Майтенус магелланський

вид рослин
Майтенус магелланський

Біологічна класифікація
Домен: Еукаріоти (Eukaryota)
Царство: Рослини (Plantae)
Відділ: Streptophyta
Надклас: Покритонасінні (Magnoliophyta)
Клас: Евдикоти
Підклас: Розиди (Rosids)
Порядок: Бруслиноцвіті (Celastrales)
Родина: Бруслинові (Celastraceae)
Рід: Майтенус (Maytenus)
Вид: Майтенус магелланський
Maytenus magellanica
(Lam.) Hook. f.
Посилання
Вікісховище: Maytenus magellanica
Віківиди: Maytenus magellanica
IPNI: 161977-1
NCBI: 1081521

Майтенус магелла́нський (Maytenus magellanica) — багаторічна рослина родини бруслинових. Єдиний вид роду, що зростає в холодному кліматі.

Опис ред.

Майтенус магелланський — невисоке вічнозелене дерево заввишки до 5 м. Листки дрібні (до 5 см у довжину й до 3 см у ширину), зубчасті, шкірясті, з черешком 2—6 мм. Квітки дрібні, одностатеві або двостатеві[1]. Плід — коробочка зі стулками, що містять 1 чи 2 насінини. Рослини морозостійкі, проте не виносять спеку й посуху.

Поширення ред.

Ареал включає область Магелланової протоки, південь Патагонії та Вогняну Землю. У Чилі може зростати на півночі до самих Вальдивських лісів й острова Чилое, на півдні зустрічається на мисі Горн. Разом із нотофагусом антарктичним це найпівденніше дерево на Землі. У горах може рости на висоті 800 м над рівнем моря, рідше — вище[2].

Використання ред.

У місцях зростання майтенус магелланський використовується як декоративна рослина, зокремаб для створення живоплотів.

Вид інтродукований до місць зі схожим кліматом: у Шотландію, на Фарерські острови та узбережжя штату Вашингтон[3][4].

Примітки ред.

  1. Enciclopedia de la Flora Chilena, 2008. Архів оригіналу за 16 червня 2009. Процитовано 1 квітня 2012.
  2. Hoffman, Adriana. 1982. Flora silvestre de Chile, Zona Araucana. Edición 4. Fundación Claudio Gay, Santiago. 258p.
  3. Højgaard, A., J. Jóhansen, and S. Ødum (eds) 1989. A century of tree planting in the Faroe Islands. Føroya Frodskaparfelag, Torshavn.
  4. Maytenus magellanica in Washington Park Arboretum (PDF). Seattle Government. Архів оригіналу (PDF) за 3 лютого 2012. Процитовано 1 квітня 2012.