Мая (філософія)

Мая (санскр. माया, māyā ^IAST, букв. «не це») — філософська категорія в індуїзмі, яка постулює, що світ речей, феноменів і людей це лише морок, ілюзія.

Мая є ілюзією не тому, що вона позбавлена буття, а тому що вона — нестала, тимчасова. У Ріґведі та Упанішадах мая мала магічне та культове значення.

У веданті означає ілюзію, видимість (чуттєво сприйнятний матеріальний світ). Веданта вчить, що багатоманітність світу — ілюзія, видимість, мая. Лише абсолютний дух (брахман: Вішну та дживи) — є реальними (трансцендентними щодо матерії, а значить і вічними).

Людина через своє невідання будує в своїй свідомості помилкове уявлення про існування світу, таке уявлення про світ є маєю. Людина часто намагається це помилкове уявлення про світ натягнути на реальний світ, піддається ілюзії. Для індуїзму (як і буддизму) характерно порівняння маї з постійно мінливими обрисами хмар, бульбашками на воді. Мая — створена творцем ілюзія, низка змін, вервечка страждань, і мета адепта шляхом зречення від спокус, осягнути вище начало, подолати окови маї, вийти з нескінченного кругообігу самсари.

Багато філософських шкіл індуїзму відносять до псевдореальності (маї) також не тільки навколишній, тваринний світ, а й усіх богів індуїстського пантеону. Справжньою ж реальністю є Єдине (санскр. एकम् सत्, ekam sat ^IAST, букв. «Єдине буття») або Брахман.

माया इदम् सर्वम् (māyā idam sarvam) — «Весь матеріальний світ - лише ілюзія» (Веданта)

З європейських філософів поняттю «Мая» велику увагу приділяв Артур Шопенгауер.

Література

• Філософський словник // Ред. В. І. Шинкарука. Київ: Академія наук УРСР. 1973.
• Ю. Завгородній. Мая // Філософський енциклопедичний словник / В. І. Шинкарук (гол. редкол.) та ін. — Київ : Інститут філософії імені Григорія Сковороди НАН України : Абрис, 2002. — С. 354. — 742 с. — 1000 екз. — ББК 87я2. — ISBN 966-531-128-X.