Мала Любаша — село в Україні, центр Малолюбашанської сільської ради Костопільського району Рівненської області. До складу сільської ради входять також села Борщівка і Лісопіль.

село Мала Любаша
Mala lubasha s.png Mala lubasha selo fl.png
Герб Прапор
Країна Україна Україна
Область Рівненська область
Район/міськрада Костопільський
Рада/громада Малолюбашанська сільська рада
Код КОАТУУ 5623483901
Основні дані
Засноване 1629
Населення 1099
Площа 3,78 км²
Густота населення 290,74 осіб/км²
Поштовий індекс 35009
Телефонний код +380 3657
Географічні дані
Географічні координати 50°50′18″ пн. ш. 26°31′01″ сх. д.H G O
Середня висота
над рівнем моря
180 м
Водойми Замчисько
Місцева влада
Адреса ради 35009, Рівненська обл., Костопільський р-н, с. Мала Любаша , тел. 6-33-16
Карта
Мала Любаша. Карта розташування: Україна
Мала Любаша
Мала Любаша
Мала Любаша. Карта розташування: Рівненська область
Мала Любаша
Мала Любаша
Мапа

Село електрифіковане, телефонізоване, газифіковане. Централізоване теплопостачання та каналізація відсутні. Центральна вулиця має асфальтоване покриття.

РозташуванняРедагувати

Мала Любаша розташована по обидва береги річки Замчисько, правої притоки Горині. Річка бере початок із Собовки і Вовчого (назви ділянок лісу), де колись було багато джерел. За однією легендою, Замчиськом її назвали тому, що була в лісі ніби під замком. Мала Любаша знаходиться в південній частині Костопільського району. Від с. Мала Любаша до м. Рівне 40 км, а до м. Костопіль 6 км. Недалеко знаходиться м. Сарни (56 км).

Основу ґрунтового покриву складають дерново-підзолисті та піщані ґрунти. Територія села безпечна щодо затоплення поверхневими водами. Небезпечні геологічні процеси відсутні. Рельєф території населеного пункту рівнинний.

Історична довідкаРедагувати

Перша письмова згадка про село належить до 1629 року. З IX ст. до кінця XII ст., землі, де зараз розташоване село, належали Київській Русі, пізніше — перейшли в адміністративне підпорядкування Галицько-Волинського князівства. Як окрема адміністративна одиниця, село Мала Любаша було виділене на землях Волинського Воєводства Польського королівства. З 1795 року перейшло під владу Російської Імперії, якій було підпорядковане до 1917 року. В цей період Мала Любаша належала до Тучинської волості Волинської губернії. З 1917 по 1939 рік — до Тучинської гміни Ровенського повіту в складі Польщі. За часів німецької окупації землі опинилися в складі рейхкомісаріату Україна. Малу Любашу визволили від німецької окупації 14 січня 1944 року. Це зробив батальйон 337-го стрілецького полку, яким командував Бузикін. Перший колгосп було організовано у 1949 році під назвою «Артіль імені Н. К. Крупської». Пізніше його об'єднали з колгоспами села Борщівка і міста Костопіль в один колгосп під назвою «Ленінським шляхом». Частина сільськогосподарських угідь була передана під міську забудову.

Походження назвиРедагувати

Існує легенда, що раніше село називалося Самостріли, колись тут жив багатий пан, якому належали довколишні села, ліси, поля, луки. У нього було дві доньки красуні. Так сталось, що обидві народилися в один і той же день, лише з різницею в роках, і названі були одним іменем — Люба. Коли дочки виросли і прийшла пора давати посаг, батько-вельможа поділив між ними порівну все, що мав, а те село, в якому збудував дім для молодшої з доньок, назвав Мала Любаша.

Ветерани Радянсько-німецької війниРедагувати

 
Пам'ятник воїнам-односельчанам, с. Мала Любаша,.jpg

Салаганов Микола Осипович

Народився 15 жовтня 1909року в селі Мала Любаша, Костопільського району, Рівненської області.

В 1916 році пішов в перший клас церковно-приходської школи, яку закінчив у 1920 році. З 1920—1932 p.p. служив у польській армії. В 1935 році одружився з Овчарук Парасковією Юхимівною, з котрою виховали 5 дітей. До 1943 року займалися особистим сільським господарством. З 1944 року по 1945 рік воював на фронтах Великої Вітчизняної війни, був тяжко ранений. З 1945—1947 p.p. працював в особистому господарстві, був власником парні по виробництву коліс. З 1948 р. по 1949 р. працював головою сільської ради. В 1947 році став членом колективного господарства ім..Крупської і займав посаду завідуючого тваринницької ферми, бригадиром будівельної бригади. В 1970 році пішов на пенсію. Ім'я Салаганова М. О. внесено першим у Книгу Пошани «Гордість і слава М.Любаші». Помер 1 червня 2011 року.

Нагороджений:

Інформація надана донькою Салаган Анастасія Миколаївна

ТранспортРедагувати

Основні вантажопасажирські перевезення здійснюються через залізничну станцію Костопіль, відстань до якої 9 км. До міжнародного автошляху E40 (Н06) Краків — Перемишль — Львів — Рівне — Житомир — Київ — Полтава — Харків — Луганськ 35 км, а до регіонального автошляху Н25 Городище — Сарни — Рівне — Староконстянтинів 5 км. До аеропорту м. Рівне 47 км.

СимволиРедагувати

Рішенням сільської ради № 150 від 19 березня 2004 року затверджено символи села Мала Любаша:

  • Герб: щит розтятий на золоте і синє поля; посередині розтяте червоно-золоте колесо від воза, над ним обабіч по червоному кетягу калини з трьома листочками — у золотому полі листочки зелені, у синьому — золоті.
  • Прапор: квадратне полотнище, що складається з двох вертикальних смуг — жовтої та синьої, посередині — дерев'яне колесо від воза, розділене на червону та жовту половини. Колесо вказує на поширене тут здавна стельмаське ремесло. Калинові кетяги — символ краси, щедрості, родючості, любові до рідного краю.

НаселенняРедагувати

У селі є 342 двори та нараховує 1199 жителів[1]. Сільраді підпорядковані села Борщівка та Лісопіль. В селі є загальноосвітня школа, клуб, бібліотека, фельдшерсько-акушерський пункт.

За переписом населення 2001 року в селі мешкало 1 089 осіб[2].

МоваРедагувати

Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року[3]:

Мова Відсоток
українська 99,64 %
російська 0,18 %
білоруська 0,09 %
польська 0,09 %

Культові спорудиРедагувати

 
Дзвіниця Покровської церкви (дер.), с. Мала Любаша

Дерев'яна церква Покрови побудована 1777 р.,, проте невдовзі зруйнована. А у 1895 році побудована нова на кошти прихожан (в архітектурі споруди є цілий ряд традиційних рис волинського монументального дерев'яного будівництва). Дерев'яна дзвіниця.[4] 27 січня 2019 року церква перейшла до ПЦУ.

ПриміткиРедагувати

  1. Малолюбашанська сільська рада. Архів оригіналу за 5 березень 2016. Процитовано 30 квітень 2014. 
  2. Кількість наявного населення по кожному сільському населеному пункту, Рівненська область (осіб) - Регіон , Рік. Банк даних Державної служби статистики України. Процитовано 22 січня 2019. 
  3. Розподіл населення за рідною мовою, Рівненська область (у % до загальної чисельності населення) - Регіон, Рік , Вказали у якості рідної мову. Банк даних Державної служби статистики України. Процитовано 22 січня 2019. 
  4. Мала Любаша[недоступне посилання з липень 2019]

ДжерелаРедагувати

  • Гісем О. В. Істрорія України. Опрні схеми, таблиці, коментарі. 3-тє видання, виправлене, доповнене і перероблене / Кам'янець-Подільський: Абетка, 2013;
  • Історія міст і сіл Української РСР. Ровенська область / ред. А. В. Мяловицький. — К.;
  • Олександр Цинкаловський. Стара Волинь і Волинське Полісся. — Вінніпег(Канада), 1986. — Т.2;

ПосиланняРедагувати