 — Asia. Архів оригіналу за 15 вересня 2015. Процитовано 8 листопада 2016. 
  9. З «Паміру» — в тверську Венецію[недоступне посилання]
  10. ФК «Новоросійськ»: кольори колишні, новий тренер. Архів оригіналу за 5 березня 2016. Процитовано 8 листопада 2016. 
  11. Вазген Манасян працевлаштувався в Узбекистані. Архів оригіналу за 4 березня 2016. Процитовано 8 листопада 2016. 

Посилання ред.