Малий Любінь

село у Львівській області, Україна

Ма́лий Лю́бінь — село в Україні, у Львівському районі Львівської області. Населення становить 404 осіб. Орган місцевого самоврядування — Великолюбінська селищна рада. На південній околиці села є дерев'яна церква Прсв. Трійці. Неподалік від села розташований Любінський лісовий заказник.

село Малий Любінь
Країна Україна Україна
Область Львівська
Район Львівський район
Громада Великолюбінська селищна громада
Код КАТОТТГ UA46060030080092451
Облікова картка картка 
Основні дані
Засноване 1510
Населення 508
Площа 6,819 км²
Густота населення 59,25 осіб/км²
Поштовий індекс 81555[1]
Телефонний код +380 3231
Географічні дані
Географічні координати 49°42′21″ пн. ш. 23°45′27″ сх. д. / 49.70583° пн. ш. 23.75750° сх. д. / 49.70583; 23.75750Координати: 49°42′21″ пн. ш. 23°45′27″ сх. д. / 49.70583° пн. ш. 23.75750° сх. д. / 49.70583; 23.75750
Середня висота
над рівнем моря
296 м
Водойми Чорне, Кар'єрні озера
Місцева влада
Адреса ради 81555, Львівська обл., Городоцький р-н, смт. Великий Любінь
Карта
Малий Любінь. Карта розташування: Україна
Малий Любінь
Малий Любінь
Малий Любінь. Карта розташування: Львівська область
Малий Любінь
Малий Любінь
Мапа
Мапа

CMNS: Малий Любінь у Вікісховищі

Історія ред.

У давнину Любінь Малий і Великий Любінь були одним спільним поселенням під назвою Любин. Як свідчать археологічні знахідки, на цій території починаючи з неоліту (4—3 тисячоліття до н. е..) жили люди[2][3]. Перші згадки про нього припадають на період існування Стародавньої Русі — початок XIII століття. Цей населений пункт виник як укріплення для захисту від набігів татаро-монгольських орд, від навали польських та угорських феодалів на древні руські землі. Тут жили вільні поселенці, які виконували військову службу. У ньому побудували замок, навколо якого насипали вали і вирили глибокі рови. Поселення зазнавало спустошень і руйнувань під час різних міжусобних воєн і ворожих нападів. Після загарбання Галицької землі феодальною Польщею в XIV столітті Любин, як королівщина, став власністю родини магната Парава, який був галицьким і рогатинським старостою[4]. Він спровадив до Любина нових поселенців, що сприяло розширенню поселення, а в середині XV століття призвело до поділу його на дві частини, які дістали назву Великий Любін і Малий Любін.[5].

Церква Пресвятої Трійці (1705) ред.

Споруджена у 1705 р. сільською громадою під патронатом дідича Івана Краковського та його дружини Розалії. Над вхідними дверима до церкви напис латиною (переклад українською Василя Слободяна):

  Для великого Бога Доброго Найвищого Пресвятої Трійці. На вічну шану цю скинію [храм] Господню звели від фундаментів шляхетний пан Іоан Кроковський і Розалія спадкоємні дідичі Любіня. В літо Господнє 1705 на восьмий день місяця липня.  

Первинна архітектура храму докорінно змінена внаслідок реконструкції здійсненої ймовірно на зламі XVIII—XIX століть. Церква декілька разів горіла, а під час Першої світової війни її використовували як стайню для коней. У 1921 р. була перебудована. Дерев'яну церкву Любіня Малого комуністи не зруйнували, лише частково розбили кивот, іконостас та ікони, а саме приміщення зробили складом для сміття. У 1989 році церкву було наново відкрито.

У 2005 р. сповнилася трьохсота річниця з часів її заснування[6]. Біля входу до церкви встановили пам'ятну таблицю:

  У цьому храмі 31.03.1861 р. був охрещений о. Григорій Ковч, капелан УГА, батько блаженного священномученика о. Омеляна Ковча. Ктитор громада с. р.Любінь Малий, автори В. р.Гурмак, М. р.Гурмак  

Наприкінці 2000-х р.рр. замінили покриття дахів церкви на металопрофіль. На початку 2010-х рр. стіни церкви повністю оббили горбилем. Церква в користуванні громади УГКЦ.

Розташована на південній околиці Малого Любіня, під лісом, на рівній ділянці. Дводільна, безверха будівля. Складається з прямокутного в плані об'єму нави і бабинця під спільним двосхилим дахом і вужчого прямокутного вівтаря, вкритого трисхилим дахом. До вівтаря з півночі прибудована ризниця, гребінь двосхилого даху якої вінчає непропорційних розмірів дзвінничка (під її накриттям висить маленький дзвін). Церкву оточує вузьке піддашшя на приставних кронштейнах. Стіни церкви були шальовані вертикально дошками — тепер оббиті горбилем. Над входом до церкви влаштований двосхилий дашок. Гребінь двосхилого даху церкви вінчає зміщений в сторону вівтаря прозорий ліхтар з маківкою. На захід від церкви знаходиться дерев'яна двоярусна дзвіниця[7].

27 травня 2018 р. в селі урочисто відкрили пам'ятник працівникові головного осередку пропаганди ОУН, повітовому провідникові Городоччини, окружному провідникові ОУН Дрогобиччини, заступникові провідника Карпатського краю та провідникові ОУН Львівського краю — Зиновію Тершаківцю та його побратимам, що загинули у боєзіткненні з підрозділом НКВС 4 листопада 1948 р. поблизу Великого Любіня[8].

Відомі люди ред.

Народилися

Світлини ред.

Див. також ред.

Примітки ред.

  1. Довідник поштових індексів України. Львівська область. Городоцький район. Архів оригіналу за 1 жовтня 2016. Процитовано 31 липня 2016.
  2. Bohdan Janusz. Z pradziejów ziemi Lwowskiej. — Lwow, 1913 s. 35
  3. L. Kozłowski. Młodsza epoka kamienna w Polsce. — Lwów, 1924 s. 181
  4. Akta grodzkie i zemskie, t X. s. 107
  5. Тронько П. Т.(ред.) Історія міст і сіл УРСР. Том 14. Львівська область. — Київ: Головна редакція Української радянської енциклопедії АН УРСР, 1968 — С. 227
  6. Василь і Марта Мацелюх. Трьохсотліття церкви Святої Трійці у Малому Любіні. гаета «Час і події» № 38, 20.09.2007 (відвідана 31.07.2016). Архів оригіналу за 12 серпня 2016. Процитовано 30 липня 2016.
  7. Громик, Віктор. Дерев'яні церкви Львівської області. — Львів: 2014. с. 61. Архів оригіналу за 29 січня 2020. Процитовано 31 липня 2016.
  8. На Львівщині відкрили пам'ятник Зиновію Тершаківцю. Архів оригіналу за 29 травня 2018. Процитовано 28 травня 2018.
  9. а б в г д Василь Мацелюх. Історія села Любінь Малий. — Львів: Тріада Плюс, 2016 — С 71 — 77, 409. — ISBN 978-966-486-192-9
  10. Анна-Марія Ковч-Баран. За Божі правди і людські права. — Саскатун: Містер Зип Інстант Прінтінґ, 1994. — С 21
  11. о. Іван Лебедович. Полеві духовники Української Галицької Армії. — Вінніпег (Канада): видав о. Іван Лебедович, 1963 — C 83
  12. Василь Дрозд. Родина душпастирів Ковчів на Заліщанщині. — Чернівці: ТзОВ «ДрукАрт», 2012 — C 12-15. — ISBN 978-966-2021-57-8
  13. Світлана Флис, о. Іван Лозинський. На перевалі духу. — Івано-Франківськ: Нова Зоря, 2013/ — C 32-36/ — ISBN 978-966-399-098-0

Джерела ред.

Посилання ред.