Макаро́нічна мо́ва (італ. maccherònico, від maccheróni — макарони) — механічна суміш слів чи висловів з різних мов чи переінакшення їх на іноземний лад.

В Україні в середині XVII ст. нею були написані деякі актові книги; макаронічним було язичіє галицьких «москвофілів» у XIX ст. В художніх творах макаронічна мова імітує мову чужинців, пародіює тих, хто захоплюється запозиченням. Як мовний засіб гумору й сатири вжита у творах І. Котляревського, Г. Квітки-Основ'яненка, М. Старицького, Остапа Вишні, С. Олійника, О. Чорногуза, П. Глазового та інших.

Сучасна макаронічна літератураРедагувати

Роман Гелен ДеВітт[1] «Останній самурай» (2001) містить уривки японською, давньогрецькою мовами та на інуктитуті, хоча читачеві не обов'язково розуміти той текст, що подається не англійською.

Див. такожРедагувати

ПриміткиРедагувати

  1. DeWitt, Helen. The Last Samurai (Chatto and Windus, 2000: ISBN 0-7011-6956-7; Vintage, 2001: ISBN 0-09-928462-6)

ЛітератураРедагувати

ПосиланняРедагувати