Відкрити головне меню

Маків

село в Дунаєвецькому районі Хмельницької області (Україна)

Ма́ків — село в Україні, центр Маківської сільської територіальної громади Дунаєвецького району Хмельницької області.

село Маків
Sanatoruy.jpg
Країна Україна Україна
Область Хмельницька область
Район/міськрада Дунаєвецький район
Громада Маківська сільська громада
Код КОАТУУ 6821884701
Основні дані
Засноване 1482р.
Населення 5602 (01.01.2011)
Площа 3,028 км²
Густота населення 1073,32 осіб/км²
Поштовий індекс 32445
Телефонний код +380 3858
Географічні дані
Географічні координати 48°47′16″ пн. ш. 26°41′41″ сх. д. / 48.78778° пн. ш. 26.69472° сх. д. / 48.78778; 26.69472Координати: 48°47′16″ пн. ш. 26°41′41″ сх. д. / 48.78778° пн. ш. 26.69472° сх. д. / 48.78778; 26.69472
Середня висота
над рівнем моря
259 м
Місцева влада
Адреса ради 32445, Хмельницька обл., Дунаєвецький р-н, с. Маків, вул. Воздвиженська, 22, тел. 9-54-98
Карта
Маків. Карта розташування: Україна
Маків
Маків
Маків. Карта розташування: Хмельницька область
Маків
Маків
Маків. Карта розташування: Дунаєвецький район
Маків
Маків
Мапа

Населення становить 5602 особи.

Географічне розташуванняРедагувати

 
Траса Н03 в районі села Маків

Через Маків проходить автомобільний шлях Н03 національного значення Житомир — Чернівці. Село-спутник с. Шатава.

ІсторіяРедагувати

В околицях села знайдено залишки поселення трипільскої культури, що датується III тисячоліттям до н. е., а також залишки скляних прикрас часів Київської Русі.

Вперше в історичних джерелах село Ступинці (так раніше називався Маків та Шатава) згадується в 1482 році, як володіння Вахни та Клари з Нищеслава. У свій час ця назва об'єднувала два поселення, які в наш час знаходяться по різні сторони автомобільного шляху Н 03 (Житомир — Чернівці).

У 1565 році, після зміни кількох власників, частина Ступинців залишилась в розпорядженні П'ясецьких, а село Шатава належало Гербуртам. В податковому реєстрі за цей же рік згадуються як містечко Ступинці, в інший час — Шатава («Stupincze alias Satawa»)[1] (с. 179).

В XVII столітті Ступинці були викуплені Володийовським гербу Корчак у Потоцьких, які володіли селом близько 60 років. Анна Володийовська отримала Ступинці в посаг при одруженні з Станіславом Маковецьким гербу Помьян, кам'янецьким суддею. Саме пан суддя Маковецький змінив в 1746 році назву села на Маків.

1751 рік змінює власника Макова — ним став Юзеф Раціборовський (1689—1756). Новий господар купив також сусідню Вербку, а загалом мав 1894 десятини землі. Ще за часів Раціборовських про уміле господарювання в селі йшов гучний поголос. Хвалили й красу маєтку Рациборовських, що лежав у надзвичайно мальовничій місцевості: поруч вкриті лісами товтри, а внизу — річка Шатавка. Два стави, звані одним іменем — Довгостав — були вже й у ті часи. (Див. також Маківський парк).

1765 року в містечку Маків оселилися багато євреїв, і воно стає центром кагалу.

1862 року Маків стає волосним центром. До нього входило 20 сіл Кам'янецького повіту. Всіма справами заправляв волосний старшина Василь Білюга та писар Мздиковський. Того ж року в Макові відкрилася церковно-парафіяльна школа, в якій 1870 року навчалося 12 хлопчиків та 12 дівчаток.

1883 року діє Маківсько-Шатавське однокласне училище Міністерства народної освіти.

У 1908 році Маків купив родич Раціборовських Альфред Журовський. Крім розвитку палацу, власник села завзято відроджував фільварки та млини, звів цукровню.

У 1917 році пан Журковський виїжджає до Польщі. Маєток руйнується в ході революційних подій.

В селі деякий час базувався авіазагін (полк) Української Галицької армії після переходу нею річки Збруч.

У жовтні 1925 р. було відбудовано велику цукроварню, що не діяла з 1914 року.

Певний час село було районним центром УРСР, доки не увійшло до складу Дунаєвецького району.

За радянських часів п'ять сіл Дунаєвецького району об'єдналися, створивши колгосп «Україна».

У 1961 році колгосп очолив талановитий організатор, патріот рідного краю Віталій Володимирович Стеньгач. Ефективне ведення сільськогосподарських культур і тваринництва дало змогу колгоспникам побудувати асфальтний завод. Колгосп щороку виділяв мільйон карбованців на соціально-культурне будівництво. На ці кошти побудовано дільничну лікарню, чотири шкільних приміщення, дитячий садок і ясла, Будинок культури, Будинок тваринника. В цей період у Макові заасфальтовано вулиці, прокладено водопровід, завершується газифікація помешкань. Маків став першим газифікованим селом у Хмельницькій області.

1975-го року починає роботу санаторій «Україна». Його будівництво почалось у 70-х роках, коли для своїх працівників колгосп «Україна» прийняв рішення створити санаторій, під який відвели пусту гору Сідлатицю. Гору засадили молодими деревами та протягом року, побудувати водолікарню і спальний корпус на 125 місць. Під горою створили озеро, перекривши річку Шатавицю — притоку Дністра. Невдовзі санаторій набув статусу обласного. Звели п'ятиповерховий спальний корпус на 400 ліжок з ліфтом і ще один для одночасного харчування всіх відпочивальників та їхнього дозвілля. Зараз санаторій «Україна» входить у число лауреатів Всеукраїнського рейтингу-проекту «100 найкращих підприємств України» в номінації «Санаторно-курортні послуги». Санаторій «Україна» — маленьке автономне королівство, що займає 28 гектарів на горі Сідлатиці. До озера ведуть сходи, бордюри яких прикрашають скульптури лосів роботи кам'янець-подільського майстра Івана Васильовича Свідера.

В 1980-х роках, на базі колгоспу «Україна» було створено звіринець, в якому крім свійської худоби та птиці можна було побачити фазанів, павичів, ведмедів та інших рідкісних тварин. Згодом ініціатива була припинена у зв'язку з проблемами фінансування села на початку 1990-х років. Частими гостями тут були родини з дітьми, що могли відвідати невеличкий звіринець без далекої подорожі до великих міст. На згадку залишились лише світлини гостей, які встигли відвідати господарство в найкращі його часи.

Пам'яткиРедагувати

 
Здвиженська церква
  • Стара цукроварня. Значно менш відома пам'ятка Макова — брама з каріатидами. Цукровня, зведена ще Раціборовьскими, цей промисловий велет XIX століття, який і в XXI-му не цілковито ще втратив риси суворої, вікторіанської могутності, все ж зникає. Але навіть елементи декору все ще простежуються на найдавніших корпусах. У січні 2012 року нові власники порізали на металобрухт старе обладнання заводу. Та поки ще стоїть релікт дивної епохи — брама.
  • На території сусіднього села Шатава знаходиться чудовий взірець культової архітектури — Іоанобогословською церквою (183962), що є однією з головних архітектурно-історичних пам'яток Дунаєвеччини, являючи собою рідкісний тип ротондової церкви з елементами класицизму.
  • Здвиженська церква 1876 р.
  • Руїни палацевого маєтку (зруйновано 1917 р.) та замку (зруйновано 1914 р.) в Макові
  • Заказник «Кармалюкова Гора». Кармалюкова товтра знаходиться за селом Маків, по сільській дорозі на с. Повороття Друге.
  • Старий амбар (комора) — поблизу виїзду з села на автомобільну дорогу Н 03.

Санаторій «Україна»Редагувати

Хмельницький обласний міжгосподарський санаторій Україна працює з 1975 року. Навколо санаторію розташований лісопарк та штучне озеро. Головним лікарем санаторію був Олександр Лисюк у 1975-1998 роках. Будівля санаторію являє собою п'ятиповерховий корпус, з'єднаний переходами з допоміжними будівлями.

У санаторії проходять лікування пацієнти з діагнозами хронічний гастрит, хронічний коліт і ентероколіт різної етіології, функціональні захворювання кишечника з порушенням моторно-евакуаторної функції та хвороби оперованого шлунка[2]

У лікуванні використовуються мінеральні води Маківського родовища мінеральних вод, ванни, душі, масаж тощо.[3]

ПриміткиРедагувати

ДжерелаРедагувати

  • Ірина Пустиннікова — Краків і Варшава? Ні, Маків і Шатава / спец. для «ПОДОЛЯНИНА» — 26.10.2012
  • Використано матеріал з статті Володимира Захар'єва з газети «Є!»
  • Мазур Л. В. — Маків з найдавніших часів до 1917 року / «Дунаєвеччина очима дослідників, учасників і свідків історичних подій. Збірник науково-краєзнавчих праць. Випуск V» — Дунаївці — Кам'янець-Подільський (2013)
  • kampod.at.ua / Маршрут 2: Хмельницький-Ярмолинці-Дунаївці-… (1983)
  • dun.at.ua / Відомі Дунаївчани ст.3
  • Прокопчук В. С., Прокопчук Т. К., Олійник С. В. Дунаєвеччина в іменах. Біобібліографічний довідник. — Дунаївці-2006

ПосиланняРедагувати