Максимович Всеволод Миколайович
Всеволод Миколайович Максимович (*1894 , Полтава, Російська імперія — † 3 травня 1914, Москва, Російська імперія) — український художник-авангардист початку ХХ сторіччя. Яскравий і самобутній художник, один з найяскравіших українських представників стилю модерн.
| Всеволод Миколайович Максимович | ||||
|---|---|---|---|---|
 | ||||
| Всеволод Максимович, автопортрет. 1913, Полотно, олія. | ||||
| Народження |
1894 Полтава, Російська імперія | |||
| Смерть | 3 травня 1914 | |||
| Москва, Російська імперія | ||||
| Національність | українець | |||
| Громадянство |
 Російська імперія | |||
| Жанр | живопис | |||
| Діяльність | художник | |||
| Напрямок | модерн, символізм | |||
|
| ||||
| Максимович Всеволод Миколайович у Вікісховищі? | ||||
Зміст
ЖиттєписРедагувати
Народився в Полтаві. Розквіт творчості художника припадає на 1912-1914, коли ним було створено найвидатніші його роботи — величезні панно в яких відчутно вплив арт-нуво Обрі Бердслея. У своїх картинах Всеволод Максимович використовував величезну кількість художніх прийомів. Найважливішими образами для нього були образи античності. Його картини занурені в прадавність, відновлюють архаїчний культ плодючості. На них — нескінченні гірлянди з рослинних візерунків, якими обплетені персонажі, що скидаються на олімпійських богатирів. В роботах Максимовича простежується манера філігранного письма Обрі Бердслі, Юліуса Дітца, Томаса Теодора Гейне й Костянтина Сомова, а також їхніх московських послідовників — Миколи Феофілактова і Василя Міліоті. В них також вгадується вплив традицій Петербурзької академії мистецтв де молодий художник ознайомився з творами російських, українських і польських майстрів — таких як Степан Бакалович, Вільгельм Котарбінський та Генріх Семирадський і їх вірних послідовників Ісака Бродського, Федора Кричевського й Івана Мясоєдова.
Належав до нудиського гуртка атлетів-полтавців, який очолював художник Іван Мясоєдов, вчитель Максимовича. Всеволод Максимович намагався вести богемний спосіб життя, захопився наркотиками і алкоголем. В 1914 році він зіграв головну роль в авангардному фільмі «Драма в кабаре футуристів», а невдовзі покінчив життя самогубством. Напевне, каталізатором цього вчинку був провал перед тим його персональної виставки в Москві. За іншою версією самогубство спричинило нещасливе кохання[1].
ВизнанняРедагувати
На довгі роки після смерті художника його роботи залишались дуже маловідомими. Нове відкриття самобутньої творчості Всеволода Максимовича і сплеск інтересу до неї стався завдяки виставці «Перехрестя. Модернізм в Україні, 1910 — 1930», що в відбулася в 2007 в Нью-Йорку. Побачивши Максимовича, мистецька публіка була приголомшена. Всі імениті газети подали рецензії із захопленими оцінками незнаного досі художника. Стаття в «Нью-Йорк Таймс» починалася словами: «Це просто приголомшливо!». «Для американської публіки це було відкриття нового генія мистецтва», – стверджує Дмитро Горбачов .[2]
Дмитро Горбачов стверджує, що «Всеволод Максимович належить до світових лідерів стилю сецесія. Його ім’я стоїть в одному ряду з геніальними Бердслеєм та Клімтом».[3]
ГалереяРедагувати
«Поцілунок», 1913
Чоловічий портрет, 1912
«Аргонавти», 1914
«Пир», 1914
«Карнавал», 1913
«Нудизм», 1914
«Тритон»
ПриміткиРедагувати
- ↑ Архівована копія. Архів оригіналу за 11 вересень 2007. Процитовано 31 січень 2008.
- ↑ І. Костенко, М. Остапенко. Малоросійські штампи Національного художнього музею України / Радіо Свобода, 29 Вересень 2017
- ↑ І. Костенко, М. Остапенко. Малоросійські штампи Національного художнього музею України / Радіо Свобода, 29 Вересень 2017
ДжерелаРедагувати
РесурсиРедагувати
- Картини художника представлені на виставці «Перехрестя. Модернізм в Україні, 1910–1930» в Нью-Йорку, [1](англ.)
- Репродукції робіт
- ЕСУ
|
Це незавершена стаття про українського художника. Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її. |