Мамеч

село Мамеч
Країна	Україна
Область	Житомирська область
Район	Коростенський район
Тер. громада	Овруцька міська громада
Код КАТОТТГ	UA18060170470024753
Основні дані
Населення	74
Площа	0,36 км²
Густота населення	205,56 осіб/км²
Поштовий індекс	11117
Телефонний код	+380 4148
Географічні дані
Географічні координати	51°18′8″ пн. ш. 28°59′36″ сх. д. / 51.30222° пн. ш. 28.99333° сх. д.
Середня висота; над рівнем моря	136 м
Місцева влада
Адреса ради	11117, Житомирська обл., Овруцький р-н, с. Велика Чернігівка
Карта
	Мамеч
	Мамеч
Мапа

Ма́меч — село в Україні, в Коростенському районі Житомирської області. Входить до складу Овруцької міської громади. Населення становить 74 осіб.

Географія

Селом протікає річка Безіменна, ліва притока Норину. У селі функціонує водозабірна свердловина, що належить комунальному підприємству «Відродження» Овруцької міської ради Житомирської області^[1].

Історія

Поселення відоме з першої половини 19 століття^[2] як оселище старовірів поморської згоди (Данилівська)^[3].

На мапі Волинської губернії 1866—1867 рр. Шуберта Ф. Ф. поселення значиться як слобода Мамень.^[4] Жителі слободи старообрядної общини належали до міщанського стану і були приписані до овруцької, народицької, житомирської та новоград-волинської громад^[5]. У 1983 році в поселенні проживало 22 родини в них 78 осіб чоловічої статі^[5].

У 19 столітті слобода належала до Богданівського маєтку разом з селом Мала Чернігівка^[2].

У 1906 році Мамеч, село Гладковицької волості Овруцького повіту Волинської губернії. Відстань від повітового міста 16 верст, від волості 15. Дворів 45, мешканців 250.

У 1869—1870 році в селі діяла етнографічно-статистична експедиція Російського географічного товариства під керівництвом Павла Чубинського^[6].

До 1923 року входило до складу Гладковичської волості Овруцького повіту.

У 1926—54 роках — адміністративний центр Мамецької сільської ради Овруцького району^[7].

У 1930 році у селі організовано артіль «Червоний оратай».

1946 року молільня, яка знаходилась в селі згоріла. В зв'язку з цим та «відсутністю служителя культу» у квітні 1948 року релігійну громаду знали з державної реєстрації^[3].

На 1972 рік в селі проживало 337 жителів в 88 дворах. Працював клуб та школа^[2]. Після аварії на Чорнобильській АС у 1985 році село потрапило до зони гарантованого добровільного відселення.

У 2012 році в селі діяла етнографічна експедиція А.Сичевського та С.Таранця (Житомирський державний університет ім. Івана Франка)^[8]^[3].

Примітка

↑ Закупівля - Поточний ремонт водозабірної свердловини в с. Мамеч Овруцького району Житомирської області. - UA-2020-10-21-002750-c. Zakupki.prom.ua (укр.). Процитовано 11 квітня 2021.
↑ ^а ^б ^в Історія – Овруцька міська рада (укр.). Архів оригіналу за 11 квітня 2021. Процитовано 11 квітня 2021.
↑ ^а ^б ^в Сичевський, Антон (2015). Старообрядницькі громади на Житомирщині у 1945-1991 рр. Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата історичних наук (українська) . Житомир.
↑ Карта Волинської губернії Шуберта Ф.Ф. Архів оригіналу за 8 листопада 2016.
↑ ^а ^б РОЗСЕЛЕННЯ ТА СОЦІАЛЬНО-ЕКОНОМІЧНЕ СТАНОВИЩЕ СТАРООБРЯДЦІВ ВОЛИНІ В XIX - НА ПОЧАТКУ XX ст. elibrary.com.ua. Архів оригіналу за 11 квітня 2021. Процитовано 11 квітня 2021.
↑ Сичевський, А. О. Росіяно-старообрядці Волині-Житомирщини у ХІХс.: вектори імміграції, соціально-правове становище, демографічні зміни // Гілея. Науковий вісник. Випуск 134 (українською) . с. 10—18.
↑ Упоряд. Р.А. Кондратюк, Д.Я. Самолюк, Б.Ш. Табачник. Довідник: офіційне видання. Адміністративно-територіальний устрій Житомирщини 1795-2006 роки. Інститут історії України НАН України (українська) . Житомир: «Волинь», 2007. с. 161. Архів оригіналу (PDF) за 8 жовтня 2021. Процитовано 4 грудня 2022.
↑ А. А. Сычевский, С. В. Таранец (2013). Историко-этнографическая экспедиция на Житомирщину июля 2012 года // Судьба старообрядчества в XX – начале XXI вв.: история и современность: сборник научных трудов и материалов (російська) . с. 205—227.

Посилання

Погода в селі Мамеч [Архівовано 19 грудня 2011 у Wayback Machine.]
Генеральний план села [Архівовано 11 квітня 2021 у Wayback Machine.].

Джерела

Адміністративно-територіальний устрій Житомирщини 1795—2006 Довідник. — Житомир: Волинь, 2007—620 с. — ISBN 966—690–090–4
Список населених місць Волинскої губернії. — Житомир: Волинська губернська типографія, 1906. — 219 с.

[1] Закупівля - Поточний ремонт водозабірної свердловини в с. Мамеч Овруцького району Житомирської області. - UA-2020-10-21-002750-c. Zakupki.prom.ua (укр.). Процитовано 11 квітня 2021.

[:2-2] а ^б ^в Історія – Овруцька міська рада (укр.). Архів оригіналу за 11 квітня 2021. Процитовано 11 квітня 2021.

[:0-3] а ^б ^в Сичевський, Антон (2015). Старообрядницькі громади на Житомирщині у 1945-1991 рр. Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата історичних наук (українська) . Житомир.

[4] Карта Волинської губернії Шуберта Ф.Ф. Архів оригіналу за 8 листопада 2016.

[:1-5] а ^б РОЗСЕЛЕННЯ ТА СОЦІАЛЬНО-ЕКОНОМІЧНЕ СТАНОВИЩЕ СТАРООБРЯДЦІВ ВОЛИНІ В XIX - НА ПОЧАТКУ XX ст. elibrary.com.ua. Архів оригіналу за 11 квітня 2021. Процитовано 11 квітня 2021.

[6] Сичевський, А. О. Росіяно-старообрядці Волині-Житомирщини у ХІХс.: вектори імміграції, соціально-правове становище, демографічні зміни // Гілея. Науковий вісник. Випуск 134 (українською) . с. 10—18.

[Довідник-7] Упоряд. Р.А. Кондратюк, Д.Я. Самолюк, Б.Ш. Табачник. Довідник: офіційне видання. Адміністративно-територіальний устрій Житомирщини 1795-2006 роки. Інститут історії України НАН України (українська) . Житомир: «Волинь», 2007. с. 161. Архів оригіналу (PDF) за 8 жовтня 2021. Процитовано 4 грудня 2022.

[8] А. А. Сычевский, С. В. Таранец (2013). Историко-этнографическая экспедиция на Житомирщину июля 2012 года // Судьба старообрядчества в XX – начале XXI вв.: история и современность: сборник научных трудов и материалов (російська) . с. 205—227.

[1]

[2]

[3]

[4]

[5]

[6]

[7]

[8]