Малхасянц Степан
Степан Саркісович Малхасянц (вірм. Ստեփան Սարգսի Մալխասյանց; 7 листопада [25 жовтня] 1857 — 21 липня 1947) — визначний вірменський філолог, лінгвіст і лексикограф, автор праць з класичної вірменської мови, автор «Тлумачного словника вірменської мови», тлумач і перекладач творів давньовірменських авторів сучасною вірменською мовою. Академік Академії наук Вірменської РСР (1943). Лауреат Сталінської премії першого ступеня (1946).
| Малхасянц Степан | |
|---|---|
 | |
| Народився |
25 жовтня (6 листопада) 1857[1] Ахалціхе, Тифліська губернія, Кавказьке намісництво, Російська імперія[1] |
| Помер |
21 липня 1947[1] (89 років) Єреван, Вірменська РСР, СРСР[1] |
| Країна |
 Російська імперія.svg){kind=small} СРСР |
| Національність | вірмени[1] |
| Діяльність | філолог, мовознавець, автор словників, викладач університету |
| Alma mater |
Q16384924?[1] Геворкянська теологічна семінарія (1878)[1] Східний факультет СПбДУd (1879)[1] |
| Галузь | філологія і мовознавство |
| Заклад |
Нерсісянська школа Mariamian-Hovnanian Girl's Schoold Геворкянська теологічна семінарія Єреванський державний університет Etchmiadzind |
| Вчене звання | академік[1] |
| Науковий ступінь | доктор філологічних наук[d][1] (1940) |
| Членство | Академія наук Вірменської РСР[1] |
| Партія | Armenian Democratic Liberal Partyd |
| Нагороди |
  |
 Малхасянц Степан у Вікісховищі | |
Життєпис ред.
у студентські роки.
Степан Малхасянц народився в місті Ахалціхе Російської імперії (нині — Республіка Грузія) в 1857 році. Початкову освіту здобув у Церковно-приходській вірменської школі Карепетяна в Ахалціхе. З 1874 по 1878 роки навчався в духовній семінарії Геворкяна в Ечміадзіні (Вірменія). В останній рік навчання в Семінарії був прийнятий на факультет сходознавства Санкт-Петербурзького Імператорського університету. Був учнем К. Патканяна. У 1889 році закінчив Університет як фахівець у галузі вірменської мови, санскриту та грузинської мови, отримавши вчений ступінь кандидата[2].
По закінченні навчання Степан Малхасянц викладав вірменську мову в школах і писав статті в періодичних та академічних журналах. Повернувшись до Закавказзя, він почав викладати в Церковно-приходській школі Карапетяна, а пізніше в Гімназії Єгіазаряна в Ахалціхе, а потім в Духовних семінаріях Нерсесяна, Овнаняна і Гаяняна в Тифлісі і в Духовній семінарії Геворкяна у Вагаршапаті[3].
Після заснування в лютому 1920 року Єреванського державного університету Степан Малхасянц викладав на факультеті історії та лінгвістики і був першим викладачем, що прочитав першу лекцію в новоствореному Університеті[4].
У 1940 році Степан Малхасянц був удостоєний звання доктора наук у галузі філологічних наук honoris causa. В 1943 році С. Малхасянц брав участь у заснуванні Академії наук Вірменської РСР і був обраний її членом[5].
Степан Малхасянц помер в 1947 році в Єревані у віці 89 років.
Наукові праці ред.
у 1940-ві роки.
Степан Малхасянц активно цікавився вивченням класичної та середньовічної історіографії Вірменії ще до закінчення Санкт-Петербурзького імператорського університету. У 1885 році С. Малхасянц опублікував своє перше критичне видання «Всесвітньої історії», написаної істориком XI століття Асохіком — Степаносом Таронаци. Пізніше він опублікував кілька інших критичних видань текстів вірменських істориків, включаючи «початкові історії» Вірменії Фавстоса Бузанда (1896), Себеоса (1899), Лазаря Парпеци (1904) і Мойсея Хоренаці (1940). До Мойсея Хоренаці С. Малхасянц відчував особливий інтерес і опублікував понад 50 наукових праць «Батька Вірменської історії» у вигляді книг, статей і монографій[6]. У наступні роки С. Малхасянцем були написані праці з граматики грабара (класичної вірменської мови) і ашхарабара (сучасної вірменської мови)[2]. Найважливішими дослідженнями Степана Малхасянца в галузі мовознавства є роботи «Відмінювання і префікси грабара» (1891) та «Узгодження грабара» (1892), які довгі роки служили посібниками для вивчення грабара. У передмові до роботи «Узгодження грабара» С. Малхасянц досліджував питання походження різних діалектів вірменської мови і прийшов до висновку, що діалекти існували ще до створення вірменського алфавіту, а грабар був одним з них (Араратський діалект), який піднявся до рівня літературної мови[2]. У 1958 році було опубліковано його переклад російською мовою історичної праці «Джамбр» Католікоса XVIII століття Сімеона Єреванци[7].
У 1944—1945 роках Степан Малхасянц завершив свою монументальну працю — «Тлумачний словник вірменської мови» в чотирьох томах — який був удостоєний Сталінської премії (1946)[2]. Словник, над яким С. Малхасянц почав працювати в 1922 році, максимально повно охоплює лексику давньо-, середньо- і обох нововірменських літературних мов (східного і західного), а також численних вірменських діалектів[3][8]. С. Малхасянц досліджував запозичення, як нові, так і старі, включаючи запозичені слова з перської, грецької, асирійської, російської мов, івриту та інших, навівши приклади їх вживання і тлумачення. В цілому «Тлумачний словник вірменської мови» охоплює близько 120.000 слів, і до цих пір він не втратив своєї значимості.
Перекладацька діяльність ред.
Степан Малхасянц також займався перекладами творів з іноземних мов вірменською мовуою. Крім п'єс Вільяма Шекспіра (включаючи «Король Лір» (1887) і «Макбет») (1892), він також переклав роман німецького єгиптолога і письменника Георга Еберса (Georg Ebers) «Адже я людина» (Homo sum) (1898).
Родина ред.
Незабаром після закінчення Університету Степан Малхасянц одружився з Сатенік Павлівною Бенклян, з якою прожив усе своє життя. У подружжя було шестеро дітей[9].
Нагороди ред.
- Орден Леніна (24.11.1945).
- Сталінська премія першого ступеня (1946) — за капітальну працю «Тлумачний словник вірменської мови» (1944).
Доповідь Степана Малхасянца послужила підставою для вибору кольорів державного прапора Вірменії під час недовгого періоду її незалежності (1918—1921)[10]. Після здобуття Вірменією незалежності в результаті розпаду Радянського Союзу, цей прапор знову став державним символом.
Пам'ять ред.
У пам'ять про Степана Саркісовича Малхасянце встановлена меморіальна дошка на будинку, де він жив у 1943—1947 роках (будинок № 9 по проспекту Месропа Маштоца в Єревані).
Примітки ред.
- ↑ а б в г д е ж и к л м Вірменська радянська енциклопедія / за ред. Վ. Համբարձումյան, Կ. Խուդավերդյան — Հայկական հանրագիտարան հրատարակչություն, 1974.
- ↑ а б в г «Մալխասյանց, Ստեփան Սարգսի», К. Дургарян, Армянская советская энциклопедия, т. 7, стр. 162, Ереван, Армянская ССР, Издательство Академии Наук Армянской ССР, 1981.
- ↑ а б (Armenian) Grigoryan, A. V. «Ստեփան Մալխասյանցի ծննդյան 125-ամյակի առթիվ» («In Honor of the 125th Anniversary of Stepan Malkhasyants' Birthday»). Patma-Banasirakan Handes. № 1 (100), 1983, pp. 3-15.
- ↑ Anon. Brief historical review [Архівовано 4 липня 2007 у Wayback Machine.] Accessed March 8, 2009
- ↑ Grigoryan, A. V. «Ստեփան Մալխասյանցի ծննդյան 125-ամյակի առթիվ» («In Honor of the 125th Anniversary of Stepan Malkhasyants' Birthday»). Patma-Banasirakan Handes. № 1 (100), 1983, pp. 3-15
- ↑ Hovhannisyan, Petros. Մովսես Խորենացու Մատենագիտությունը (Bibliography of Movses Khorenatsi). Yerevan: Yerevan State University Press, 1991, p. 84.
- ↑ Hovhannisyan. Bibliography of Movses Khorenatsi, p. 84.
- ↑ Anon. «Malkhasyants, Stepan Sarkisovich [Архівовано 2007-05-20 у Archive.is].» Caucasian Knot. Accessed June 25, 2008.
- ↑ Из воспоминаний Г. С. Малхасяна, сына С. Малхасянца
- ↑ Альберт Ервандович Ростованов. «Правда о Сардарапатской битве, разгроме турецкой армии, победе армянских воинов, народных ополченцах, женских отрядах и беженцах в мае 1918 года. Восстановление Армянской государственности 28 мая 1918 года.» Сочи, 2008[недоступне посилання з Июль 2018]
Посилання ред.
- Профіль Степана Саркісовича Малхасянца [Архівовано 25 лютого 2021 у Wayback Machine.] на офіційному сайті НАН Республіки Вірменія