Відкрити головне меню

Михайло Микитович Макеєнко (1897(1897) — ?) — український радянський діяч, 2-й секретар Вінницького обкому КПУ, голова Української республіканської спілки споживчих товариств (Укоопспілки). Кандидат в члени ЦК КП(б)У в 1927—1930 роках. Член ЦК КП(б)У в 1930—1934 роках.

Макеєнко Михайло Микитович
Народився 1897(1897)
Помер після липня 1956
Діяльність державний діяч
Партія КПРС

БіографіяРедагувати

Народився у селянській родині. Працював робітником-слюсарем. Долучився до революційної боротьби у місті Петрограді, брав активну участь у Жовтневому перевороті 1917 року.

Член РСДРП(б) з 1917 року.

У 1918—1922 р. — у Червоній армії на політичній роботі: військовий комісар полку, повітовий військовий комісар, помічник губернського військового комісара. Воював проти повстанських загонів Ангела, денікінської армії та військ УНР на Чернігівщині.

У 1922—1925 р. — студент Комуністичного університету імені Свердлова.

У 1925—1926 р. — помічник завідувача відділу ЦК КП(б)У в місті Харкові.

У 1926—1930 р. — відповідальний секретар Прилуцького окружного комітету КП(б)У.

У 1930—1932 р. — відповідальний секретар Херсонського міського комітету КП(б)У.

У лютому — жовтні 1932 р. — 2-й секретар Вінницького обласного комітету КП(б)У.

У вересні 1932 — 1933 р. — заступник народного комісара землеробства Української СРР, голова правління Всеукраїнської Спілки сільськогосподарських кооперативів та Укрколгоспцентру.

У серпні 1933 — березні 1934 р. — уповноважений Народного комісаріату водного транспорту СРСР при Раді народних комісарів Української СРР.

У 1934—1936 р. — голова Далекосхідної крайової ради профспілок у місті Хабаровську.

9 березня 1936 — червень 1937 р. — 1-й секретар Уфимського міського комітету ВКП(б) Башкирської АРСР.

У липні 1937 — травні 1938 р. — голова Української республіканської спілки споживчих товариств (Укоопспілки).

Заарештований органами НКВС 23 травня 1938 року. 11 жовтня 1939 року засуджений на 5 років позбавлення волі. Покарання відбував у таборі управління «Івдельлаг» Свердловської області і мав бути звільнений 23 травня 1943 року, але лише 18 вересня 1946 року йому видали паспорт і місцем проживання обрали Золочівський район Харківської області. Залишився працювати в «Івдельлазі» головним агрономом підсобного господарства. На цій посаді працював до 16 червня 1951 року, коли знову був заарештований органами МДБ СРСР. 11 жовтня 1951 року Особлива нарада при МДБ СРСР винесла постанову, згідно з якою Макеєнка «на вічно» виселили в Новосибірську область під нагляд органів державної безпеки. Лише 14 березня 1956 року Верховний Суд СРСР прийняв рішення звільнити Макеєнка із заслання.

ПосиланняРедагувати