Мальцев Леонід Семенович

Леонід Семенович Мальцев — (нар. 29 серпня 1949, село Вітіневка, Слонімський район, Гродненська область, Білоруська РСР), військовий та державний діяч Білорусі, міністр оборони Республіки Білорусь (19951996, 20012009), генерал-полковник. З 9 по 16 листопада 2012 року працював в.о. Голови КДБ Білорусі, з 2 листопада 2013 року по 27 грудня 2016 року — Голова Державного прикордонного комітету Білорусі.

Мальцев Леонід Семенович
біл. Леанід Сямёнавіч Мальцаў
Мальцев Леонід Семенович
Голова Державного прикордонного комітету Білорусі
2 листопада 2013 — 27 грудня 2016
Президент Лукашенко Олександр Григорович
в.о. Голови КДБ Республіки Білорусь
9 листопада 2012 — 16 листопада 2012
Президент Лукашенко Олександр Григорович
Попередник Зайцев Вадим Юрійович
Наступник Вакульчик Валерій Павлович
Міністр оборони Білорусі
24 вересня 2001 — 4 грудня 2009
Президент Лукашенко Олександр Григорович
Попередник Чумаков Олександр Петрович
Наступник Жадобін Юрій Вікторович
Народився 29 серпня 1949(1949-08-29) (72 роки)
село Вітіневка, Гродненська область, Білоруська РСР
Відомий як політик, військовослужбовець
Місце роботи Міжнародний інститут трудових і соціальних відносин
Громадянство Білорусь Білорусь
Alma mater Мінське суворовське військове училище, Київське вище загальновійськове командне училище, Військова академія імені М. В. Фрунзе і Військова академія Генерального штабу Збройних Сил Російської Федерації
Звання генерал-полковник
Нагороди
Орден Військової Слави
Орден «За службу Батьківщині» І ступеня
Орден «За службу Батьківщині у Збройних силах СРСР» II ступеня Орден «За службу Батьківщині у Збройних силах СРСР» III ступеня
Орден Дружби

БіографіяРедагувати

Народився 29 серпня 1949 року в селі Вітіевка Слонімського району Гродненської області. У 1967 році закінчив Мінське суворовське військове училище. У 1971 році із золотою медаллю закінчив Київське вище військове загальновійськове командне училище.

З 1971 по 1972 роки обіймав посаду Командира мотострілецького взводу 41 мотострілецького полку 207 мотострілецької дивізії 3 загальновійськової армії, Групи Радянських військ у Німеччині (ГСВГ). У 1972 році — підвищений до Командира мотострілецької роти 41 мотострілецького полку 207 мотострілецької дивізії 3 загальновійськової армії. В 1974 році переведений на посаду Командира мотострілецького батальйону 41 мотострілецького полку 207 мотострілецької дивізії 3 загальновійськової армії.

В 1976 поступив на навчання до Військової академії імені Фрунзе, яку закінчив у 1979 році з відзнакою.

Після академії служив на посаді Заступника командира 384 навчального мотострілецького полку 129 навчальної мотострілецької дивізії, Далекосхідного військового округу. В 1980 році підвищений до Командира 384 навчального мотострілецького полку 129 навчальної мотострілецької дивізії.[1]

З 1982 по 1986 роки — начальник штабу — заступник командира 79 мотострілецької дивізії.

З 1986 по 1987 роки — Командир 79 мотострілецької дивізії.

У 1987 році став командиром 121 навчальної мотострілецької дивізії.

В період з 1987 по 1990 роки — Начальник 291 окружного навчального центру підготовки молодших спеціалістів мотострілецьких військ.

У 1992 році закінчив з відзнакою Військову академію Генерального штабу Збройних Сил СРСР.

По закінченню академії поступив на службу до Збройних сил Республіки Білорусь.

З 10 липня 1992 працює на посаді першого заступника командувача 28-ї загальновійськової армії[2], після її скорочення, з 7 квітня 1993 — командир 28-го армійського корпусу[3].

З серпня 1994 року — начальник Головного штабу — перший заступник Міністра оборони Республіки Білорусь.

10 жовтня 1995 року призначений на посаду Міністра оборони Республіки Білорусь[4]. 1 листопада 1996 року зі скандалом був звільнений з посади Міністра оборони «за проступок, що дискредитує військове звання офіцера (появу в громадському місці в нетверезому стані)»[5].

У березні 1997 року рішенням Ради міністрів оборони держав-учасниць СНД призначений першим заступником начальника Штабу по координації військового співробітництва держав-учасників СНД.

З 29 листопада 2000 року — заступник Державного секретаря Ради Безпеки Республіки Білорусь[6].

З 24 вересня 2001 року по 4 грудня 2009 року — Міністр оборони Республіки Білорусь[7][8].

З 4 грудня 2009 року — Державний секретар Ради безпеки Республіки Білорусь.[8]

З 2 лютого 2011 року внесений до «чорного списку» осіб, яким заборонено в'їзд на територію Європейського Союзу[en].[9]

З 9 по 16 листопада 2012 року — виконувач обов'язків Голови КДБ Республіки Білорусь.

З 2 листопада 2013 — голова Державного прикордонного комітету.[10] 27 грудня 2016 року звільнений з посади. Із 2017 року — проректор Міжнародного університету «МІТСО».

НагородиРедагувати

ПриміткиРедагувати

  1. Біографія Мальцева Леоніда Семеновича Архівовано 14 вересня 2010 у Wayback Machine. (рос.)
  2. Постановление Совета Министров Республики Беларусь от 10 июля 1992 р. № 424 «О назначении Л. С. Мальцева, Г. И. Флерко, М. Н. Шалева, В. А. Якутенко на должности, замещаемые лицами высшего офицерского состава, и об освобождении В. М. Сухарева от занимаемой должности» Архівовано 6 листопада 2014 у Wayback Machine. (рос.)
  3. Постановление Совета Министров Республики Беларусь от 7 апреля 1993 р. № 213 «О назначении Л. С. Мальцева, О. К. Максимчика, В. Д. Фролова, С. К. Булыгина на должности, замещаемые лицами высшего офицерского состава» Архівовано 6 листопада 2014 у Wayback Machine. (рос.)
  4. Указ Президента Республики Беларусь от 10 октября 1995 года № 407 «О назначении Л. С. Мальцева Министром обороны Республики Беларусь» Архівовано 6 листопада 2014 у Wayback Machine. (рос.)
  5. Указ Президента Республики Беларусь от 1 ноября 1996 года № 450 «Об освобождении Л. С. Мальцева от должности Министра обороны Республики Беларусь» (рос.)
  6. Указ Президента Республики Беларусь от 29 ноября 2000 года № 641 «О назначении Л. С. Мальцева заместителем Государственного секретаря Совета Безопасности Республики Беларусь» Архівовано 3 жовтня 2018 у Wayback Machine. (рос.)
  7. Указ Президента Республики Беларусь № 532 от 24 сентября 2001 года «О назначении Л. С. Мальцева Министром обороны Республики Беларусь». Архів оригіналу за 4 грудня 2014. Процитовано 19 березня 2015. 
  8. а б Указ Президента Республики Беларусь от 4 декабря 2009 № 569 «О назначении Л. С. Мальцева Государственным секретарем Совета Безопасности Республики Беларусь» Архівовано 6 липня 2011 у Wayback Machine. (рос.)
  9. ЄС опублікував список нев'їзних білорусів, серед них - Лукашенко і двоє його синів. ua.korrespondent.net. Архів оригіналу за 4 березня 2016. 
  10. Мальцев возглавил Госпогранкомитет. belaruspartisan.org. Архів оригіналу за 2 квітня 2015.  (рос.)
  11. Указ Президента Республики Беларусь от 31 декабря 2008 года №713. pravo.by. Архів оригіналу за 2 квітня 2015. 
  12. Указ Президента Белоруссии от 10 ноября 2003 года № 495 «О награждении В. В. Шеймана и Л. С. Мальцева» Архівовано 3 жовтня 2018 у Wayback Machine. (рос.)
  13. Награждённые государственными наградами Российской Федерации и государственными наградами Белоруссии Архівовано 2 квітня 2015 у Wayback Machine. (рос.)
  14. Постановление Президиума Совета Республики Национального собрания Белоруссии от 30 сентября 2002 года № 295-ПСР2 «О награждении Л. С. Мальцева Почетной грамотой Национального собрания Республики Беларусь» Архівовано 2 квітня 2015 у Wayback Machine. (рос.)
  15. Фото Мальцева Л. С. (перший зліва) з нагородами. Архів оригіналу за 24 жовтня 2013. Процитовано 20 березня 2015. 
  16. Фото Мальцева Л. С. (перший зліва) з нагородами. Архів оригіналу за 6 березня 2016. Процитовано 20 березня 2015.