Панда гімалайська

вид ссавців
(Перенаправлено з Мала панда)

Па́нда гімала́йська[2], панда мала або панда червона[3] (Ailurus fulgens) — вид ссавців ряду хижих, родини пандових (Ailluridae)[4]. Це переважно травоїдна тварина, яка розміром дещо більша за кішку. Особливих успіхів у розведенні цих тварин у неволі досяг Зоопарк Хефей.

Панда гімалайська
Період існування: плейстоцен — наш час
RedPanda.jpg
Біологічна класифікація редагувати
Царство: Тварини (Animalia)
Тип: Хордові (Chordata)
Клада: Синапсиди (Synapsida)
Клас: Ссавці (Mammalia)
Ряд: Хижі (Carnivora)
Родина: Пандові (Ailuridae)
Рід: Панда (Ailurus)
Вид:
Панда гімалайська (A. fulgens)
Біноміальна назва
Ailurus fulgens
Ailurus fulgens distribution map 2017.png
Ареал: A. fulgens — світло-червоним, A. styani — темно-червоним

Систематичне положення малої панди довгий час було неясним, її відносили то до родини єнотових, то до ведмедевих, проте пізніше за даними молекулярних досліджень її виділили до окремої родини пандових (Ailluridae), що разом з родинами єнотових, скунсових і куницевих (мустелових) формують надродину мустелуватих в межах ряду хижих[5].

Мала панда є тваринним символом індійського штату Сіккім.

ЕтимологіяРедагувати

Загальне ім'я «панда» було застосоване до Ailurus, коли тварина була вперше представлена західному науковому товариству в 1821 році. Роду Ailuropoda було дане ім'я гігантська панда після її відкриття у 1869 році, й, відповідно Ailurus fulgens тепер отримала назву мала або ж червона панда. Природа слова «панда» є невідомою[6].

ПоширенняРедагувати

Діапазон поширення — Південно-Східна Азія: Північна М'янма, Непал, Індія, Бутан і Південний Китай. Знайдений переважно в гірських лісах на висоті 1,800-4,000 м над рівнем моря, часто в бамбукових заростях[7].

МорфологіяРедагувати

Морфометрія. Довжина голови й тіла: 120—140 см, довжина хвоста: 40–60 см, висота в плечах: 40 см, вага: 9–15 кг.

Опис. Шерсть довга і м'яка, хвіст пухнастий. Колір верхньої частини тіла від іржавого до глибокого-каштанового, найтемніший уздовж середини спини. На хвості більш чи менш помітні руді кільця. Під очима є темні позначки, в той час, як мордочка, губи, щоки та краї вух білі. Задній бік вух, кінцівки та низ від темного, червонувато-коричневого до чорного. Голова округла, вуха великі й загострені, підошви волохаті, кігті напіввтяжні. Самиці мають чотири молочні залози[8]. Зубна формула: I 3/3, C 1/1, P 3-4/3-4, M 2/2 = 36–38[6].

ПоведінкаРедагувати

Головним чином нічна й сутінкова тварина, вдень спить на дереві. Однак в літній період проявляє значну денну активність і, мабуть, відпочинок взимку під прямими сонячними променями обумовлений потребою мінімізувати втрати тепла. Коли спить, він зазвичай згортається, як кішка або собака, з хвостом над головою, але він також може спати, сидячи на верхній частині задніх кінцівок, голову підібгавши під грудьми та між передніми лапами, як це часом робить американський єнот (Procyon). Хоча червона панда дуже добре лазить по деревах, вона, здається, більше харчується на землі. Їжею для неї є: бамбукові паростки, трава, корені, плоди й жолуді. Також іноді вживає комах, яйця, молодих птахів і дрібних гризунів. У дикій природі мала панда іноді подорожує в парі або невеликими сімейними групами. Такі групи, ймовірно, представляють самця та самицю або матір з дітьми. Молодь, здається, залишається з матір'ю близько року, або поки наступний виводок ось-ось народиться. Поводження в полоні м'яке, вона не бореться, приборкується легко, цікава, і в цілому спокійна[8].

Життєвий циклРедагувати

Червона панда народжує потомство навесні чи влітку, частіше за все у червні, у порожнинах дерев чи в кам'яних розколинах. Почати готувати гніздо батьки можуть за кілька тижнів до народження дітей. Вагітність триває 114—145 днів. Народжується 1–4, зазвичай двоє дитинчат[8]. Новонароджені важать 110—130 грамів[6]. Тверду їжу починають приймати на 125—135 день. Статева зрілість настає у 18-місячному віці. Одна червона панда в Китаї жила в неволі 18.5 років[8].

ГенетикаРедагувати

Каріотип характеризується диплоїдним числом, 2n=36[6].

Загрози та охоронаРедагувати

Втрати та фрагментації місць проживання, а також браконьєрство є серйозними загрозами для цього виду. Основними причинами втрати місць проживання є комерційні лісозаготівлі, потреба опалювання дровами (особливо в холодних Гімалаях), очищення ділянок для житла і сільського господарства, підсічно-вогневе землеробство гірських племен, випас домашньої худоби, насадження плантацій монокультурного лісу. Смертність дітей червоної панди в районах, прилеглих до випасу худоби, за оцінками, наближається до 74 %. Проживає в багатьох охоронних районах[1].

Цікаві фактиРедагувати

  • Назва браузера Firefox означає червону панду[9].

Склад родини пандовихРедагувати

До складу родини пандових окрім єдиного сучасного роду Ailurus входить ще кілька викопних:

  • Actiocyon, Alopecocyon, Amphictis, Magerictis, Parailurus, Pristinailurus, Protursus, Simocyon.

Див. такожРедагувати

ПриміткиРедагувати

  1. а б Glatston A., Wei F., Than Zaw, Sherpa A. (2015). Ailurus fulgens. The IUCN. Процитовано 10.12.2020.  (англ.)
  2. Маркевич, О. П. Російсько-українсько-латинський зоологічний словник. Номенклатура. — Київ : Наук. думка, 1983. — С. 220.
  3. Решетило, О. Зоогеографія : навч. посіб. — Львів : ЛНУ імені Івана Франка, 2013. — С. 144.
  4. Зиков, О. Класифікація сучасних плацентарних ссавців (Eutheria): стан і проблеми // Праці Зоол. музею Київ. нац. ун-ту ім. Тараса Шевченка. — 2006. — Вип. 4. — С. 5–20.
  5. Whence the Red Panda. Архів оригіналу за 23 серпня 2011. Процитовано 25 лютого 2007. 
  6. а б в г Miles S. Roberts and John L/ Gittelman Ailurus fulgens / Mammalian Species No. 222, 1984, pp. 1–8
  7. Charles M. Françis A field guide to the mammals of South-East Asia — New Holland Publishers, 2008, p. 281
  8. а б в г Ronald M. Nowak Walker's carnivores of the world — JHU Press, 2005, p. 193
  9. Why change the name? [Архівовано 28 лютого 2012 у Wayback Machine.] (англ.)

ДжерелаРедагувати