Маляревський Михайло
Михайло Маляревський (нар.1873 — пом. ?) — український релігійний діяч, єпископ Волинський УАПЦ.
| Михайло Маляревський | ||
| ||
|---|---|---|
| Церква: | УАПЦ | |
| Національність: | українець | |
| Народження: | 1873 | |
| Смерть: | невідомо | |
| Єп. хіротонія: | 1921 | |
Життєпис ред.
Брав участь у І всеукраїнському православному церковному соборі УАПЦ 14-30 жовтня 1921 р. як настоятель храму в селі Ясногородка Київського повіту.
За наполяганням голови ВПЦР Михайла Мороза 25 грудня 1921 року Маляревський був висвячений на єпископа Волинського з осередком у місті Полонному (за іншими даними — на єпископа Таращанського чи Радомишльського[1]).
Однак уже за рік, 23 липня 1922 року, митрополит Липківський в листі до отця Корсуновського гостро критикує Маляревського: «Не мав ні хисту, ні охоти до єпископського служіння, нікуди не пробував їхати на єпархію, а сидів на своїй парафії»[2].
У 1926 році єпископ Михайло під час засідання пленуму малої ради ВПЦР 29 грудня виступив на захист трьох єпископів, які раніше перейшли до ДХЦ, а тепер хотіли повернутися до УАПЦ. Маляревський просив прийняти їх без жодних запитань.
Попри критику з боку митрополита на початку липня 1927 року єпископові Маляревському у село Загальці надійшло запрошення на ІІ Всеукраїнський православний церковний собор. Через відсутність доповідача Володимира Чехівського під час собору єпископ Маляревський був змушений виступати 26 липня з промовою на тему «Учення про Церкву, як громаду Христову та її благодатне життя». Та й тут наразився на критику Липківського, мовляв «доповідь о. М. Маляревського не відповідає принципам УАПЦ»[3].
Єпископа Михайла радянська влада заарештувала 1936 року. Маляревського було засуджено, він відбув 5 років заслання.
Повернувся до Києва 1941 року. Маляревський разом із Юрієм Тесленком на той час були останніми липківськими єпископами, які проживали в Україні. Під час німецької окупації повернувся до відродженої УАПЦ, служив під омофором митрополита Полікарпа, але відмовився від перерукопокладення[4] та не захотів бути єпископом. Маляревський звершував богослужіння як ієрей — був скерований на парафію до містечка Васильків як протоієрей.
У 1944 році прийнятий з УАПЦ до РПЦ в сущому сані священика.
Примітки ред.
- ↑ https://shron1.chtyvo.org.ua/Yavdas_Mytrofan_Ivanovych/Ukrainska_avtokefalna_pravoslavna_tserkva_1921-1936.pdf?
- ↑ Іван Власовський. Нарис історії Української православної церкви (PDF). Архів оригіналу (PDF) за 10 березня 2022. Процитовано 1 листопада 2016.
- ↑ Другий всеукраїнський православний церковний собор УАПЦ. Документи і матеріали (PDF). Архів оригіналу (PDF) за 3 листопада 2016. Процитовано 1 листопада 2016.
- ↑ Український автокефальний рух в роки німецької окупації: міфи та реалії. Архів оригіналу за 25 квітня 2016. Процитовано 1 листопада 2016.