Малі Передримихи

Малі́ Передримихи — село у Львівському районі Львівської області. Належить до Жовківської міської громади.

село Малі Передримихи
Країна	Україна
Область	Львівська область
Район	Львівський район
Громада	Жовківська міська громада
Основні дані
Засноване	1386
Населення	143 особи
Площа	0,521 км²
Густота населення	274,470 осіб/км²
Поштовий індекс	80360
Телефонний код	+380 3252
Географічні дані
Географічні координати	50°03′10″ пн. ш. 24°05′42″ сх. д.
Місцева влада
Карта
Малі Передримихи
Малі Передримихи
Мапа

Історія

Малі Передримихи (пол. Przedrzymichy Małe) — село, належало до Жовківського повіту, 10.5 км на схід від Жовкви, 9 км на пн. від Куликова. На схід лежать Зіболки, на пд. Великі Передримихи, на пд.-зах. Смереків, на зах. Блищиводи, на пн.-зах. Туринка. Село лежить в басейні р. Буг, між р. Желдець від сходу і р. Свинею від заходу, у низовині (узгір'я 254 м); на північ від нього — узгір'я «Лисячий пісок» (237 м).

Перша згадка про село Малі Передримихи датується XVII століттям, як королівські володіння, що управлялися королівськими державцями з Мервич. Урочища навколо села були вкриті лісами і використовувалися, як місця для королівських полювань. З кінця XVII століття вони із королівської власності стають власністю домініканського монастиря у Жовкві і частково володіння графів Дідушицьких. Управитель графа Дідушицького Шидшелігрський, який жив у Мервичах, на початку XVIII століття почав оселяти на урочищі Грабів перших поселенців. Це були панчизняні хлопи — переселенці з Мазурщини (Дідушицькі мали там маєтки), а також взяті в полон татари. Приблизно в цей час домініканський костел поселив кілька родин церковних хлопів.

Перший перепис населення в Малих Передримихах було зроблено в 1787 році при австрійському імператорі Йосифі (Йосифівська метрика). В селі нараховувалося 30 сімей. Половину населення становили церковні і панські хлопи, які відбували панщину і несли оброки. Решту — становили шляхтичі, звільнені від феодальної служби, але вони платили камеральний податок. Більшість кметів — шляхтичів переселилися з Великих Передримих, що й дало назву селу — Малі Передримихи. Кмети належали до дрібної шляхти. Село в адміністративному відношенні належало до Туринки.

У першій половині XIX століття, після скасування панщини, графи Дідушицькі провели парцелярію своїх ґрунтів. Значну частину землі купили польські переселенці, завдяки чому швидко зросло польське населення, яке по кількості в селі на 1860—1876 роки зрівнювалося з українським. Класове розшарування селянства посилилось після скасування кріпосного права в 1848 році. В середовищі селян виділилися заможні, які мали від 25 до 30 моргів поля і лісів, 40 гектарами землі володів священик.

В роки першої світової війни багато жителів села було мобілізовано в австро-угорську армію. У полоні російської армії були Лозиньський та Войтевич. Обидва були відправлені в Росію і повернулися в 1918 році.

На початку двадцятих років XX століття цей край попав під владу буржуазно-поміщицької Польщі. Становище жителів села погіршується. Через малоземелля 25 родин села в 1925 році виїхало у Францію. У наступні роки еміграція в чужі краї стала постійною. Земля, через несталу агротехніку, не радувала врожаями селян. Почалась нова хвиля еміграції жителів села у далеку Канаду. У 1932—1939 роках посилилась класова політика польського уряду. Приблизно в 30-х роках серед селян села Малі Передримихи поширюється ідеї самостійності України, які пропагують члени Організації Українських Націоналістів (ОУН).

3 вересня 1939 року цей край опинився під владою більшовиків. Почався процес колективізації сільського господарства і вивезення заможних родин в Сибір. Але планам більшовиків перешкодив напад Гітлерівських військ на СРСР 22 червня 1941 року. Почався період німецької окупації. Деяких жителів села було відправлено на роботу в Німеччину.

Боротьбу з німецькими загарбниками проводить Українська Повстанська Армія (УПА). Могила і великий березовий хрест на сільському цвинтарі є свідченням того що в рядах УПА були і малопередриміхівці, один із них Василь Яворський.

В радяньсько — німецькій війні настав переломний час, фашисти відступають на захід. В липні 1944 року радянська армія вступила на терени Жовківщини. В її ряди було мобілізовано і малопередримихівців, їх використовували як гарматне м'ясо, посилаючи на передові рубежі атак. Армія УПА тепер веде боротьбу з більшовицькими військами.

Так, 21 березня 1945 року більшовики оточили ліс біля сіл Вершини, Малі Передримихи, Зіболки сотню куреня «Галайди» під командуванням сотенного «Перемоги», (Василь Василяшко). В сотні було тоді 167 повстанців. З боку військ НКВД було 6 тисяч бійців. 22 березня після цілоденного бою, у якому упало 40 повстанців та 17 було поранено, між ними і сотенний «Перемога», повстанцям вдалося перемогти енкаведистів і прорватися з оточення в ліси за шосе Кам'янка-Бузька — Великі Мости. Енкаведити втратили приблизно 480 солдатів вбитими, між ними вбитими були два полковники, два майори і майор-лікар.

Так, у 1942-43 роках на брамах садиб поляків з'явились карточки із надписами що спонукали поляків виселитись із села. Авторами були вояки УПА. Так, всупереч бажанням поляків із Малих Передримих виїхало приблизно 40-50 % дворів, а кількість тих, що залишились, наблизилася до теперішньої.

Але переселення у селі на цьому не зупинилось. У 1945-46 із села Малі Передримихи було виселлено 5 сімей, які мали відношення до УПА, і згодом повернулись додому. Натомість у село було переселено 5 інших сімей. Дві з них переселилися під час вирівнення кордону між СРСР і Польщею у 1945 році із села Старе Брусно і три сім'ї із Курників, де зараз Яворівський полігон.

У 1950 році на базі села Блищиводи і Малі Передримихи влада створює колгосп імені Лесі Українки. Через два роки колгоспи з'єднали з господарством села Смереків і назвали іменем Леніна. У 1973 році Блищиводи і Малі Передримихи були приєднані до колгоспу Підлісного тепер Зіболки, село входило до першої рільничої бригади. За роки більшовицької влади в селі було вибудовано лише один корівник та магазин в 1976. У 1936 у селі побудували школу.

Із розпаюванням майна ТзОВ «Підісне» майнові частки отримали жителі Малих Передримих, у процесі розпайовування землі Зіболківської сільської ради отримали і земельні частки у розмірі 2,5 гектара. Зараз в Малих Передримихах проживає понад 140 осіб і нараховується 54 двори, але проживають лише у 38, на інших проводиться забудова.