Маленков Георгій Максиміліанович

радянський політик (1902-1988)

Гео́ргій Максиміліа́нович Маленко́в (8 січня 1902, Оренбург, Російська імперія — 14 січня 1988, Москва, Російська РФСР) — радянський державний і партійний діяч, соратник Йосипа Сталіна, голова Ради Міністрів СРСР (1953—1955). Член ЦК КПРС (19391957), кандидат у члени Політбюро ЦК КПРС (1941—1946), член Політбюро ЦК КПРС (1946—1957), член Оргбюро ЦК ВКП(б) (1939—1952), секретар ЦК КПРС (1939—1946, 1948—1953). Депутат Верховної Ради СРСР 1–4-го скликань. Депутат Верховної Ради УРСР 2—4-го скликань.

Маленков Георгій Максиміліанович
рос. Георгий Максимилианович Маленков
Народився8 січня 1902(1902-01-08)[4][3][…]
Оренбург, Оренбурзька губернія, Російська імперія
Помер14 січня 1988(1988-01-14)[1][2][…] (86 років)
Москва, СРСР[5]
ПохованняКунцевський цвинтар
Країна Російська імперія
 СРСР
Діяльністьполітик
Alma materМосковський державний технічний університет імені Баумана
Знання мовросійська[6]
Учасникнімецько-радянська війна
ЧленствоПолітичне бюро ЦК КПРС
Посадаголова Ради міністрів СРСРd, член Президії Верховної Ради СРСРd, депутат Верховної ради СРСР[d], депутат Верховної ради СРСР[d], депутат Верховної ради СРСР[d] і депутат Верховної ради СРСР[d]
Військове званнягенерал-лейтенант
ПартіяРКП(б)
Конфесіяатеїзм
У шлюбі зValeria Golubtsovad
Нагороди
медаль «Серп і Молот»
орден Леніна орден Леніна орден Леніна медаль «За доблесну працю у Великій Вітчизняній війні 1941—1945 рр.»

Біографія

ред.

Народився у родині колезького реєстратора на залізниці[7] нащадок македонського шляхтича Максиміліана Федоровича Маленкова (з роду охридських священиків Мале́нкових)[8][9]. По батьку дід був полковником, а брат діда — контр-адміралом. У 1919 році закінчив класичну гімназію.

У 1919—1921 роках — у Червоній армії, служив політпрацівником ескадрону, полку, бригади, Східного й Туркестанського фронтів.

Член РКП(б) з квітня 1920 року.

У 1921—1925 роках — студент Московського вищого технічного училища імені Баумана (закінчив 2 курси).

У 1925—1927 роках — технічний секретар Організаційного бюро ЦК РКП(б). У 1927—1930 роках — технічний секретар Політичного бюро ЦК ВКП(б).

У 1930—1934 роках — завідувач агітаційно-масового відділу Московського обласного комітету ВКП(б).

У 1934—1936 роках — заступник завідувача, 4 лютого 1936 — березень 1939 року — завідувач відділу керівних партійних органів ЦК ВКП(б).

22 березня 1939 — 4 травня 1946 року — секретар ЦК ВКП(б).

31 березня 1939 — 13 квітня 1946 року — начальник Управління кадрів ЦК ВКП(б).

30 червня 1941 — 4 вересня 1945 року — член Державного Комітету Оборони СРСР, уповноважений з авіаційної промисловості.

21 серпня 1943 — 1945 року — голова Комітету при РНК СРСР по відновленню народного господарства в районах, звільнених від фашистської окупації.

15 травня 1944 — 15 березня 1946 року — заступник голови Ради народних комісарів СРСР.

20 серпня 1945 — 26 червня 1953 року — член Спеціального комітету № 1 при РМ СРСР. Приділяв увагу низці найважливіших галузей оборонної промисловості, зокрема створенням ядерної і водневої бомби.

2 серпня 1946 — 5 березня 1953 року — заступник голови Ради міністрів СРСР. З 1947 року — голова Бюро РМ СРСР по сільському господарству і заготівлях.

1 липня 1948 — 14 березня 1953 року — секретар ЦК ВКП(б) (КПРС).

5 березня 1953 — 8 лютого 1955 року — голова Ради міністрів СРСР.

8 лютого 1955 — 29 червня 1957 року — заступник голови Ради міністрів СРСР та міністр електростанцій СРСР. На посаді міністра електростанцій змінив Олексія Павленка, який став його першим заступником.

У 1957—1958 роках — директор Усть-Каменогорської гідроелектростанції Казахської РСР.

У 1958—1961 роках — директор Екібастузької теплоелектроцентралі Павлодарської області Казахської РСР.

У листопаді 1961 року виключений з КПРС.

У 1961—1968 роках — на засланні в Екібастузі Павлодарської області Казахської РСР.

З 1968 року — на пенсії.

Цікаві факти

ред.
  • Чимало експертів з дослідження Радянського Союзу вважали, що логічним вибором наступника після смерті Сталіна був би саме Георгій Маленков.[10][11]

Нагороди

ред.

Див. також

ред.

Примітки

ред.
  1. а б SNAC — 2010.
  2. а б Find a Grave — 1996.
  3. а б в Енциклопедія Брокгауз
  4. https://aleph.nkp.cz/F/?func=find-c&local_base=aut&ccl_term=ica=jx20040723002&CON_LNG=ENG
  5. а б Чеська національна авторитетна база даних
  6. CONOR.Sl
  7. Исследователи уточнили возраст соратника Сталина Георгия Маленкова. Архів оригіналу за 26 січня 2020. Процитовано 13 січня 2020.
  8. Зенькович Н. А. Самые секретные родственники. [Архівовано 19 вересня 2020 у Wayback Machine.] — М.: ОЛМА-ПРЕСС; Звёздный мир, 2005. — C. 248—249. — ISBN 5-94850-408-5
  9. Интервью сына Г. М. Маленкова — А. Г. Маленкова[недоступне посилання] [недоступне посилання]
  10. Ryser (1953). Malenkov considered top choice to succeed Stalin. United Press International.
  11. Seton-Watson, Hugh (1953). From Lenin to Malenkov: the History of World Communism. New York: Praeger.

Джерела та література

ред.

Посилання

ред.