Малігон Анна Миколаївна
Малігон Анна Миколаївна (4 червня 1984) — українська поетеса, письменниця. Членкиня Національної спілки письменників України.
| Анна Малігон | ||||
|---|---|---|---|---|
 Анна Малігон на фестивалі «Поезія без кордонів» у Ризі, 2022 | ||||
| Народилася |
4 червня 1984 (39 років) Конотоп, Сумська область, Українська РСР, СРСР | |||
| Громадянство |
 Україна | |||
| Національність | українка | |||
| Діяльність | письменниця | |||
| Alma mater | Ніжинський державний університет імені Миколи Гоголя | |||
| Членство | Національна спілка письменників України | |||
| Премії | Премія «Благовіст» (2012), «Ватерлінія» (2012), Міжнародна премія імені Олеся Гончара (2009) | |||
|
| ||||
 Малігон Анна Миколаївна у Вікісховищі | ||||
Життєпис ред.
Народилася у 1984 році в місті Конотопі Сумської області.
Вихованка конотопської літературної студії «Джерела»[1].
Закінчила Ніжинський державний університет імені Миколи Гоголя, згодом — з відзнакою магістратуру Інституту філології КНУ імені Тараса Шевченка. За фахом — філолог.
У 2004 році прийнята до Київської організації Національної спілки письменників України, з 2011 — член Ради НСПУ.
Мешкає в Києві.
Творча діяльність ред.
Поетичні та прозові твори опублікувала у багатьох українських та міжнародних літературних альманах, антологіях, збірниках («Дві тони...», «Літпошта», «Червоне і чорне» та ін.), журналах (зокрема, «Березіль», «Вітчизна», «ШО», «Кур'єр Кривбасу», «Форбс»), періодиці. Вірші перекладалися російською, болгарською, польською, чеською, грузинською, румунською, англійською, французькою та іспанською мовами.
Брала участь у нарадах творчої молоді (Коктебель, 2002 р., Ірпінь, 2002–2008 рр).
Авторка близько 10 книжок, серед яких збірки поезії, проза для дітей та дорослих. Сергій Жадан у післяслові до збірки «Розарій» пише:
«Метафори в цій книжці загалом точні й глибокі — «і складає свій одяг так, як складають вірш». Точність і глибина роблять голос оповідачки сильним і впізнаваним. Твердість цього голосу, твердість металу й каменю, разом із тим, поєднує в собі м’якість і пластичність. З цим і лишається читач «Розарію» — з відчуттям потоку, потоку слів і потоку хвилин, з відчуттям дотичності до речей подібних і відмінних, до голосів, що марно окликають одне одного посеред шляху, в спробі зрозуміти, де саме їм випало зупинитись і куди їм рухатися далі.»[2].
Книги ред.
- Дзвінок у двері : [поезія]. — К. : Гопак, 2003.
- Переливання крові: [поезія]. — К. : Зелений пес, 2012.
- Покинутим кораблям: [поезія]. — К. : Смолоскип, 2012.
- Первісний дощ: [поезія]. — К. : «Преса України», 2013.
- Навчи її це робити: [роман]. — Харків : Клуб сімейного дозвілля, 2013.
- Чарівний альбом Кароліни: [повість для дітей]. — Харків : Клуб сімейного дозвілля, 2015.
- Burnt skin: [поезія]. — New Yourk : Undeground books, 2016.
- Розарій: [поезія]. — Львів : Видавництво Старого Лева, 2020.
Премії та відзнаки ред.
Лауреат низки обласних всеукраїнських та міжнародних конкурсів: «Молоде вино» (2001); «Гранослов» (2002); «Культреванш», «Спробуй» (2004); «Любіть Україну» (2005); «Смолоскип» (2005, 2006, 2011).
Лауреат премій «Благовіст» (2012), «Ватерлінія»(2012), міжнародної україно-німецької премії імені Олеся Гончара (2009).
Особисте життя ред.
Виховує сина Богдана (2006 року народження)[3].
Примітки ред.
- ↑ На гостині в конотопських відьом і «Джерел». Архів оригіналу за 2 січня 2014. Процитовано 1 січня 2014.
- ↑ Сергій Жадан: «Вона мліє від голосу». Видавництво Старого Лева. Архів оригіналу за 12 серпня 2020. Процитовано 24 квітня 2020.
- ↑ Анна Малігон: "…зловив мене фотограф від «Форбса» і примушував зробити лице «успішної письменниці». Архів оригіналу за 2 січня 2014. Процитовано 1 січня 2014.
Джерела ред.
- Поетичний форум [Архівовано 7 грудня 2013 у Wayback Machine.]
- Буквоїд [Архівовано 7 грудня 2013 у Wayback Machine.]