Мамай Микола Васильович

Микола Васильович Мамай (1914, Городище — 16 квітня 1945) — радянський військовий льотчик, Герой Радянського Союзу (1945 — посмертно), в роки німецько-радянської війни штурман 82-го гвардійського бомбардувального авіаційного полку (1-а гвардійська бомбардувальна авіаційна дивізія, 2-а повітряна армія, 1-й Український фронт), гвардії капітан.

Микола Васильович Мамай
Мамай Микола Васильович.jpg
Народження 1914(1914)
м. Городище
Смерть 16 квітня 1945(1945-04-16)
Німеччина
Громадянство СРСР СРСР
Приналежність Прапор Радянської армії Радянська армія
Вид збройних сил Прапор ВПС СРСР ВПС СРСР
Рід військ RAF AF branch insignia1936.gif Бомбардувальна авіація
Роки служби 19331945
Звання CCCP air-force Rank kapitan infobox.svg Капітан авіації
Війни / битви Німецько-радянська війна
Нагороди
Герой Радянського Союзу
Орден Леніна Орден Червоного Прапора Орден Червоного Прапора Орден Вітчизняної війни I ступеня

БіографіяРедагувати

Народився в 1914 році в селі Городище (нині місто Черкаської області), в сім'ї робітника. Українець. Член ВКП(б)/КПРС з 1941 року. Після закінчення семирічної школи в 1932 році вступив в Городищенський сільськогосподарський технікум, в якому навчався до весни 1933 року. У цьому ж році переїхав до Донбасу.

У Червоній Армії з листопада 1933 року. У 1934-му році за рекомендацією комітету комсомолу направлений в Одеське артилерійське училище, але після нетривалого навчання в числі найкращих курсантів переведений у льотну школу. У 1936 році закінчив Харківську військову авіаційну школу льотчиків-спостерігачів.

На фронтах радянсько-німецької війни з жовтня 1942 року.

У боях за Великі Луки радянські війська зіткнулися з добре організованою системою оборони противника, що укріпив свої позиції численними дотами і суцільним загородженням від ударів з повітря вогнем зенітної артилерії. Необхідно було прорвати оборону ворога. Мамай попросився виконати це завдання. Вісім разів він водив свою групу бомбардувальників на місто. Завдання було виконане. За успішне виконання завдань командування офіцер Мамай був нагороджений орденом Червоного Прапора.

У квітні 1944 року з двох мостів на річці Прут в районі міста Унгени ворог поспішно виводив з-під флангового удару свої піхотні й танкові дивізії, щоб зайняти оборону на протилежному березі річки. За виконання завдання зі знищення мостів М. В. Мамай нагороджений другим орденом Червоного Прапора.

До березня 1945 року капітан Мамай здійснив 139 бойових вильотів на розвідку та бомбардування різних військових об'єктів, скупчень військ противника, завдавши йому відчутних втрат. У повітряних боях у складі групи збив 11 ворожих літаків.

У квітні 1945 року війська 1-го Українського фронту приступили до форсування річки Нейсе (Німеччина). Бомбардувальники перешкоджали ворогові зайняти оборону на ділянці КотбусШпремберг. На землі і в небі йшли запеклі бої. В одному з них 16 квітня ворожа зенітка підбила літак Мамая. Гвардії капітан Мамай спрямував палаючу машину на автоколону ворога.

Указом Президії Верховної Ради СРСР від 27 червня 1945 року за мужність, відвагу і героїзм, проявлені в боротьбі з німецько-фашистськими загарбниками, гвардії капітану Мамаю Миколі Васильовичу присвоєно звання Героя Радянського Союзу.

Нагороди, пам'ятьРедагувати

Нагороджений орденом Леніна, двома орденами Червоного Прапора, орденом Вітчизняної війни 1-го ступеня, медалями.

Іменем М. В. Мамая названа вулиця в місті Городище та школа№3

ЛітератураРедагувати

  • Герои Советского Союза. Краткий биографический словарь. Том 2. М.: Воениз., 1988

ПосиланняРедагувати