Малорі́ченське (до 1945 — Кючюк-Озен, до 1778 — Мікро-Потам; крим. Küçük Özen) — село в Україні, підпорядковане Алуштинській міській раді Автономної Республіки Крим.

село Малоріченське
Панорама села влітку
Панорама села влітку
Країна Україна Україна
Регіон Автономна Республіка Крим
Район/міськрада Алуштинська міська рада
Рада/громада Малоріченська сільська рада
Код КОАТУУ 0110392101
Облікова картка Малоріченське 
Основні дані
Колишня назва Кючюк-Озен, Мікро-Потам
Населення 1 251
Поштовий індекс 98520
Телефонний код +380 6560
Географічні дані
Географічні координати 44°45′33″ пн. ш. 34°33′29″ сх. д. / 44.75917° пн. ш. 34.55806° сх. д. / 44.75917; 34.55806Координати: 44°45′33″ пн. ш. 34°33′29″ сх. д. / 44.75917° пн. ш. 34.55806° сх. д. / 44.75917; 34.55806
Водойми річка Орта-Узень
Відстань до
районного центру
25 км
Місцева влада
Адреса ради 98520, Автономна Республіка Крим, Алуштинська міськрада, с. Малоріченське, вул. Комсомольска
Карта
Малоріченське. Карта розташування: Україна
Малоріченське
Малоріченське
Малоріченське. Карта розташування: Автономна Республіка Крим
Малоріченське
Малоріченське

CMNS: Малоріченське на Вікісховищі

Вигляд на село Малоріченське із Храму Святителя Миколи Мірлікійського

ГеографіяРедагувати

Селом протікає річка Орта-Узень.

Загальний описРедагувати

Розташоване на південному березі Криму, в курортній зоні, центр сільської ради.

У селі розвинене виноробство, є декілька пансіонатів.

Село розташоване за 25 кілометрів на північний схід від Алушти. Траса, яка одночасно є і центральною вулицею Малоріченського проходить прямо над пляжем шириною 30-50 метрів. В селі є багато пансіонатів з спортивними і дитячими майданчиками.

До 1945 року називалося Кючюк-Озен, крим. Küçük Özen, а до виселення греків із Криму 1778 року — Мікро-Потам. Обидві назви означають «маленька річка» у перекладі з кримськотатарської та грецької мов відповідно.

Археологічні розвідкиРедагувати

Територія нинішнього Малоріченського і прилеглих до нього сіл була заселена ще в добу неоліту. Про це свідчать численні знахідки кремінних знарядь. На околиці Сонячногірського зберігся могильник таврів. У IXX ст. на ці землі прийшли вихідці з Візантії. Вони й заснували тут перші поселення. Спочатку село мало грецьку назву — Мікропотамос (в перекладі — Мала Річка), пізніше — татарську — Кучук-Узень. На околицях і поблизу сіл Генеральського і Сонячногірського до нашого часу уціліли залишки 5 середньовічних поселень, замку, монастиря й могильника.

Історичні відомостіРедагувати

У XIII ст., коли Крим захопили монголо-татари, місцеві жителі сплачували їм данину. У XIV ст. село опинилося під владою генуезців, а після загарбання півострова турками, протягом трьох століть (з 1475 по 1774 рік) воно входило до коронних володінь турецького султана.

Після того, як Крим став незалежним від Туреччини, кримський хан віддав Кучук-Узень разом з іншими 18 селами на відкуп своїм близьким. Це ще більше погіршило становище жителів. Крім ханських податків, вони повинні були сплачувати побори ще й відкупникам. 1779 року значна частина християн переселилася в Приазов'я і на Дон. На той час у селі було 11, а на початку XIX ст. — 27 дворів, де проживало 106 чоловік. У середині XIX ст. власником земель, розташованих у долині річки Кучук-Узені, став поміщик Княжевич. У селі тоді налічувалося 43 двори і 268 жителів.

За даними на 1864 рік у казенному татарському селі Кучук-Узень Ялтинського повіту Таврійської губернії мешкало 268 осіб (134 чоловічої статі та 134 — жіночої), налічувалось 54 дворових господарства, існувала мечеть[1].

Станом на 1886 у колишньому державному селі Алуштинської волості мешкало 433 особи, налічувалось 76 дворових господарств, існували православна церква, мечеть, каплиця[2].

За переписом 1897 року кількість мешканців зросла до 870 осіб (482 чоловічої статі та 388 — жіночої), з яких , 837 — магометанської[3].

НаселенняРедагувати

Динаміка чисельності населення:

Мовний склад населення села був таким[5]:

Мова Число ос. Відсоток
українська 98 7,83
російська 1069 85,45
кримськотатарська 80 6,39
молдавська 1 0,08
вірменська 1 0,08

ПерсоналіїРедагувати

Пам'ятні місцяРедагувати

Цікавий фактРедагувати

У селі встановлено вітряк, який живить базові станції (вежі) компанії Vodafone. Їх потужність 7,5 КВт. Це дозволяє економити до 24 тонн дизельного палива на рік[7].

ПосиланняРедагувати

  1. (рос. дореф.) XLI. Таврическая губернія. Списокъ населенныхъ местъ по сведениям 1864 года. Изданъ Центральнымъ Статистическимъ Комитетомъ Министерства Внутреннихъ Делъ. Обработанъ редакторомъ М. Раевскимъ. СанктПетербургъ. 1865. — LVI + 138 с., (код 1597)
  2. Волости и важнѣйшія селенія Европейской Россіи. По данным обслѣдованія, произведеннаго статистическими учрежденіями Министерства Внутренних Дѣл, по порученію Статистическаго Совѣта. Изданіе Центральнаго Статистическаго Комитета. Выпуск VIII. Губерніи Новороссійской группы. СанктПетербургъ. 1886. — VI + 157 с. (рос. дореф.)
  3. рос. дореф. Населенныя мѣста Россійской Имперіи в 500 и болѣе жителей съ указаніем всего наличнаго въ них населенія и числа жителей преобладающихъ вѣроисповѣданій по даннымъ первой всеобщей переписи 1897 г. С-Петербург. 1905. — IX + 270 + 120 с., (стор. 1-218)
  4. Населення населених пунктів Автономної Республіки Крим за даними перепису 2001 року
  5. Розподіл населення за рідною мовою, Автономна Республіка Крим
  6. Михаил Коцюбинский вернулся в Симеиз.
  7. http://company.mts.com.ua/ukr/guard_of_environment.php

ДжерелаРедагувати