Макарова Людмила Йосипівна

Людмила Йосипівна Макарова (нар. 20 жовтня 1921, Петроград — пом. 30 травня 2014, Санкт-Петербург) — радянська і російська акторка театру і кіно. Народна артистка СРСР (1977).

Макарова Людмила Йосипівна
Народилася20 жовтня 1921(1921-10-20)[1][2]
Петроград, Російська СФРР[1]
Померла30 травня 2014(2014-05-30) (92 роки)
Санкт-Петербург, Росія
·хвороба
ПохованняЛітераторські мостки
Країна СРСР
 Росія
Діяльністьакторка, кіноакторка
Знання мовросійська
ЗакладВеликий драматичний театр імені Г. О. Товстоногова
Учасникнімецько-радянська війна
Роки активностіз 1938
ПартіяКПРС
У шлюбі зКопелян Юхим Захарович
Нагороди
Орден «За заслуги перед Вітчизною» IV ступеня Орден Пошани (Російська Федерація) орден Вітчизняної війни II ступеня медаль Жукова ювілейна медаль «50 років Перемоги у Великій Вітчизняній війні 1941—1945 рр.» ювілейна медаль «60 років Перемоги у Великій Вітчизняній війні 1941—1945 рр.» Ювілейна медаль «65 років Перемоги у Великій Вітчизняній війні 1941—1945 рр.» медаль «У пам’ять 300-річчя Санкт-Петербурга» медаль «За оборону Ленінграда» медаль «За перемогу над Німеччиною у Великій Вітчизняній війні 1941—1945 рр.» медаль «За доблесну працю у Великій Вітчизняній війні 1941—1945 рр.» медаль «Ветеран праці»
народний артист СРСР народний артист РРФСР заслужений артист РРФСР
IMDbID 0538418

Біографія

ред.

Людмила Макарова народилася 1921 року в Петрограді (нині Санкт-Петербург).

У дитинстві мріяла стати балериною, але хвороба ніг виключила балет, його замінив драматичний гурток при Будинку вчителя. У 1938 році вступила до студії при Ленінградському Великому драматичному театрі імені Г. О. Товстоногова (БДТ)[3]. Тоді ж була прийнята до допоміжного складу театру і дебютувала на сцені в епізодичній ролі Хлопчаки у виставі «Кубанці» за п'єсою В. М. Ротко, поставленій Борисом Бабочкіним[4].

У 1941 році закінчила студію і була прийнята до трупи БДТ. Встигла зіграти Аню в чеховському «Вишневому саду» (у постановці Павла Гайдебурова), у травні вийшла заміж за молодого актора БДТ Юхима Копеляна, але почалася німецько-радянська війна розлучила її з театром та з чоловіком: Великий драматичний театр був евакуйований до Кірова, а чоловік пішов добровольцем до народного ополчення. Сама вона залишилася в Ленінграді. З 1941 року і до закінчення війни служила в Театрі Балтійського флоту. Спочатку, за спогадами актриси, це були бригади, які виступали в портах (куди їх доставляли на човнах), на кораблях, одного разу навіть на підводному човні, потім поставили спектакль «Біля стін Ленінграда», який грали в блокадному місті, у БК «Виборзький»[3]. Пізніше, після прориву блокади, театр на багатьох фронтах піднімав настрій бійцям комедіями Олександра Островського «Не все коту масляна» і «Свої люди — поквитаємось»[5].

У 1945 році повернулася до Великиого драматичного театру (нині Великий драматичний театр імені Г. О. Товстоногова), де служила до кінця свого життя.

Сценічну кар'єру починала в ті часи, коли не тільки БДТ, але весь радянський театр переживав кризу і втрачав глядачів[6]. Вона починала як лірична героїня, при цьому менше всього переконувала критиків саме в ліричних сценах[5]. Всупереч нав'язаному режисерами амплуа прагнула стати характерною актрисою. «В образах, створених нею, — писала Т. Забозлаєва, — інколи проскакувало щось більш конкретне, ніж тільки юна безпосередність почуттів. Граючи поверхневі ролі дівчаток з повоєнних комедій або казкових героїнь, вона прагнула зробити ці образи „впізнаваними“, знайти в них життєво достовірне».

Брала участь у дублюванні іноземних фільмів.

Член КПРС з 1953 року.

Померла в Санкт-Петербурзі 30 травня 2014 року[7]. Прощання з актрисою відбулося 3 червня 2014 року в БДТ ім. Г. О. Товстоногова. Похована на Літераторських містках Волковського кладовища[8][9].

Нагороди та звання

ред.

Родина

ред.

Творчість

ред.

Ролі в театрі

ред.

Фільмографія

ред.

Озвучення

ред.
  • 1957 — Моя помилка (фільм-спектакль) — Кулійпа (роль С. Токтобекової)
  • 2012 — Відстебніть ремені

Участь у фільмах

ред.
  • 1997 — Павло Панків (з циклу телепрограм каналу ОРТ «Щоб пам'ятали») (документальний)
  • 1998 — Юхим Копелян (з циклу телепрограм каналу ОРТ «Щоб пам'ятали») (документальний)
  • 2003 — Явище Майстра. Георгій Товстоногов (документальний)

Примітки

ред.
  1. а б Макарова Людмила Иосифовна // Большая советская энциклопедия: [в 30 т.] / под ред. А. М. Прохоров — 3-е изд. — Москва: Советская энциклопедия, 1969.
  2. Person Profile // Internet Movie Database — 1990.
  3. а б Мазурова С. Людмила Макарова: Мои роли ушли вместе с моими партнёрами // Культура : газета. — М., . Архівовано з джерела 20 листопада 2010.
  4. Макарова Людмила Иосифовна. Официальный сайт Большого драматического театра. Архів оригіналу за 28 червня 2012. Процитовано 20 липня 2012.
  5. а б Забозлаева Т. Людмила Макарова // Портреты актёров: Вып. 2. — Л. : «Искусство», 1973. — 18 липня. — С. 71—87. Архівовано з джерела 20 листопада 2010.
  6. [[Смелянський Анатолі й Миронович|Смелянский А. М.]]. [1] — М. : Артист. Режиссёр. Театр, 1999. — С. 14—16. — ISBN 5-87334-038-2. Архівовано з джерела 22 лютого 2020
  7. Умерла актриса Людмила Макарова. Архів оригіналу за 23 червня 2019. Процитовано 27 серпня 2020.
  8. Людмилу Макарову похоронят на Литераторских мостках Волковского кладбища Санкт-Петербурга. Архів оригіналу за 18 липня 2018. Процитовано 27 серпня 2020.
  9. Прощание с Людмилой Макаровой состоится 3 июня 2014 года. Архів оригіналу за 18 червня 2018. Процитовано 27 серпня 2020.
  10. Театральная Энциклопедия.
  11. Указ Президента Российской Федерации от 27 апреля 2002 года № 421 «О награждении государственными наградами Российской Федерации». Архів оригіналу за 9 травня 2013. Процитовано 10 жовтня 2014.
  12. Указ Президента Российской Федерации от 18 октября 2011 г. № 1379 «О награждении орденом Почёта Макаровой Л. И.». Архів оригіналу за 31 травня 2014. Процитовано 30 травня 2014.
  13. Людмила Макарова, Актриса: фото, биография, фильмография, новости. Архів оригіналу за 16 серпня 2018. Процитовано 27 серпня 2020.

Посилання

ред.