Малюта Іван Трохимович

Малюта Іван Трохимович (нар. 16 квітня 1943, с. Цибулівка, Тростянецький район, Вінницька область) — український журналіст, публіцист, поет, краєзнавець. Заслужений журналіст України, член НСПУ, член Національної спілки краєзнавців України (2014).

Малюта Іван Трохимович
Ivan Maluta.jpg
Народився 16 квітня 1943(1943-04-16) (79 років)
Цибулівка, Тростянецький район, Вінницька область
Громадянство Україна Україна
Національність українець
Діяльність журналіст
Відомий завдяки Журналіст, публіцист, поет, краєзнавець

Біографічні відомостіРедагувати

Родом із села Цибулівка Тростянецького району, що на Вінниччині. Народився у селянській родині, вже по смерті батька.

1960 р. закінчив із відзнакою Цибулівську середню школу.

У 1962—1968 роках навчався в Одеському полі­технічному інституті на факультеті автоматики і промелектроніки. Там у літературній студії познайомився з Олексою Різниковим, котрий став для нього «прикладом національного свідомого українця».[джерело?]

Невже після розвінчання культу Сталіна вдаються до репресій в СРСР?.. Для мене, колишнього секретаря комсомольської організації у сільській школі, члена бюро комітету комсомолу у вузі, — читаємо в нарисі "Підіймав одеську хвилю", — все це було тестом на спроможність прозріти в тумані облуди тоталітарного режиму». В Одесу повернувся, коли вже був на гачку КДБ.
[джерело?]

З 1969-го — редактор Одеської студії телебачення, а потім — редактор у книжковому видавництві «Маяк». Звільнений за відмову свідчити в 1971—1972 роках проти трьох ув'язнених правозахисників. Також надалі Малюті не дали можливості отримати квартиру, не дозволили видати книжку. До розпаду СРСР перебував під наглядом репресивних органів.[джерело?] У часи незалежності в архіві СБУ перечитав «одеську кримінальну страву», добрим словом обмовився про слідчого лейтенанта Володимира Пристайка за його приховану прихильність до правозахисників.[джерело?]

З 1989 року — заввідділу редакції журналу «Українська культура»[1] та Національного газетно-журнального видавництва, літературознавець, поет, автор книги «Агов!». Відтоді працює в газетно-журнальному видавництві Міністерства культури — в редакціях журналів «Українська культура», «Пам'ятки України», газети «Культура і життя».

ТворчістьРедагувати

Автор численних краєзнавчих статей, документальних публікацій про голодомори, досліджень про інакодумців, політв'язнів радянського тоталітарного режиму.

Є автором збірки поезій «Під знаком калини» (1996), документально-публіцистичної книги «Агов!» (Видавництво ім. Олени Теліги, 2012)[2][3], історико-краєзнавчого нарису про рідне село «Одна із трьох» (2013) і краєзнавчої книги «Роївня» (Видавництво ім. Олени Теліги, 2015).

Заслужений журналіст України, член Національної спілки письменників України, з жовтня 2014 — член Національної спілки краєзнавців України.

НагородиРедагувати

ПриміткиРедагувати

  1. Архівована копія. Архів оригіналу за 14 жовтня 2016. Процитовано 20 вересня 2016. 
  2. Архівована копія. Архів оригіналу за 20 грудня 2016. Процитовано 20 вересня 2016. 
  3. Архівована копія. Архів оригіналу за 20 грудня 2016. Процитовано 20 вересня 2016. 
  4. Визначені лауреати премії ім. М. Стельмаха за 2018 рік // Офіційний сайт [[Вінницька обласна організація НСПУ|Вінницької обласної організації НСПУ]] «Краснослов». — 2019. — 6 квітня. Архів оригіналу за 21 червня 2019. Процитовано 11 грудня 2019. 
  5. Лауреати премії ім. В. Забаштанського 2021 року в Браїлові // Офіційний сайт [[Вінницька обласна організація НСПУ|Вінницької обласної організації НСПУ]] «Краснослов». — 2021. — 5 жовтня. Архів оригіналу за 27 грудня 2021. Процитовано 27 грудня 2021. 
  6. Іван Малюта за твір «Двічі не вмирати» став цьогорічним лауреатом премії імені Осьмачки. Прочерк. 16 травня 2022. Архів оригіналу за 16 травня 2022. Процитовано 16 травня 2022. 

ДжерелаРедагувати