Республіка Майнц

(Перенаправлено з Майнцська республіка)

Республіка Майнц, також Майнцька комуна, Рейнсько-Німецька Вільна Держава (Rheinisch-Deutscher Freistaat) (21 жовтня 1792 — 23 липня 1793 року) — одна з дочірніх республік Франції, а також перша демократична держава на території сучасної Німеччини[1], в якій з часів середньовіччя панували дрібно абсолютиські державні утворення.

Rheinisch-Deutscher Freistaat
Республіка Майнц / Рейнсько-Німецька Вільна Держава
дочірня держава Франції
Майнцьке курфюрство
березень-липень 1793 Майнцьке курфюрство
Столиця Майнц
Форма правління Революційна республіка
Історичний період Французькі революційні війни
 - Окупація Кустином 21 жовтень 1792
 - Проголошення незалежності 18 Березня
 - Відправлення делегатів в Париж 23 березня 1793
 - Національний конвент погодив приєднання до Франції 30 березня 1793
 - відвойовано Австро-пруськими військами 22 липня 1793
Сьогодні є частиною Німеччина Німеччина
Вікісховище має мультимедійні дані
за темою: Республіка Майнц
Стовп свободи На франко-люксембурзькому кордоні на річці Мозель. Подібні стовпи також використовувались і в Республіці . На таблиці написано «Passants, cette terre est libre» що перекладається як «Подорожній, ця земля вільна». Акварель намальована Гете.
Стовп свободи зведений в Майнці в січні 1793 року

Історія ред.

 Республіка Майнц з'явилася під впливом ідей Великої Французької революції. Більш того, 21 жовтня 1792 року саме місто Майнц було зайняте французькими революційними військами і швидко перетворилось на центр революційного руху, що супроводжувалось яскравим вираженням міського самоуправління. 23 жовтня в місті з'явилося «Товариство друзів свободи і рівності», яке нагадувало Якобінський клуб. Його лідером був Георг Форстер. Він, а також деякі інші члени суспільства, увійшли до складу нової адміністрації, створеної при безпосередній участі французів.

Розквіт ред.

15 грудня французький Конвент видав у Майнці декрет, проголошуючий суверенітет народу. При цьому також була проведене повна скасування феодальних пережитків і повинностей.

17 березня 1793 року в Майнці відкрився власний Рейнсько-німецький національний Конвент (Rheinisch-Deutscher Nationalkonvent), що позбавив феодалів усіх прав і привілеїв. При цьому територія від Ландау до Бінгена була оголошеною «вільною, незалежною і неподільною державою, заснованою на законах свободи і рівності». І вже 19 березня Конвент провів голосування щодо приєднання Республіки Майнц до Франції. До неї довгий час схилявся прирейнський регіон, хоча французького населення тут практично не було

Падіння ред.

Незважаючи на це вже 30 березня, коли Республіка Майнц стала частиною Франції, місто оточила армія коаліції реакційно налаштованих європейських держав. Почалася тривала облога Майнца. Французька армія була змушена капітулювати, а війська коаліції відновили владу курфюрста і почали проводити репресії проти так званих «майнцьких клубістів», тобто членів «Товариства друзів свободи і рівності» і активних учасників революційного руху.

Оцінка ред.

На думку одного з основоположників марксизму, історика Фрідріха Енгельса Майнц був єдиним німецьким містом, що зіграло поважну роль у Французькій революції 1789—1799 років[2].

Примітки ред.

  1. The shortlived republic is often ignored in identifying the «first German democracy», in favour of the Weimar Republic; e.g. «the failure of the first German democracy after the First World War (the Weimar Republic)…» (Peter J. Burnell, Democracy Assistance: international co-operation for democratization 2000:131), or Ch. 3. 'The First Attempt at Democracy, 1918—1933', in Michael Balfour, West Germany: a contemporary history, 1982:60
  2. К. Маркс и Ф. Энгельс. Сочинения : [арх. 18 серпня 2021] : [рос.]. — 2. — М. : Издательство политической литературы, 1965. — Т. 38. — С. 449.

Література ред.

  • Heinrich Josef König. Die Klubbisten in Mainz : [нім.]. — В., 1847.
  • J. Streisand. Deutschland von 1789 bis 1815 : [нім.]. — В., 1959.
  • Мошковская Юлия Яковлевна. Георг Форстер — немецкий просветитель и революционер XVIII в. : [рос.]. — М. : Изд-во Академии наук СССР, 1961. — 417 с.