Малосілка
Малосі́лка (до 1946 року — Мала Татарнівка) — село в Житомирській області Бердичівського району. Розташована за 14 км на північний захід від районного центру та за 3 км на північ від залізничної станції Демчин. Дворів — 427. Населення становить 774 особи (2001).
| село Малосілка | |
|---|---|
| Країна |  Україна
|
| Область | Житомирська область |
| Район | Бердичівський район |
| Громада | Швайківська сільська громада |
| Код КАТОТТГ | UA18020190040048489 |
| Облікова картка | картка |
| Основні дані | |
| Засноване | 1747[1] |
| Колишня назва | Мала Татарнівка |
| Населення | 774 (2001) |
| Площа | 2,1 км² |
| Густота населення | 368,57 осіб/км² |
| Поштовий індекс | 13340 |
| Географічні дані | |
| Географічні координати | 49°58′30″ пн. ш. 28°25′24″ сх. д. / 49.97500° пн. ш. 28.42333° сх. д.Координати: 49°58′30″ пн. ш. 28°25′24″ сх. д. / 49.97500° пн. ш. 28.42333° сх. д. |
| Середня висота над рівнем моря |
242 м |
| Відстань до обласного центру |
59 км |
| Відстань до районного центру |
14 км |
| Найближча залізнична станція | Демчин |
| Відстань до залізничної станції |
3 км |
| Місцева влада | |
| Адреса ради | вул. Осівка, 1, с. Швайківка, Бердичівський р-н, Житомирська обл. |
| Староста | Наталія Каченюк |
| Карта | |
  Малосілка | |
 Малосілка | |
| Мапа | |
| |
Історія Редагувати
На околиці Малосілки виявлено залишки поселення скіфського часу.[2]
В далеку давнину через територію, яку займало с. Малосілка, проходили кочові племена татар. На деякий час частина їх оселилась на цій території. Звідси, ніби і виникла назва Мала Татарнівка. Існує інша легенда, пов'язана з історією виникнення села. Під час нашестя татар на Волинь, на території нинішнього села Малосілка був великий кривавий бій місцевого населення з татаро-монголами. Частина військ татаро-монголів загинула в цьому бою. Жителі на честь своєї перемоги над ворогом, назвали місце свого поселення Мала Татарнівка. А що бій був великим, то свідчення цього є те, що на малосілківських полях донедавна були написані дві могили, які так і називали Татарськими могилами. З часом вони розоралися, але в пам'яті людській назва збереглася.[3]
У 1906 році село Озадівської волості Житомирського повіту Волинської губернії. Відстань від повітового міста 43 верст, від волості 7. Дворів 197, мешканців 1487[4].
В січні 1918 року село було захоплене більшовиками.
В роки Другої світової війни до Червоної армії було мобілізовано 192 мешканці села, з них 125 — загинуло, 191 — відзначено орденами й медалями СРСР. [5]
Увечері 4 січня 1944 року бригада під командуванням полковника Володимира Луппова розпочала бойовий рейд по тилах ворога і по шосе Чуднів-Бердичів прямує на південний схід до села Мала Татарнівка (нині село Малосілка) Бердичівського району. Мотопіхота охопила село зі всіх сторін, танки вийшли на сільські вулиці. Тут стояла якась ворожа піхотна частина, сили якої визначити вночі було неможливо. Розпочався бій. Супротивник не очікував нападу, його солдати у паніці розбігались, але через мить падали під вогнем мотострілецьких батальйонів. На протязі години село очистили від ворога. Бійці 71-ї бригади знищили три танки, одну самохідку, до двохсот солдат та офіцерів.[6]
1946 – Указом Президії ВР УРСР “Про збереження історичних найменувань та уточнення і впорядкування існуючих назв сільрад і населених пунктів Житомирської області” перейменовано та уточнено назви 136-ти населених пунктів. Серед цих пунктів є й села Бердичівського району. Так, відповідності до указу населений пункт Мало-Татарнівка перейменовано на хутір Березівка, село Мала Татарнівка – на Малосілку. Малосілка отримала назву від порівняно незначної кількості жителів цього села.[7]
В 1957 році встановлено 4 пам'ятники полеглим воїнам-односельцям і воїнам-визволителям села від німецько - нацистських загарбників.[8]
Населення Редагувати
Станом на 1970 рік населення становило 1254 осіб.
Згідно з переписом УРСР 1989 року чисельність наявного населення села становила 881 особа, з яких 362 чоловіки та 519 жінок.[9]
За переписом населення України 2001 року в селі мешкало 780 осіб.[10]
Станом на 1 січня 2020 року в селі проживає 615 жителів[3].
Мова Редагувати
Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року:[11]
| Мова | Відсоток |
|---|---|
| українська | 99,22 % |
| російська | 0,78 % |
Інфраструктура Редагувати
- За радянських часів на території Малосілки розташовувалась центральна садиба колгоспу ім. В. В. Куйбишева, за яким було закріплено 1442,2 га сільськогосподарських угідь, у т. ч. 1224 га орної землі. В господарстві вирощували зернові й технічні культури, було розвинуте м'ясо-молочне тваринництво. 1972 року створено птахо- і кролеферми.[12]
- Працюють дві бібліотеки (сільська і шкільна) з фондом понад 9 тис. книг, ФАП, два магазини, відділення поштового зв'язку, комбінат побутового обслуговування, будинок культури та храм ПЦУ.
- До 2021 року в селі працював Малосілківський заклад загальної середньої освіти І-ІІ ступенів Швайківської сільської ради Бердичівського району Житомирської області за адресою вулиця Центральна 5.
Церква Святого Михайла Редагувати
Колишню дерев’яну церкву побудували в середині 18-го століття у центральній частині села, яке тоді носило назву Фільварки Малі. У 1931-му році населений пункт отримав інше ім’я – Мала Татарнівка, а вже у 1946-му став називатися Малосілкою. Храм, краса й гордість місцевих мешканців, у далекі часи був знаним на весь район. «Він стояв на узвишші: напрочуд гарний, із дзвіницею і, трьома кліросами. Батьки переказували, що куполи було видно навіть із Бердичева», – розповіли півчі хору Любов Марківна Каченюк, Надія Яківна Деревицька та Станіслава Василівна Коновальчук. Стара церква була розташована недалеко від приміщення сучасної школи, яка розмістилась у будинку колишнього священика. Під час страшних гонінь 30-х рр. більшовицька влада зруйнувала давній храм. Міцну деревину із залишків приміщення використали при будівництві сільського клубу. Існує легенда, яка оповідає, що в ті жорстокі роки колишня церква пішла під воду, і нібито в дні великих свят люди чули звідти приглушений спів... У минулому столітті, у 1992-му році, Малосілку облетіла радісна звістка: людям повернули храм!
Церковний староста Євгенія Яківна Дубова трепетно зберігає дослідження земляка, уродженця Малосілки, викладача Житомирського державного університету імені Івана Франка, кандидата історичних наук, доцента Ігоря Миколайовича Власюка про історію Свято-Михайлівського храму, який пише: «Церкву у селі було збудовано у 1742 році невідомо ким. Вона була з дерева, із такою ж дзвіницею, у 1828 році поставлена на кам’яну підмурівку. На 1909 рік вона була новою, дерев’яною, п’ятикупольною, із дзвіницею на кам’яному фундаменті, таким же цоколем. Престол у церкві був один, в ім’я святого Архістратига Михаїла». Дослідник згадує священиків, що служили настоятелями у 19-му столітті: о. Іллю Немоловського (1820-1846 рр.), о. Димитрія Пероговського (1846-1886 рр.) та о. Арсенія Пероговського (1886-1933 рр.).[13]
17 травня 2023 року церковна громада приєдналася до ПЦУ. Громада перейшла без настоятелів – вони залишилися у єдності з Московським Патріархатом.[14] [15]
Відомі особистості Редагувати
В поселенні народився:
- Кондратюк Анатолій Олександрович (* 1944) — український поет, публіцист.
- Кухарчук Олександр Федорович (1942 - 2018) – український поет, адвокат.
Див. також Редагувати
Примітки Редагувати
- ↑ http://ukrssr.com.ua/zhitomir/berdichivskiy/malosilka-berdichivskiy-rayon-zhitomirska-oblast
- ↑ http://ukrssr.com.ua/zhitomir/berdichivskiy/malosilka-berdichivskiy-rayon-zhitomirska-oblast
- ↑ а б Швайківська громада - вітаємо на офіційному веб-сайті. shvaykivska-gromada.gov.ua (UA). Процитовано 13 грудня 2022.
- ↑ Список населених місць Волинської губернії. — Житомир: Волинська губернська типографія, 1906. — 219 с. Архів оригіналу за 14 грудня 2017. Процитовано 11 червня 2019.
- ↑ http://ukrssr.com.ua/zhitomir/berdichivskiy/malosilka-berdichivskiy-rayon-zhitomirska-oblast
- ↑ луппов-володимир-васильович. Мій Бердичів. 16 серпня 2008. Процитовано 16 серпня 2008.
- ↑ 7 червня. Мій Бердичів. 7 червня 2000. Процитовано 7 червня 2000.
- ↑ http://ukrssr.com.ua/zhitomir/berdichivskiy/malosilka-berdichivskiy-rayon-zhitomirska-oblast
- ↑ Кількість наявного та постійного населення по кожному сільському населеному пункту, Житомирська область (осіб) - Регіон, Рік, Категорія населення , Стать (1989(12.01)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. Архів оригіналу за 31 липня 2014. Процитовано 7 листопада 2019.
- ↑ Кількість наявного населення по кожному сільському населеному пункту, Житомирська область (осіб) - Регіон , Рік (2001(05.12)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. Архів оригіналу за 31 липня 2014. Процитовано 7 листопада 2019.
- ↑ Розподіл населення за рідною мовою, Житомирська область (у % до загальної чисельності населення) - Регіон, Рік , Вказали у якості рідної мову (2001(05.12)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. Архів оригіналу за 31 липня 2014. Процитовано 7 листопада 2019.
- ↑ http://ukrssr.com.ua/zhitomir/berdichivskiy/malosilka-berdichivskiy-rayon-zhitomirska-oblast
- ↑ Українська правсолавна церква Житомирська єпархія. 11 вересня 2017. Процитовано 11 вересня 2017.
- ↑ Релігійна правда. 18 травня 2023. Процитовано 18 травня 2023.
- ↑ Вікіпедія.