Макарова Інна Володимирівна

російська акторка

Інна Володимирівна Макарова (рос. И́нна Влади́мировна Мака́рова; 28 липня 1926, Тайга, Кемеровська область, Російська РФСР — 25 березня 2020, Москва, Росія) — радянська і російська актриса. Лауреат Сталінської премії (1949) за фільм «Молода гвардія». Заслужена артистка РРФСР (1962). Народна артистка РРФСР (1971). Народна артистка СРСР (1985).

Інна Макарова
рос. И́нна Влади́мировна Мака́рова
Макарова Інна Володимирівна.jpg
Народилася 28 липня 1926(1926-07-28)
Тайга, Кемеровська область, РРФСР, СРСР
Померла 25 березня 2020(2020-03-25) (93 роки)
Москва, Росія
Поховання Троєкуровське кладовище
Національність росіянка
Громадянство СРСР СРСРРосія Росія
Діяльність актриса театру і кіно
Alma mater Всеросійський державний інститут кінематографії (1948)
Роки діяльності 19452016
Чоловік Сергій Бондарчук
Михайло Перельман
Діти Наталія Бондарчук
IMDb nm0538415
Нагороди та премії
орден «За заслуги перед Вітчизною» IV ступеня орден Дружби (Російська Федерація) орден Трудового Червоного Прапора медаль «У пам'ять 850-річчя Москви»
народний артист СРСР Народний артист РРФСР Заслужений артист РРФСР Сталінська премія

У ролі Любові Шевцової (в центрі) у фільмі «Молода гвардія», 1948 рік.

БіографіяРедагувати

Народилася в місті Тайга Томського округу, Сибірського краю, в родині працівників новосибірського радіокомітету Володимира Степановича Макарова і Ганни Іванівни Герман.[2] Дитинство і юність Інна провела в Новосибірську. Сім'я жила в Будинку письменників.

В четвертому класі школи записалася в драматичний гурток. Під час Німецько-радянської війни разом з товаришами їздила по госпіталях, виступала перед пораненими.

У 1943—1948 роках навчалася у ВДІК в майстерні Сергія Герасимова і Тамари Макарової. Під час навчання виконала роль Кармен в однойменній п'єсі, поставленої Тетяною Ліозновою. Цю студентську роботу подивився Олександр Фадєєв і побачив в ній майбутню виконавицю ролі Любові Шевцової у фільмі «Молода гвардія», де Герасимов зняв весь свій курс; при цьому сам режисер спочатку готував їй роль Валерії Борц. За роботу над картиною актриса була удостоєна Сталінської премії I ступеня (поряд з режисером, оператором і групою інших артистів).

Під час навчання познайомилася з майбутнім чоловіком Сергієм Бондарчуком, який прийшов на курс після фронту. Після весілля жили в підвальній кімнаті в Москві на Садово-Тріумфальній вулиці. Потім, завдяки Сталінській премії, отримали нову квартиру.

У 1948 році була зарахована в трупу Театру-студії кіноактора. Алла Тарасова, побачивши її гру, хотіла запросити її у МХАТ, на що Герасимов заперечив: «Вона потрібна для кінематографа».

Наступною значущою роллю в кіно стала Катя Петрашень у фільмі «Висота» (1957), потім — Варвара в картині «Люба моя людина» (1958). Сценарій до цього фільму, за словами Макарової, писали спеціально для неї і Олексія Баталова, актори були затверджені без проб. Під час зйомок вирішила розлучитися з Бондарчуком. Розставання було важким, після цього Макарова довго не виходила заміж.

Надалі найяскравішимі ролі виконала у фільмах «Дівчата», «Одруження Бальзамінова», «Жінки», «Російське поле». В кінці 1980-х років стала рідко зніматися, присвятивши себе концертній діяльності. На початку — середині 2000-х років знову повернулася до акторської кар'єри, граючи в різних телесеріалах.

Померла 25 березня 2020 року в Москві, у Центральній клінічній лікарні з поліклінікою, куди вона була доставлена ​​раніше у важкому стані. Прощання з Інною Володимирівною пройшло 28 березня в траурному залі при Центральній клінічній лікарні, похована на Троєкуровському кладовищі.

Сім'яРедагувати

  • Дід по батькові — Степан Родіонович Макаров, з в'ятських переселенців, майстер з виготовлення гармоней, мав відмінний музичний слух, володів гармонью, гітарою і мандоліною.
  • Дід по матері — Ван Людвіг Арман, з засланних австрійських поляків, католик. Одружився з Іриною Самсонівною Варакіною, переселенкою з-під Бронниць. При вінчанні був хрещений в православ'я під ім'ям Іван Михайлович Герман.
  • Батько — Володимир Степанович Макаров, радіодиктор, письменник і поет. У 1934 році був прийнятий в члени Спілки письменників СРСР. Помер, коли йому не було й тридцяти п'яти років. «Дрібниця — крихта потрапила не в те горло, гострий абсцес, а потім гангрена, омертвіння легені».
  • Мати — Ганна Іванівна Герман, літературний редактор-кореспондент, працювала в новосибірському радіокомітеті, завідувачкого літературної частини місцевого ТЮГу, потім — Новосибірського театру «Червоний факел». Була підкидьком, але «подейкували, і швидше за все так і було, що дочка Ганнуся була справжньою, кровною дочкою Івана Михайловича». Під час Німецько-радянської війни служила в 4-му гвардійському мінометному полку.
  • Сестра — Ніна.
  • Перший чоловік (1947—1959) — Сергій Бондарчук, актор і кінорежисер. Народний артист СРСР (1952).
    • Дочка — Наталія Сергіївна Бондарчук (нар. 1950), актриса і кінорежисер. Заслужений діяч мистецтв РФ (2009).
      • Онук — Іван Миколайович Бурляєв (нар. 1976), композитор, арт-директор Міжнародного форуму кіно, театру і бойових мистецтв «Золотий Витязь», генеральний директор продюсерського центру «Золотий Вік».
      • Онука — Марія Миколаївна Бурляєва (нар. 1987), актриса.
  • Другий чоловік (1973—2013) — Михайло Ізраїлевич Перельман (1924—2013), хірург. Академік АМН СРСР — РАМН.

ФільмографіяРедагувати

Нагороди та званняРедагувати

ПриміткиРедагувати

  1. OCLC. VIAF (Virtual International Authority File)[Dublin, Ohio]: OCLC, 2003.
  2. «Родом из Сибири» books.google.ru Процитовано 29 березня 2020 (рос.)

ПосиланняРедагувати