Малгожата Шейнерт (пол. Małgorzata Szejnert; 28 квітня 1936, Варшава) — польська письменниця та журналістка.

Малгожата Шейнерт
2015.03.05. Malgorzata Szejnert Fot Mariusz Kubik 01.JPG
Малгожата Шейнерт Варшава, 5 березня 2015
Ім'я при народженні Małgorzata Szejnert
Народилася 28 березня 1936(1936-03-28) (83 роки)
Варшава,Польща
Громадянство Польща Польща
Діяльність журналістка
Alma mater Варшавський університет
Напрямок Література, журналістика

CMNS: Малгожата Шейнерт на Вікісховищі

БіографіяРедагувати

Закінчила Жіночий загальноосвітній ліцей імені Емілії Плятер у місті Біла Підляська. Випускниця Варшавського університету факультету журналістики. Вона керувала відділом журналістики в тижневику Literatura. У серпні 1980 року Малгожата Шейнерт допомагала редагувати страйковий бюлетень у Верфі імені Варського в Щецині. Після оголошення воєнного стану, вона співпрацювала з підпільною пресою. У 1984 році письменниця виїхала до Сполучених Штатів, де вона працювала в Nowym Dzienniku. У 1986 році вона повернулася до рідного краю і стала однією із засновників «Gazety Wyborczej», в якій 15 років керувала відділом репортажу і за цей час підготувала цілу плеяду блискучих репортерів.

 
Зустріч присвячена книзі «Чорний сад» Малгожати Шейнерт 12 лютого 2008 року в місті Нікішовець. З мікрофоном Малгожата Шейнерт.

Малгожата Шейнерт дебютувала у 1972 році з книгою Borowiki przy ternpajku, у якій розповідається про мешканців Сполучених Штатів, які мають польське походження. Вона також є авторкою книги Чорний сад про околиці в Катовіце: Нікішовець та Гішовець, яка була видана у 2007 році. Ця книга була удостоєна Громадської премія ЗМІ «Коґіто» та «Верхньосілезький Тацит», а також була фіналісткою літературної премії «Ніке»[1], літературної премії Гдиня та літературної премії Центральної Європи «Ангелус»[2] у 2008 році.

Її книга Острів ключ була номінована на літературну премію «Ніке» у 2010 році[3], а книга про Занзібар Дім черепахи – 2012 році, і була однією з семи фіналістів премії[4][5].

Разом із Романом Залуським є сценаристкою фільму «Якщо знайдемо одне одного».

5 червня була нагороджена Офіцерським Орденом Відродження Польщі за видатні заслуги у формуванні незалежної преси в Польщі, за ті цінності, які лягли в основу польських демократичних змін, за внесок у розвиток сучасної публіцистики і дотримання високих стандартів у журналістиці.

ТворчістьРедагувати

Рік видання Переклад назви Оригінальна назва
1976 Вулиця з ліхтарем Ulica z latarnią
1980 І неспокійно тут і там I niespokojnie tu i tam
1986 Щецин: Грудень-Січень-Грудень Szczecin: Grudzień-Sierpień-Grudzień
1992 Слава і ганьба. Розмова Богданом Коженевскім Sława i infamia. Rozmowa z Bohdanem Korzeniewskim
2007 Чорний сад Czarny ogród
2008 Щецин: Грудень-Січень-Грудень Szczecin: Grudzień-Sierpień-Grudzień
2009 Острів ключ Wyspa klucz
2011 Дім черепахи Dom żółwia
2012 Серед живих духів Śród żywych duchów

ПриміткиРедагувати

  1. Nagroda Nike 2008. nike.org.pl.
  2. Agnieszka Kołodyńska: Siódemka w finale Angelusa.
  3. Nominacje Nike 2010. polskieradio.pl.
  4. Tadeusz Sobolewski. Zawód reporter. «Gazeta Wyborcza», s. 12, 23 sierpnia 2012. Warszawa: Agora. ISSN 0860-908X.
  5. Nagroda Nike 2012. nike.org.pl.