Майнові́ відно́сини — це вольові суспільні відносини з приводу належності, використання чи переходу нерухомого і рухомого майна та інших матеріальних благ від одного суб'єкта до іншого[1].

Р. А. Майданик зазначає, що майнові відносини це відносини з приводу належності (присвоєння) або використання майна — матеріальних і нематеріальних благ (речей тощо), які мають економічну форму товару[2].

Майнові відносини мають майново-вартісний (економічний) характер. Вони засновані на юридичній рівності, вільному волевиявленні, майновій самостійності їх учасників.

За змістом майнові відносини поділяють на:

а) відносини власності;
б) відносини в галузі товарообігу.
Іноді окремо виділяють відносини щодо здійснення корпоративних прав[3].

Відносини власності відображають існуючий розподіл матеріальних благ (засобів і продуктів виробництва) між певними особами (громадянами, юридичними особами, державою, територіальними громадами та іншими соціальними утвореннями). Вони мають статичний характер, оскільки закріплюють належність матеріальних благ відповідним власникам.

Майнові відносини у галузі товарообігу — це відносини, пов'язані з переходом матеріальних благ від одних суб'єктів (виробників матеріальних благ) до інших (споживачів матеріальних благ), зокрема майнові відносини, що виникають з договорів купівлі-продажу, поставки.

Майнові відносини в галузі товарообігу інакше називаються товарно-грошовими, оскільки виникають на базі товарного виробництва і відображають рух товарів від виробника (чи посередника) до споживача, який сплачує за них гроші чи інший еквівалент. В умовах товарного виробництва діє закон вартості і тому товарно-грошові відносини мають вартісний характер.

Якщо порівняти відносини власності і товарно-грошові, то можна дійти висновку, що перші відображають статику власності, другі — її динаміку[4].

Майнові відносини виникають:

Майнові відносини, поряд з особистими немайновими відносинами, є предметом цивільно-правового регулювання. Проте, не всі майнові відносини регулюються цивільним правом. Так, майнові відносини, що виникають у зв'язку зі сплатою податків, митних зборів, адміністративних штрафів, регулюються фінансовим і адміністративним правом. Кримінальне право також регулює майнові відносини (конфіскація, штраф).

Таким чином, цивільним правом регулюються лише ті майнові відносини, учасники яких виступають не як суб'єкти влади, а як рівноправні (звичайні) суб'єкти.

Відносини, що виникають у сфері інтелектуальної діяльності, ґрунтуються на нормах двох самостійних правових інститутів. Це авторське право та суміжні права, а також право промислової власності[1].

Див. також

ред.

Примітки

ред.
  1. а б Бірюков І. А., Заїка Ю. О. Цивільне право України. Загальна частина. Навчальний посібник. — К.: КНТ, 2006. — § 2. Предмет цивільного права. Архів оригіналу за 19 серпня 2014. Процитовано 18 серпня 2014.
  2. Коментар до Цивільного кодексу України / ст. 1. Архів оригіналу за 19 серпня 2014. Процитовано 18 серпня 2014.
  3. Майданик P.A. Цивільне право: Загальна частина. / Т. 1. Вступ у цивільне право. — К.: Алерта, 2012. — ІІ.4.2. Предмет цивільного права. Майнові відносини. Архів оригіналу за 19 серпня 2014. Процитовано 18 серпня 2014.
  4. Цивільне право України: Підручник: У 2-х кн. / Д. В. Боброва, О. В. Дзера, А. С. Довгерт та ін.; За ред. О. В. Дзери, Н. С. Кузнєцової. — К.: Юрінком Інтер, 1999. — § 2. Предмет та метод цивільного права. Архів оригіналу за 19 серпня 2014. Процитовано 18 серпня 2014.

Посилання

ред.