Відкрити головне меню

Мазо Соломон Самойлович (7 червня 1900, Двінськ, Вітебська губернія, Російська імперія — 4 липня 1937, Харків, СРСР) — співробітник ЧК-ОГПУ-НКВС СРСР, комісар державної безпеки 3-го рангу (1935)[1]. Начальник Управління НКВС Харківської області[2]. Кандидат у члени ЦК КП(б)У в січні 1934 — липні 1937 р.

Мазо Соломон Самойлович


Начальник Управління НКВС Харківської області
жовтень 1936 — 4 липня 1937
 
Партія: РКП(б)
Освіта: ХНУ імені В. Н. Каразіна
Народження: 7 червня 1900(1900-06-07)
Двінськ
Російська імперія
Смерть: 4 липня 1937(1937-07-04) (37 років)
Харків, СРСР
Національність: єврей
Громадянство: Flag of Russia.svg Російська імперіяСРСР СРСР
 
Військова служба
Роки служби: 1919 - 1937
Приналежність: РККА, ВЧК, ОГПУ, НКВД
Звання: Комісар державної безпеки 3-го рангу
Нагороди:
Орден Червоного Прапора  — 1930
Почесний ювілейний знак «ВЧК-ГПУ» (V) Почесний працівник ВЧК-ГПУ (XV)

Зміст

ЖиттєписРедагувати

Ранні рокиРедагувати

Народився в єврейській родині комісіонера-посередника. Закінчив гімназію, навчався на юридичних факультетах Харківського університету (1918) та Вищої військової школи РСЧА (Москва, 1920)[3].

Давав приватні уроки в Харкові з 1916 по 1918, потім касир-конторник в приватних конторах Харкова в 1917.

Член РКП(б) з лютого 1919. Співробітник відділу особового складу Харківського повітового СНХ з січня 1919. Служив у Комуністичному загоні ОСНАЗ з липня по серпень 1919, потім евакуювався до Києва, після чого перебрався до Москви. Стає секретарем газети Уральського обласного бюро ВРНГ в Єкатеринбурзі (вересень — жовтень 1919).

У РСЧА рядовий 5-го полку запасної армії з листопада 1919 по лютий 1920, потім співробітник ПУР Харківського військового округу і політичного відділу на Донбасі з вересня 1920 по квітень 1921.

ВЧК-ОГПУ-НКВДРедагувати

В органах ВЧК з 1921 — співробітник ЕКО, СО, начальник Відділу політичного контролю Харківської губернської ЧК (згодом міського відділу ГПУ). З 10 червня по 3 жовтня 1922 року —— начальник військово-польової цензури Харківського губернського відділу ГПУ. З 3 жовтня 1922 року по січень 1923 року — секретар партійного осередку, начальник відділу політичного контролю ГПУ УРСР (1923–1924), помічник начальника (з 1926) ЕКУ — ЕКО УГБ НКВД УРСР.

З 29 вересня 1930 року по 10 липня 1934 року — начальник Економічне управління ГПУ Української РСР.

У складі оперативної-слідчої групи ГПУ УСРР під керівництвом заступника голови ГПУ УСРР К.Карлсона ліквідовував «контрреволюційну організацію» в сільському господарстві України (справа «Конденсатор-Незадовільні»).

З жовтня 1936 — начальник УНКВД Харківської області.

Застрелився у своєму службовому кабінеті в Харкові 4 липня 1937 року.

У липні 1937 року на Пленумі ЦК КП(б)У виведений з кандидатів у члени ЦК «як недостойний» і посмертно виключений з ВКП(б).

НагородиРедагувати

ЛітератураРедагувати

ПриміткиРедагувати

ПосиланняРедагувати