Майкович Іван Теодозій
Іва́н Майко́вич (в миру: Теодо́зій Григо́рович Майко́вич; нар. 28 травня 1952, Поділля, Галицький район, Івано-Франківська область) — релігійний діяч, священник Української греко-католицької церкви, ієромонах Чину святого Василія Великого.
о. Іван Майкович, ЧСВВ | |
---|---|
![]() | |
Народився | 28 травня 1952 (72 роки) Поділля, Галицький район, Івано-Франківська область |
Громадянство | ![]() ![]() |
Національність | українець |
Діяльність | священник ![]() |
Alma mater | Львівський технікум радіоелектроніки, Львівський політехнічний інститут, підпільна семінарія ЧСВВ |
Нагороди | ![]() ![]() |
Життєпис
ред.Народився в с. Поділля Галицького району (нині Івано-Франківського району) Івано-Франківської області в сім'ї Григорія та Єви Майковичів. Закінчив Львівський технікум радіоелектроніки (1972) та Львівський політехнічний інститут (1981, нині Національний університет «Львівська політехніка»). Займався велоспортом (майстер спорту СРСР). Працював у Львові на ВО «Кінескоп» (1974), у ВО «Іскра» (1975–1990).
15 липня 1980 року вступив на підпільний новіціят отців Василіан. 9 жовтня 1983 року склав перші чернечі обіти, а 2 липня 1988 року — урочисті довічні обіти в Чині святого Василія Великого. 14 січня 1990 року прийняв священниче рукоположення з рук єпископа Івано-Франківського Софрона Дмитерка, ЧСВВ.
У 1990–1991 роках перебував у Золочівському монастирі. Упродовж 1991–2007 років був ігуменом Бучацького монастиря Чесного Хреста Господнього. До міста скерований разом з о. Августином Дзюрбаном протоігуменом о. Василем Мендрунем. Вперше прибув до Бучача 1990 року, першу Службу Божу відслужив 17 березня 1991 року.[1] Спричинився до віднови цього монастиря після його знищення радянською владою. При монастирі заснував ліцей (пізніше — колегіум) імені святого священномученика Йосафата і був його першим директором від 1995 до 2009 року. При Бучацькому монастирі за його сприяння відновила роботу[1] мала гідроелектростанція на річці Стрипа загальною потужністю 280 кВт.[2]
У 2009–2010 роках перебував у монастирі святого Онуфрія у Львові, де виконував служіння помічника економа Провінції Отців Василіян Найсвятішого Спасителя в Україні. В 2010–2014 роках виконував своє монаше і священниче служіння в Золочівському монастирі Вознесіння Господнього, був адміністратором храму святого Миколая у Золочеві. У 2014–2016 роках був магістром новіціяту в Крехівському монастирі св. Миколая. У 2016–2020 роках — ігумен Крехівського монастиря, а з 2020 року виконує служіння в Жовківському монастирі.
Відзнаки
ред.1 грудня 2009 року «за значний особистий внесок у соціально-економічний та культурний розвиток Тернопільської області, вагомі досягнення у праці та з нагоди 70-річчя утворення області» Президент України Віктор Ющенко нагородив о. Івана Майковича орденом «За заслуги» III ступеня.[3]
Почесний громадянин міста Бучача.[4]
Див. також
ред.Примітки
ред.- ↑ а б Тракало В., Чорній О. Майже двадцять років о. Іван Майкович був ігуменом монастиря отців Василіян / Василь Тракало, Оксана Чорній // Нова доба. — 2015. — № 17 (24 квітня). — С. 4.
- ↑ Електростанція для блага Божих створінь. ifportal.net. 26 травня 2009. Архів оригіналу за 5 березня 2016. Процитовано 26 червня 2020.
- ↑ Указ Президента України від 1 грудня 2009 року № 999/2009 «Про відзначення державними нагородами України працівників підприємств, установ та організацій Тернопільської області»
- ↑ Відповідь Бучацької міської ради на інформаційний запит № 511 від 19 вересня 2018 р. Архів оригіналу за 20 лютого 2016. Процитовано 20 вересня 2018.
Джерела
ред.- Каталог Провінції Отців Василіян Найсвятішого Спасителя в Україні Василіянського Чину святого Йосафата. — Львів, 2012. — № 59. — С. 22, 59.
- Тракало В., Чорній О. Майже двадцять років о. Іван Майкович був ігуменом монастиря отців Василіян / Василь Тракало, Оксана Чорній // Нова доба. — 2015. — № 17 (24 квіт.). — С. 4.
- Фроленков В. Майкович Теодозій Григорович // Тернопільський енциклопедичний словник : у 4 т. / редкол.: Г. Яворський та ін. — Тернопіль : Видавничо-поліграфічний комбінат «Збруч», 2005. — Т. 2 : К — О. — С. 428. — ISBN 966-528-199-2.